Ухвала суду № 44658655, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/9960/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Черкашина А. Ю. (дов. від 10.03.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

у справі № 804/9960/13-а

за позовом Комунального виробничого підприємства «Міськводоканал»

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне виробниче підприємство «Міськводоканал» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило:

Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал», а саме:

- перерахувати до державного бюджету зайво отримані кошти на покриття заборгованості із різниці в тарифах в сумі 1 443 420,00грн. на реєстраційний рахунок №31116090700013, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач УДКСУ у м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ - 38028588, банк одержувача УДКСУ у м. Дніпродзержинську, МФО - 805012;

- стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 193 801,93грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 193 801,93 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

- стягнути в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 98 955,14 грн., шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів;

- стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 98 000,00 грн. з ПОГ "Техноекологія", шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути вищевказану суму з винних осіб, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 86 268,81 грн., шляхом внесення колишнім генеральним директором грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 86 268,81 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

- стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 84 225,76 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 84 225,76 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

- стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 47 000,00 грн. з Корпорації "Українські атомні прибори і системи", шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В іншому випадку стягнути вищевказану суму з винних осіб, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 30 000,00 грн. з ТОВ "Мегасел", шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги, викладені відповідачем в листі-вимозі щодо усунення виявлених порушень та попередження їх виникнення в подальшому, є безпідставними та необґрунтованими. При здійсненні розрахунку та визначенні різниці в тарифах позивач правомірно керувався спеціальним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», яка не встановлює будь-яких обмежень щодо включення до фактичних витрат з надання послуг водовідведення адміністративних витрат.

Відповідно до розрахунку нормативної чисельності робітників, керівників, спеціалістів та службовців, загальна нормативна чисельність працівників виробничих дільниць позивача повинна складати 1680,5 осіб, тоді як штатна чисельність працівників є значно меншою, а відтак з огляду на наявність економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватись за умови дотримання нормативної чисельності працівників, позивачем правомірно нараховувалися та виплачувалися працівникам доплати за розширення зони обслуговування згідно колективного договору, Генеральної та галузевих угод.

Оплата послуг ПОГ «Техноекологія», яке надало висновок щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська постанові Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996, належить до витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Премії та доплати керівнику підприємства за створення безпечних умов праці, за високий професіоналізм та професійні дії нараховувались у повній відповідності до контрактів з керівником, колективного договору, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про колективні договори і угоди», що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства.

Нарахування та виплата надбавок за класність водіям транспортних засобів підприємства проводилась правомірно відповідно до відомостей, які містилися в трудових книжках, протоколах кваліфікаційної комісії підприємства згідно яких водії мали кваліфікацію І та ІІ класу.

Витрати підприємства на послуги корпорації «Українські атомні прибори і системи» здійснені на виконання програми моніторингу довкілля Дніпропетровської області, затвердженої рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради №294-13/У від 04.12.2007, та передбачені у фінансовому плані підприємства на 2012 рік.

