Ухвала суду № 44650013, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/9991/88031/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іршавський завод продовольчих товарів" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 по справі № 2а-924/10/0770

за позовом Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області

до Публічного акціонерного товариства "Іршавський завод продовольчих товарів"

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості по платі за землю у сумі 95 169,13 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача податковий борг в сумі 95 169,13 грн.

Рішення обґрунтовано висновком про те, що оскільки Товариством було самостійно узгоджено суму податкового зобов`язання та враховуючи несплату такого зобов'язання у визначені Законом України 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від (далі Закон № 2181) строки, то відповідно позовні вимоги щодо стягнення таких коштів є цілком обґрунтованими.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо процедури стягнення податкового боргу державного підприємства, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи передумовою звернення Державної податкової інспекції до суду про стягнення заборгованості по платі за землю слугувало подання відповідачем до контролюючого органу податкових розрахунків земельного податку за 2009 та 2010 роки з самостійно визначеними сумами податку до сплати та які відповідачем у визначені законодавством терміни сплачені не були. Крім того, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу також було нараховано пеню у розмірі 1 423,79 грн. за порушення граничного строку сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку.

Судами також встановлено, що податковий борг Товариства по платі за землю складає 93 745,34 грн., що підтверджується довідкою від 16.03.2010 №2958/10/10-0 (а.с. 7), податковими розрахунками земельного податку (а.с. 11-12), розрахунком заборгованості по платі за землю та штрафними санкціями (а.с. 8-9), обліковою карткою платника податків (а.с.16-18), актом від 01.06.2009 №755/1503/00412139 (а.с.13), а також не заперечується і Товариством.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи справи про стягнення заборгованості з платників податку суди повинні встановити не лише наявність заборгованості платника податку, але і дослідити питання щодо порядку стягнення такої податкової заборгованості.

Так, у преамбулі Закону України № 2181-III від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що "цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення".

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить плата за землю (земельний податок, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Отже, Закон № 2181-III застосовується до стягнення коштів, встановлених Законом про систему оподаткування податків і зборів (обов'язкових платежів) і санкцій за порушення, пов'язані зі сплатою цих платежів.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом № 2181-III строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не досліджували питання вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позовні вимоги.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що окрім загального порядку стягнення податкової заборгованості зазначеного вище, ст. 11 Закону України №2181-ІІІ встановлені субсидіарні (додаткові) особливості для стягнення податкового боргу державних або комунальних підприємств, а враховуючи, посилання відповідача на те, що він є державним підприємством, судам при розгляді справи необхідно також було врахувати і вказану обставину.

Таким чином, невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іршавський завод продовольчих товарів" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 по справі № 2а-924/10/0770 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.В. Ланченко

А.О. Рибченко