Ухвала суду № 44650020, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/67056/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Веденяпін О. А. Титенко М. П. Рябошапка Д. С. Українська Т. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» на постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 рокуу справі№ 814/508/14за позовомПублічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року у справі № 814/508/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 87 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів скаржника заперечує, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31.05.2013 року податковим органом прийнята податкова вимога № 8 про сплату позивачем податкового боргу з авансового внеску з податку на прибуток підприємств в розмірі 431 320,68 грн.

Позивач не погодився із правомірністю цієї вимоги та оскаржив її в судовому порядку.

26.06.2013 року Одеський окружний адміністративний суду постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 815/4437/13-а, в задоволенні позову відмовив.

28.01.2014 року відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Миколаївгаз» з питань своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств у травні, червні і листопаді 2013 року за УЕГГ м. Миколаєва ПАТ «Миколаївгаз», результати якої оформлені актом від 28.01.2014 року № 1/47-4/05410263, якою встановлено, що позивач порушив терміни сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток підприємств за УЕГГ м. Миколаєва ПАТ «Миколаївгаз» в травні 2013 року 431 320,68 грн., в червні 2013 року 431 554,00 грн., в листопаді 2013 року 255 673,36 грн.

На підставі акта перевірки 10.02.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000015104, яким накладено на позивача штраф в розмірі 86 264,14 грн. за затримку на 57 днів сплати грошового зобов'язання в сумі 431320,68 грн., тобто того грошового зобов'язання, яке було раніше визначено податковою вимогою, законність якої розглядалась судом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що штраф спірним рішенням застосований до позивача за несплату узгодженого грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток підприємств, законність якого була предметом судового розгляду.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, оскільки стверджуючи про правомірність накладення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням в порядку ст. 126 Податкового кодексу України штрафу, судами першої та апеляційної залишено поза увагою доводи позивача про порушення відповідачем положень ст. 87 цього Кодексу у зв'язку із існуванням у товариства надміру сплачених сум з податку на прибуток та посилання на неправомірність дій податкового органу щодо зарахування таких коштів в рахунок авансових платежів з порушенням строків, визначених ст. 43 Податкового кодексу Украйни.

Не досліджено судами питання виникнення переплати, не встановлено обставин дотримання вимог Податкового кодексу України при погашенні податкового боргу зарахуванням надмірно сплачених сум.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити, чи існує надмірно сплачені суми з податку на прибуток, здійснення відповідачем їх зарахування в рахунок наявності у товариства боргу, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року у справі № 814/508/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

О. А. Веденяпін