Розрахунок нормативної чисельності працівників підприємства фактично виконано Державною академією житлово-комунального господарства Міністерства з питань житлово-комунального господарства, а не ТОВ «Мегасел», а відтак вимога щодо поновлення в обліку дебіторської заборгованості останнього та перерахування коштів на розрахунковий рахунок є неправомірною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Суд першої інстанції виходив з встановленої в діях позивача відсутності ознак порушення фінансової дисципліни, безпідставності вимог відповідача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час проведення ревізії встановлено численні порушення ведення фінансово-господарської діяльності підприємством, а саме: завишення фактичних витрат на послуги з водовідведення для населення за січень-травень 2010 року, через включення до розрахунків заборгованості з різниці в тарифах адміністративних витрат у розмірі, що перевищує 5% фактичної виробничої собівартості, що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету, на загальну суму 1 443 420,00 грн.; зайве нарахування та виплати доплати за розширення зони обслуговування, через її встановлення працівникам при відсутності вакантних посад за тією самою професією (посадою) у штатному розписі підприємства на загальну суму 193 801,93 грн.; зайва сплата внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі в сумі 99 522,96 грн.; покриття за рахунок підприємства витрат сторонньої юридичних осіб на загальну суму 98000,00 грн., внаслідок оплати послуг ПОГ «Техноекологія» з розробки висновку щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська постанові Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів», які віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування та проведені безпідставно з огляду на наявність заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська; зайве нарахування та виплати премії генеральному директору підприємства всупереч умовам контрактів без відповідних наказів Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради та при відсутності відповідного подання, погодженого міським головою на загальну суму 86 268,81 грн.; зайве нарахування та виплати надбавки за класність водіям транспортних засобів, через невірне визначення та встановлення класності водіям на загальну суму 84 225,76 грн.; покриття за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб (Корпорація «Українські атомні прибори і системи») на загальну суму 47 000,00 грн., внаслідок проведення витрат на розробку проектно-кошторисної документації з розробки автоматизованої системи екологічного моніторингу; списання на витрати грошових коштів підприємства на загальну суму 30 000,00 грн., внаслідок здійснення витрат на розробку розрахунку нормативної чисельності працівників (оплата послуг ТОВ «Мегасел»), які не передбачені фінансовим планом підприємства на 2010 рік, та які фактично виконані сторонніми юридичними особами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягає на протиправності дій позивача при розрахунку та визначенні різниці в тарифах.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 18.02.2013 по 20.05.2013 на виконання п.1.4.1 плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській1 області на І квартал 2013 року та на підставі направлення від 14.02.2013 №345-13 головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у сфері послуг ДФІ в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» за період з 01.06.2010 по завершений звітний період 31.12.2012.

За результатами ревізії складений акт №06-21/67 від 27.05.2013.

В акті зафіксовані наступні порушення:

завищення заборгованості із різниці в тарифах, внаслідок завищення фактичних витрат на послуги з водовідведення для населення за січень-травень 2010 року через включення до розрахунків заборгованості з різниці в тарифах адміністративних витрат у розмірі, що перевищує 5 % фактичної виробничої собівартості, що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету на загальну суму 1443420,00 грн., що є порушенням п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У, абз.10 п.15 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959;

проведення зайвих витрат коштів підприємства внаслідок зайвого нарахування та виплати доплати за розширення зони обслуговування через її встановлення працівникам при відсутності вакантних посад за тією самою професією (посадою) у штатному розписі підприємства, на загальну суму 193801,93 грн., що є порушенням п. 11. постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)», п. І Інструкції щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV;

зайва сплата внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі в сумі 99522,96 грн., що є порушенням ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР, ст.7 Закону України «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ;

покриття за рахунок підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на загальну суму 98000,00 грн., внаслідок оплати послуг ПОГ «Техноекологія» з розробки висновку щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська постанові Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів», які віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування та проведені безпідставно з огляду на наявність заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська, що є порушенням п.4 П(С) БО №16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318, п.1 ст.9 Закону України №996-XIV, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-ХІІ, п.2.2 Статуту підприємства;

зайве нарахування та виплата премії генеральному директору підприємства в супереч умовам контрактів без відповідних наказів Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради та при відсутності відповідного подання, погодженого міським головою на загальну суму 86268,81 грн., що є порушенням п.п. 3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств», п. п. 4.1, 4.4 Контрактів від 30.03.2011 №4-к/2011, від 26.03.2012 № 1-к/2012, укладених Дніпродзержинською міською радою, зі змінами та доповненнями; п. 1 ст. 9 Закону України № 996-ХІV;

зайве нарахування та виплати надбавки за класність водіям транспортних засобів через невірне визначення та встановлення класності водіям на загальну суму 84225,76 грн., що є порушенням п.11 Розділу ІV «Нормування та оплата праці» Колективних договорів підприємства на 2010-2012 роки, п.4 розділу ІІ Випуску №69 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 №136, п.1 ст.9 Закону України №996-ХІV;

покриття за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб (Корпорація «Українські атомні прибори і системи») на загальну суму 47000,00 грн. внаслідок проведення витрат на розробку проектно-кошторисної документації з розробки автоматизованої системи екологічного моніторингу, що є порушенням п.4 П(С)БО №16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 №318, п.1 ст.9 Закону України №996-XIV, с.75,78 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV, п.2.2 Статуту підприємства;

списання на витрати грошових коштів підприємства на загальну суму 30000,00 грн. внаслідок здійснення витрат на розробку розрахунку нормативної чисельності працівників (оплата послуг ТОВ «Мегасел»), які не передбачені фінансовим планом підприємства на 2010 рік, та які фактично виконані сторонніми юридичними особами (Державна академія житлово-комунального господарства), що є порушенням п.4 П(С)БО № 16 «Витрати», п. п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, п. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV.

На підставі вказаного акту ревізії відповідачем складено вимогу №04-06-0515/7831 від 20.06.2013 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії (т.1 а.с.201), а саме:

перерахувати до державного бюджету зайво отримані кошти на покриття заборгованості із різниці в тарифах в сумі 1443420,00 грн. на реєстраційний рахунок №31116090700013, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач УДКСУ у м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ - 38028588, банк одержувача УДКСУ у м. Дніпродзержинську, МФО - 805012;

стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 193 801,93грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 193 801,93 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

стягнути в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 98955,14 грн., шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів;

стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 98000,00 грн. з ПОГ «Техноекологія» шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути вищевказану суму з винних осіб, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 86268,81 грн., шляхом внесення колишнім генеральним директором грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 86268,81 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 84225,76 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників або шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 84 225,76 грн., шкоду у порядку визначеному чинним законодавством;

стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 47000,00 грн. з Корпорації «Українські атомні прибори і системи», шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути вищевказану суму з винних осіб, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

стягнути в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 30000,00 грн. з ТОВ «Мегасел», шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості вищевказаної організації та перерахування нею грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваної вимоги Державної фінансової інспекції.

Відповідно до ст. 2 Закону України №2939-ХІІ від 26.01.1993 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», в редакції, що діяла на час проведення ревізії, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст.4 Закону №2939-ХІІ).

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Виходячи з визначеного позивачем предмету спору, для його вирішення необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості цих вимог, з огляду на наведені вище приписи ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 № 2939-XII, згідно яким обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються, є лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Стосовно суті виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Щодо пункту 2 листа-вимоги від 20.06.2013 - перерахування до державного бюджету зайво отриманих коштів на покриття заборгованості із різниці в тарифах в сумі 1 443 420,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищеозначених нормативних актів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №517 від 11.06.2012 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції і державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (надалі - Порядок та умови №517).

Пунктом 6 Порядку та умов №517 передбачено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, з урахуванням перерахунків за низькоякісні та надані не в повному обсязі послуги та відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг.

Обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів: 1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою; 2) копія рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; 3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема з надання послуг з водопостачання та водовідведення; 4) звіт про роботу водопроводу та/або звіт про роботу (п.5 Порядку та умов №517).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення у січні-травні 2010 року здійснено позивачем на підставі наступних документів: розрахунку (прогнозу) тарифів на послуги водовідведення; рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №438 від 28.05.2008 «Про затвердження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал»; звітної калькуляції з послуг водовідведення за січень-травень 2010 року; звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-травень 2010 року; звіту про роботу каналізації (окремої каналізаційної мережі) за січень-травень 2010 року. В подальшому, розрахунок заборгованості затверджений обласною комісією з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що підтверджено протоколом №2 від 18.06.2012.

До того ж, Рішенням засідання робочої групи для визначення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади або чи місцевого самоврядування рішення №1 від 13.06.2012, обсяг заборгованості з різниці в тарифах у сумі 11362206,00 грн., з яких за послуги з водопостачання у 2009, 2010 та І кварталі 2012 року - 8261126,00 грн., за водовідведення у 2010 році - 310 080,00 грн. було узгоджено позивачем, в тому числі й з відповідачем.

Таким чином, зважаючи на той факт, що розрахунок заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення у січні-травні 2010 року складений на підставі всіх передбачених Порядком та умовами №517 документів та вказаний Порядок та умови не встановлює жодних обмежень щодо включення до фактичних витрат з надання послуг водовідведення адміністративних витрат, колегія суддів доходить висновку про незаконність вимоги №2, викладеної відповідачем у листі-вимозі №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959, якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, не приймаються колегією суддів, оскільки вказаний нормативний акт визначає механізм формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, в той час як спеціальним нормативним актом, що врегульовує питання формування розрахунку заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення та порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, є Постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517. До того ж, на момент формування розрахунку заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення у січні-травні 2010 року постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а відтак не може використовуватись у правовідносинах, що виникли.

Щодо пунктів 3 та 4 вимоги - стягнення в повному обсязі зайво виплаченої заробітної плати в загальній сумі 193 801,93грн. та зайво сплачених сум внесків до державних цільових фондів у сумі 98 955,14 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Вказані норми кореспондуються зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, відповідно до якої форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з Колективними договорами між роботодавцем і профспілковим комітетом підприємства позивача по забезпеченню економічного та соціального розвитку трудового колективу і захисту прав працівників на 2011 рік, 2012-2013 роки, узгоджених головою міської організації профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості і побутового обслуговування населення, Положення про встановлення надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, погодженого головою первинної профспілкової організації підприємства, доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками (окладами), які б могли виплачуватись при нормативній чисельності працівників.

Поняття розширення зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваної роботи міститься в Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС №53-ВД від 14.05.1982 «Про застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та визначається як виконання працівником разом зі своєю основою роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу роботи за тією самою професією або посадою. Якщо при сумісності професій або посад працівник повинен виконувати додатковий обсяг роботи за кількома спеціальностями або посадами передбаченими штатним розписом, то при розширенні зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи працівник виконує додатковий обсяг роботи в межах однієї професії або посади. Розмір доплати визначається наявністю економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівників, економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників.

Отже, обов'язковою умовою встановлення працівникам зазначених доплат має бути економія фонду оплати праці за тарифними ставками (окладами), які б могли виплачуватись при нормативній чисельності працівників.

Як вбачається з розрахунку нормативної чисельності робітників, керівників, спеціалістів та службовців позивача загальна нормативна чисельність працівників виробничих дільниць повинна складати 1680,5 осіб, тоді як штатна чисельність працівників станом на 01.07.2010 складала 1236 осіб, станом на 01.01.2011 - 1200 осіб, станом на 01.01.2012 - 1189 осіб та станом на 01.12.2012 - 1142 особи.

Таким чином, з огляду на той факт, що фактична чисельність працівників підприємства у перевіряємий період є значно меншою від нормативної, враховуючи наявність економії за тарифними ставками і окладами, колегія суддів доходить висновку про правомірне нарахування та виплату позивачем доплат за розширення зони обслуговування, а відтак і правомірне відрахування внесків до державних цільових фондів.

Посилання відповідача на той факт, що встановлення доплати за розширену зону обслуговування за відсутності вакансій у штаті підприємства неможливе, оскільки вказане передбачене постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкцією Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС №53-ВД від 14.05.1982, не приймається колегією суддів, оскільки вказані нормативні акти продовжують діяти лише в частині визначення поняття розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов'язків у порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обов'язків відсутнього працівника.

До того ж, з аналізу змісту постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» чітко вбачається відсутність обмежень та/або заборон щодо здійснення доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт відповідним працівникам за відсутності вакантних посад.

З огляду на викладене, є безпідставними вимоги №3 та №4, вказані у листі-вимозі №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Щодо п. 5 вимоги - стягнення в повному обсязі зайвих витрат коштів підприємства в загальній сумі 98000,00 грн. з ПОГ «Техноекологія», колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про екологічну експертизу» №45/95-ВР від 9 лютого 1995 року в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Згідно зі ст. 7 Закону №45/95-ВР об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності (стаття 8 Закону №45/95-ВР).

