Ухвала суду № 44649973, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/8633/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі № 826/16056/13-а за позовом Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Київської міжрегіональної митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2013р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.06.2013 року № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2013р. між ПП «Акрілат - Хімконтракт» (Україна) та Фірмою «ОРДЕН С.А.» (Польща) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № PL/610188201/13 на поставку продукції, а саме «моноетиленгліколь (MEG) у вигляді прозорої безбарвної рідини, виробник - Polish Oil Concern ORLEN S.A., країна виробництва Польща, торговельна марка - Polish Oil Concern ORLEN S.A..».

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання відповідачу 6.05.2013р. митної декларації № 100250000/2013/056696. Під час декларування вказаних товарів, ПП «Акрілат - Хімконтракт» було заявлено до митного оформлення продукцію за першим методом.

Разом з митною декларацією декларантом було подано митному органу наступні документи: - декларацію-сертифікат про проходження товару № ССРТІТ 112281396 від 14.06.2013 року; - міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 021617; - коносамент (товарно-транспортна накладна) № NGLDT 1P00; - зовнішньоекономічний контракт № 02 від 06.07.2004 року з доповненнями та специфікацією; - висновок ПАТ ДАК «Укрпромзовнішекспертиза»; - інвойс № 15307246 від 15.07.2013 року та № 51031359 ВІД 06.06.2013 року; - картку обліку особи, що здійснює операції з товаром; - страховий поліс.

При дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, відповідачем встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять неповні відомості (містять розбіжності), а саме: відповідно до частини 3 додатку №1 до контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13, товар постачається на умовах попередньої оплати, але декларантом до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Під час проведення консультацій декларанта шляхом надіслання електронного повідомлення повідомлено про необхідність надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме: - страхові документи, а також відомості щодо вартості страхування; - банківські платіжні документи; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Декларантом надано митному органу наступні додаткові документи: - копію платіжного доручення № 1208 від 17.06.2013 р., - копію прайс-листа виробника № 034BZK/13.

Щодо не надання страхових документів декларантом надано пояснення, згідно з якими поставка товару за умовами зовнішньоекономічного контракту було здійснена на умовах FCA відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010», згідно з якими страхування товару згідно поставки товару на умовах FCA не передбачено.

Після здійснення коригування митної вартості за заявою позивача товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій по митній декларації від 21.06.2013 року № 250000/2013/061155.

21.06.2013 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від № 100250000/2013/600209/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2013 року № 100250000/2013/01160.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами, рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом. Водночас, надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що прайс-лист адресований безпосередньо позивачу для експорту товарів в Україну, а також, що в ньому не зазначено умов поставки та оплати не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки прайс-лист не є товаросупровідним документом чи документом, що підтверджує вартість товару.

Крім того, митний орган зазначив, що у копії платіжного доручення від 17.06.2013 №1208 не зазначено реквізитів проформи-інвойсу або іншого документу, відповідно до якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар, а вказано лише реквізити контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13. Однак у вказаному платіжному дорученні зазначено реквізити зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2013 №PL/610188201/13, за яким була здійснена лише одна поставка товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, на думку судів, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: