Постанова № 44656130, 25.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року Справа № 813/7406/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Кузана Р.І.,

судді Костецького Н.В.,

судді Кравціва О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Лесько Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи на стороні відповідача Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення страхової суми,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо неукладення договору в 2013 - 2014 роках на страхування посадових осіб контролюючих органів протиправною;

- стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету страхову суму в розмірі 479 548,35 грн. на користь ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що мама позивачки - ОСОБА_4 працювала з 1993 року в органах податкової служби, остання посада - заступник начальника ДПІ у Радехівському районі Львівської області. Під час роботи у ДПІ у Радехівському районі Львівської області захворіла і міжрайонною спеціалізованою онкологічною МСЕК №1 їй було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання з втратою 75% працездатності. У відповідності до ст. 347 Податкового кодексу України і Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, ОСОБА_4 06.03.13р. звернулась до ДПІ у Радехівському районі Львівської області із заявою на виплату страхової суми без зазначення назви страхової компанії. Однак, отримати страхову суму чи оскаржити дії щодо відмови у виплаті такої не встигла, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Для з'ясування назви страхової компанії, з якою укладений договір страхування працівників податкової служби, позивач, як спадкоємець ОСОБА_4, звернулась до Міністерства доходів і зборів України (правонаступником є Державна фіскальна служба України) з відповідним зверненням. З отриманої відповіді дізналася, що відповідачем договір про надання послуг зі страхування осіб - працівників податкового органу у 2013 та 2014 роках не укладався. У зв'язку з захворюванням та смертю ОСОБА_4, до суду з даним адміністративним позовом, як спадкоємець, звернулась ОСОБА_3. Оскільки відповідачем не було дотримано право спадкодавця - ОСОБА_4 на своєчасне отримання страхової суми позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування порушує безпосередньо її права, тому просить стягнути за рахунок коштів державного бюджету відповідну страхову суму.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зміст заперечень полягає в тому, що Податковим кодексом України не встановлено обов'язку відповідача щодо укладення відповідного договору із страховиком про надання послуг по страхуванню посадових осіб органів доходів і зборів. Відтак вважає. що відсутні правові підстави для визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України протиправною. Окрім того вказує, що право на виплату страхової суми виникає у разі настання інвалідності чи смерті посадової особи, яка сталася у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Oскільки в даному випадку відсутній причинний зв'язок між встановленням інвалідності та виконанням особою службових обв`язків, вважає що відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направила, відношення до позову не висловила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

ОСОБА_4 працювала в ДПІ у Радехівському районі Львівської області з 15.06.06р. по 12.03.13р. на посаді Заступника начальника цієї інспекції, що підтверджується довідками № 48/10/05-00 від 07.03.13р. та № 3577/10/05-00 від 24.05.13р.

Згідно з довідками міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК №1 серії 10 ААБ №131409 від 15.02.13р. та серія ЛВА3 №013714 від 18.02.13р. ОСОБА_4 була встановлена 2 група інвалідності загального захворювання та визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 75%.

06.03.13р. ОСОБА_4 оформила заяву на виплату страхової суми за формою, встановленою додатком №2 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, без зазначення назви страхової компанії, та подала таку заяву до ДПІ у Радехівському районі Львівської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.14р., виданого приватним нотаріусом Юрченко Ю.Ю., спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_3. Так, спадщина на яку видано вказане свідоцтво складається з страхової суми з відповідними відсотками та нарахуваннями, що підлягають виплаті особі застрахованій за обов'язковим державним особистим страхуванням посадових осіб органів державної податкової служби. Інформацію щодо страхування спадкодавця містить довідка №2943/040, яка видана Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Державної податкової служби Львівської області 25.04.13р.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 29.10.13р. зверталась до Міністерства доходів і зборів України з запитом про повідомлення реквізитів страхової компанії, що є страховиком посадових осіб Міндоходів України, для подальшого отримання страхової суми, що належить їй у порядку спадкування.

15.11.13р. Міністерством доходів і зборів України (правонаступником якого є Державна фіскальна служба України) надано відповідь за № 5641/п/99-99-03-05-02-14, з якої слідує, що договір страхування посадових осіб контролюючих органів Міністерство доходів і зборів України з жодною страховою компанією у 2013 році не укладало.

У зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.

Суд при вирішенні справи керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до умов ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Таким чином, законодавство визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування"). Відносини страхування виникають на підставі укладення учасниками таких відносин договору страхування.

Статтею 981 Цивільного кодексу України встановлена обов'язкова письмова форма договору страхування. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 347 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), чинної на момент виникнення спірних правовідносин, посадові особи контролюючих органів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 «Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.94р. № 349 (надалі - Порядок №349), страховик виплачує страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

Ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності, причини і час її настання, професія, з якою пов'язане ушкодження а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, визначаються шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

У відповідності до пункту 11 Порядку №349, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою, а також пред'являють документ, що посвідчує особу.

Судом в судом в судовому засіданні досліджувались матеріали мед-експертної справи ОСОБА_4. Згідно з актом № 229/6 огляду МСЕК причиною інвалідності ОСОБА_4 було загальне захворювання (онкологія). Позивачем не подано, а судом не здобуто доказів причинно-наслідкового зв'язку між хворобою ОСОБА_4 та службовими обов'язками, які нею виконувались. Вказане, на переконання суду, унеможливлює вирішення питання щодо наявності законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_4 страхової суми на підставі ст. 347 Податкового кодексу України.

Крім цього, оскільки законом встановлена обов'язкова письмова форма договору страхування, а в даному випадку такий договір не укладався, відсутні підстави для висновку про настання з ОСОБА_4 страхового випадку.

Судом також враховано, що рішення про виплату чи відмову у виплаті страхових платежів приймається страховиком за договором страхування. Прийняття таких рішень, як і кваліфікація певної події як страхового випадку, не належить до компетенції податкового органу чи суду.

Окрім цього, надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між позивачем, як спадкоємицею ОСОБА_4, та відповідачем - Державною фіскальною службою України суд враховує таке:

Згідно з ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1218 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України визначено права та обов'язки особи, які не входять складу спадщини. Так, зокрема, до складу спадщини не входить права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем за життя. В такому разі ЦК України встановлює, що право вимагати виплати таких сум входить до складу спадщини.

Зі змісту позовної заяви та наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що страхові виплати, які позивач просить стягнути, не були нараховані ОСОБА_4 на момент смерті та, відповідно, не належали спадкодавцеві, що свідчить про те, що такі не можуть входити до складу спадщини.

Як вже зазначалось позивачем не долучено доказів наявності підстав для нарахування таких виплат. Відтак вимога про стягнення страхової суми не підлягає до задоволення.

Крім цього, право працівника податкового органу на обов'язкове страхування за рахунок державного бюджету нерозривно пов'язане з особою такого працівника, а тому, у випадку порушення цього права відповідачем шляхом не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів, право захисту такого не переходить до спадкоємців у порядку спадкування. Тому, вимога ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не укладення договору на страхування посадових осіб контролюючих органів задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З врахуванням положень наведених вище норм, наданих сторонами доказів та пояснень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та стягнення відповідних страхових виплат.

Згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Кузан Р.І.

Суддя Костецький Н.В.

Суддя Кравців О.Р.