Відповідно до ст.9 Закону №45/95-ВР суб'єктами екологічної експертизи є, зокрема, інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи.

Статтею 11 Закону №45/95-ВР встановлено, що з метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання.

Згідно зі ст.29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача ПАТ «Кіровоградським інститутом «Міськбудпроект» розроблені заходи з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська, а саме: робочий проект «Насосна станція №2А КВП ДМР «Міськводоканал» м. Дніпродзержинськ» - реконструкція з впроваджувальних засобів частотного регулювання. На вказаний робочий проект отримано позитивний експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації, затвердженого директором філії ДП «Укрдержбудекспертиза у Кіровоградській області. Загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) становить 6799, 061 тис. грн., що підтверджено матеріалами справи.

З метою включення заходів з реконструкції каналізаційної системи м. Дніпродзержинська до Програми виходу з екологічної кризи м. Дніпродзержинська на 2011-2015 роки 09.12.2011 між позивачем (Замовник) та підприємством об'єднання громадян «Техноекологія» громадської організації «Дніпропетровська міжрегіональна екологічна асоціація» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №720/11, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги, які поділяються на етапи: 1) розробка висновку щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинськ Постанові Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996, 2) проведення громадських слухань з цього питання. Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума послуг складає 98000,00 грн. з ПДВ.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується звітом про розробку висновку щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинськ Постанові Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996, актом №т-00000029 від 26.12.2011, актом №т-00000030 від 29.12.2011, якими надано рекомендації щодо проведення громадських слухань та у подальшому внесення змін до програми природоохоронних заходів м. Дніпродзержинська з включенням придбання агрегатів каналізаційних станцій MDE-Л160М-2-800 до заходів програми й розроблено висновок про можливість використання коштів з природоохоронного фонду м. Дніпродзержинська для придбання засобів і реконструкції системи каналізування правобережної частини м. Дніпродзержинська з впровадженням сучасних методів регулювання насосними агрегатами каналізаційної насосної станції № 2А Позивача.

29.12.2011 проведені громадські слухання щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м. Дніпродзержинськ Постанові Кабінету Міністрів України №1147, що підтверджується протоколом громадських слухань з додатком, звітом про проведення громадських слухань, резолюцією громадських слухань, наявними в матеріалах справи.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради №365-18/VІ від 27.01.2012 «Про внесення змін до рішення міської ради від 29.04.2011 №92-07/VІ «Про екологічний стан міста та затвердження Програми виходу з екологічної кризи м. Дніпродзержинська на 2011-2015 роки» з метою покращення екологічної ситуації в місті та вирішення актуальних екологічних проблем доповнено розділ 3 «Заходи щодо поліпшення якості поверхневих та підземних вод» додатка 2 до Програми виходу з екологічної кризи м.Дніпродзержинська на 2011-2015 роки пунктом 3.9 захід з реконструкції насосної станції №2 КВП ДМР «Міськводоканал», що полягає в впровадженні заходів частотного регулювання».

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивач при замовленні та оплаті послуг з розробки висновку щодо відповідності заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська та проведенні громадських слухань з цього питання діяв відповідно до чинного законодавства та в межах власної господарської діяльності, що, як наслідок, свідчить про безпідставність вимоги п.5, вказаної у листі-вимозі №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Посилання відповідача на відсутність компетенції у позивача на проведення витрат на оплату послуг ПОГ «Техноекологія» не приймається колегією суддів, оскільки наявність таких повноважень чітко передбачена п. 2.2. Статуту підприємства, затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради 26.03.2010 №936-49/V, відповідно до якого основними напрямкам діяльності підприємства є, зокрема, розвиток та безпечна експлуатація водопровідно-каналізаційного господарства, будівництво нових і капітальний та поточний ремонти водопровідних і каналізаційних мереж і споруд.

Доводи відповідача про наявність заходів з реконструкції каналізаційної системи м.Дніпродзержинська також не приймаються до уваги, зважаючи на той факт, що Планом заходів щодо забезпечення екологічної безпеки м.Дніпродзержинська та поліпшення соціального стану населення», на який посилається відповідач, передбачена реконструкція правобережних очисних споруд, в той час як Інститутом природокористування та екології Національної академії України було розроблено висновок про можливість використання коштів з природоохоронного фонду м.Дніпродзержинська для придбання засобів та реконструкції системи каналізування правобережної частини м.Дніпродзержинська з впровадженням сучасних методів регулювання насосним агрегатами каналізаційної насосної станції №2.

Щодо п. 6 вимоги - стягнення в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату генеральному директору в загальній сумі 86268,81 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

За змістом статті 13 Кодексу законів про працю України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (стаття 18 Кодексу законів про працю України).

Так, пунктом 17 Розділу 4 колективного договору підприємства на 2011 рік передбачено, що оплата праці керівника здійснюється згідно контракту та положень колективного договору. При цьому, підставою нарахування премій є наказ генерального директора підприємства.

Відповідно до п.4.3 контракту з керівником підприємства №4-к/2011 від 30.03.2011 та №1-к/2012 від 26.03.2012 керівникові щомісячно нараховується премія, максимальний розмір якої не може перевищувати розмір посадового окладу.

Пунктом 4.4. вищевказаних контрактів передбачено розподіл загального розміру премії наступним чином:

до 50% за виконання виробничих показників на підставі моніторингу діяльності підприємства згідно з рішенням виконкому міської ради від 07.09.2005 №695 «Про здійснення виконавчим комітетом контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства міста комунальної форми власноті»;

до 50% за особливі досягнення в управлінні підприємством, а саме: впровадження новітностей у роботі, заходів з енергозбереження, оновлення та поновлення основних засобів підприємства, поширення сфери діяльності, збільшення обсягів виробництва, істотне зменшення кредиторської або дебіторської заборгованості, погашення податкової заборгованості, інші позитивні досягнення тощо.

Згідно п.4.6 контрактів умови та розмір додаткових виплат визначаються також колективним договором, який діє на цьому підприємстві, а преміювання генерального директора за високий рівень безпеки і умов праці, а також гігієни праці і виробничого середовища, профілактичну роботу з попередження виникнення нещасних випадків на виробництві встановлюється п.2.2 Положенням про преміювання керівників, спеціалістів і робітників за створення безпечних умов праці і виконання вимог нормативних документів з охорони праці і Закону України «Про охорону праці».

Також, п. 11 розділу 4 Колективного договору підприємства передбачено встановлення доплат та надбавок, зокрема, за високі досягнення в праці.

Отже, зважаючи на той факт, що положеннями колективного договору передбачено преміювання керівника підприємства на підставі прийнятого наказу, відтак колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що премії та доплати керівнику підприємства за створення безпечних умов праці, за високий професіоналізм та професійні дії нараховувались і виплачувалась правомірно.

Посилання відповідача на порушення позивачем пункту 1.3 постанови Кабінету Міністрів України №859 від 19.05.1999 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.

Так, вказаним вище пунктом передбачено, що керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати умови, показники та розміри преміювання. При цьому максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства (об'єднання державних підприємств).

В той же час, нормами Кодексу законів про працю України передбачено, що надбавки, доплати, премії, винагороди та інших заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі, а відтак узгодження позивачем питання преміювання керівника підприємства в колективному договорі не суперечить положенням вищеозначеної постанови, що свідчить про безпідставність пункту 6 листа-вимоги №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Щодо п. 7 вимоги - стягнення в повному обсязі зайво виплаченої заробітної плати водіям підприємства за класність в загальній сумі 84225,76 грн., колегія суддів вказує наступне.

Пунктом 11 Розділу IV «Нормування та оплата праці» Колективних договорів підприємства за 2010-2012 роки встановлені надбавки та доплати за класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів ІІ класу у розмірі 10 %; водіям І класу - 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьованиї в якості водія час.

Підставою для встановлення доплати за класність водіям є факт присвоєння водіям І або ІІ класу (п. 2 Розділу IV Колективних договорів за 2010-2012 роки).

Згідно з Положенням про присвоєння професійної кваліфікації на підприємстві рівень кваліфікації визначається виключно за результатами кваліфікаційної атестації. Присвоєний комісією розряд (клас, категорія) в установленому порядку заноситься до трудової книжки робітника. Протоколи кваліфікаційних іспитів і зведені відомості підсумкових оцінок підлягають постійному зберіганню на підприємстві.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування та виплати надбавок водіям за класність були відомості, які містилися в трудових книжках, протоколах кваліфікаційної комісії підприємстві, відповідно до яких водії підприємства мали кваліфікацію І та II класу.

Зважаючи на наявність вищевказаних документів, посилання відповідача про невірність встановлених класів водіїв підприємства та на відсутність у водіїв підприємства права на керування транспортними засобами в обсязі, необхідному для присвоєння ним І або II класу, є безпідставними.

Колегія суддів зазначає з цього приводу, що нормативного акта, який би регламентував порядок присвоєння класності водіям, на сьогодні в Україні немає. Згідно наказу №136 від 14.02.2006 Міністерства транспорту та зв'язку України затверджений випуск №69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій робітників, проте він є нормативним документом, обов'язковим для управління персоналом на підприємствах автомобільного транспорту всіх форм власності.

Кваліфікаційні характеристики професій працівників, наведені в Довіднику, можуть бути використані в усіх підприємствах, установах та організаціях України, де є зазначені види робіт, а відтак вказаний Довідник для інших підприємств має рекомендаційний характер.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги п.7 листа-вимоги №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Щодо пункту 8 вимоги - стягнення в повному обсязі зайвих витрат коштів підприємства в загальній сумі 47000,00 грн. з Корпорації «Українські атомні прибори і системи», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №391 від 30.03.1998 «Про затвердження положення про державну систему моніторингу довкілля» підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення.

Згідно п.п.2.2.5 п.2.5 ст.2 Статуту підприємства одним з основних напрямків діяльності підприємства є розвиток і безпечна експлуатація водопровідно-каналізаційного господарства.

Отже, вказаними вище документами передбачено право позивача здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради №294-1 З/У від 04.2012.2007 затверджено «Програму моніторингу довкілля Дніпропетровської області» та рішенням розширеної наради в Держуправлінні ОНПС у Дніпропетровській області з питання «Стан виконання заходу «Впровадження автоматизованої системи екологічного моніторингу» від 31.01.2012 зобов'язано керівників підприємств - основних забруднювачів області надати до Держуправління копію розробленого «Проекту організації моніторингу підприємства», у разі відсутності терміново розпочати розробку.

При цьому, п.1.1 рішення засідання колегії Держуправління ОНПС у Дніпропетровській області від 15.03.2012 передбачено видачу дозвільних документів підприємствам-забруднювачам Дніпропетровської області за умови впровадження ними автоматизованої системи екологічного моніторингу.

На виконання вказаного вище доручення, 28.05.2012 між позивачем (Замовник) та Корпорацією «Українські атомні прилади і системи» (Виконавець) укладено договір №15/31-12-363/12, відповідно до якого Виконавець зобов'язується якісно та своєчасно виконати роботи з розробки та погодження проекту «Автоматизовані системи екологічного моніторингу Міськводоканалу м.Дніпродзержинська», яке складається з двох етапів: розробка та погодження ТЗ з управлінням екології м.Дніпродзержинська й розробка проектно-кошторисної документації «Автоматизовані системи екологічного моніторингу Міськводоканалу м.Дніпродзержинська». Технічне завдання на проектування за вказаним договором було узгоджене Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відповідно до листа №01-06/3868 від 05.09.2012.

Посилання відповідача на непередбачення зазначених вище витрат у фінансовому плані підприємства на 2012 рік, не приймається колегією суддів, оскільки фінансовий план підприємства на 2012 рік передбачав витрати на розвиток виробництва та капітальні інвестиції в розмірі 855,6 тис. грн., а отже, витрати на виконання робіт з розробки та погодження проекту «Автоматизованої системи екологічного моніторингу Міськводоканал м. Дніпродзержинська» були передбачені фінансовим планом підприємства. До того ж вказаний план погоджено головою балансової комісії виконкому міської ради та в.о. начальника управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради та затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 11.07.2012 №261.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги п.8 листа-вимоги №04-06-0515/7831 від 20.06.2013.

Щодо п. 9 вимоги - здійснення витрат на розробку розрахунку нормативної чисельності працівників ТОВ «Мегасел» на загальну суму 30000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2010 між позивачем та ТОВ «Мегасел» укладено договір №205/2010 на виконання робіт з розробки розрахунку нормативної чисельності підприємства позивача, фактичне виконання якого стверджується актом від 12.10.2010 та наявним в матеріалах справи звітом «Розробка розрахунку нормативної чисельності комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської влади «Міськводоканал».

Вказаний договір укладений на виконання «Заходів поліпшення нормування праці в народному господарстві» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №197, пунктом другим якої передбачено, що міністерствам, відомствам, іншим органам державної виконавчої влади доручено розробити та здійснити заходи поліпшення нормування праці у відповідних галузях народного господарства і щорічно до 1 серпня інформувати Міністерство праці про стан нормування праці на державних підприємствах, в установах і організаціях, а також передбачати у контрактах з керівниками підприємств їхню відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за стан нормування праці на підприємствах.

При цьому, фінансування розроблення нормативних матеріалів з нормування праці для окремих підприємств здійснюється за рахунок коштів цих підприємств на основі господарських угод (п.4 постанови Колегії Міністерства праці України від 19 квітня 1995 року №2 «Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства»).

Право позивача на фінансування вказаних витрат також витікає з положень Статуту підприємства згідно яких позивач є комунальним унітарним підприємством та має право планувати свою діяльність згідно із цим статутом та рішеннями виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, визначати самостійно в межах своєї діяльності взаємовідносини з юридичними та фізичними особами та здійснювати господарську діяльність згідно з законодавством України та Статутом.

Так, рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 12.10.2011 затверджено Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів підприємств міста комунальної форми власності, який не містить заборон здійснювати спрямування коштів на інші цілі, ніж встановлені фінансовим планом.

Зважаючи на той факт, що вищеозначеними нормами не встановлено заборони на самостійне визначення позивачем цільового спрямування своїх видатків, отже виконання заходів щодо розробки розрахунку нормативної чисельності працівників здійснено позивачем правомірно у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача, що викладені в листі-вимозі №04-06-0515/7831 від 20.06.2013 і є предметом оскарження в межах даної справи.

Крім того, апеляційний суд вважає, що визначені відповідачем в п.п.3-9 листа-вимоги №04-06-0515/7831 від 20.06.2013 вимоги пред'явлені позивачу не спосіб, що передбачений ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема,: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7 ст.10 Закону); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10 Закону).

За правилами п.45 вказаного вище Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень(зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення(зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п.46 Порядку № 550).

Пунктом 49 Порядку № 550 встановлено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

При цьому за визначенням, наведеним у п.3 Порядку № 550, винні особи - особи, які відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

За правилами п.50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Отже, наведені правові норми не містять положень щодо права відповідача зобов'язувати підконтрольну установу в примусовому порядку здійснювати заходи щодо відшкодування певної суми коштів, у тому числі, звертатись до інших осіб з метою відшкодування збитків.

Відсутність положень щодо такого примусу узгоджується із положеннями ст.8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Жодна норма процесуального та іншого законодавства не зобов'язує будь-яку особу звертатися до інших осіб за захистом прав, свобод та інтересів. Таке звернення є виключно правом особи.

Крім того, слід зазначити, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, обов'язковою до виконання є вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач пред'явив вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та стягнення, а відтак, оскільки збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, питання правильності їх обчислення є предметом судового дослідження при розгляді такого позову, а не у даній справі за позовом позивача як підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги відповідача.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/9960/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко