Ухвала суду № 44649797, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/47899/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року

у справі № 826/5049/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пролетарій» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Пролетарій»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТД «Пролетарій» звернулось у квітні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2014 року № 4932655501 та № 49426552201.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2014 року № 239/26-55-22-01/37355904, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 518 995,00 гривень; п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість всього у сумі 495 848,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються на тому, що до складу витрат та податкового кредиту позивачем віднесено суми витрат та податку на додану вартість сплачені за транспортно-експедиційні послуги, що, на думку податкового органу, не пов'язано з його господарською діяльністю у зв'язку з тим, що листове скло, яке перевозиться, не належить йому, оскільки придбання та реалізація товару (листового скла) фактично відбулась на одному ж і тому франко заводі, а саме ПАТ «Лисичанський завод «Пролетарій». При цьому, відповідачем було зазначено, що право власності на всі відповідні ризики на товар (продукцію) переходять по покупця в момент завантаження, що було визначено договорами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2014 року: № 49426552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 518 995,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 129 749,00 гривень; № 49326552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 495 848,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 123 962,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, основними видами діяльності позивача згідно довідки АА № 782480 є: формування й оброблення скла листового; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

У ході судового розгляду судами встановлено, що 10.02.2012 року між позивачем та ПП «ЕВРО ГЛАС» укладено договір поставки № 10/02/11-7, за умовами якого позивач як постачальник поставляє та передає у власність ПП «ЕВРО ГЛАС» як покупцю, а покупець оплачує та приймає продукцію, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру яких визначається сторонами у специфікаціях, рахунках, резервуваннях та замовленнях. Специфікації мають обмежений термін дії у часі та є невід'ємними частинами даного договору.

Розділом 6 вказаного договору передбачено здійснення поставки продукції на умовах ІНКОТЕРМС 2000, а саме: EXW (EX WORKS) франко завод (ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій») для автомобільного транспорту; СРТ (CARRIAGE PAID ТО (... named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва залізничної станції) для залізничного транспорту; EXW (EX WORKS) франко склад постачальника (м. Київ, вул. Бориспільська, 19); DDP (Delivered Duty Paid) склад покупця.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, обов'язок щодо доставки товару покупцям за вказаним договором, покладено як на позивача так і на покупця. Дана умова, щодо поставки продукції, вказувалася (замовлялася) самим покупцем у відповідному замовленні. Договорами було передбачено різні способи поставки товару, що визначалося перед кожною поставкою індивідуально.

Судами встановлено, що покупець під час узгодження поставки партії обирає умови поставки, зокрема, на власний розсуд обирає умови транспортування товару від продавця, та планову кількість партії товару, що оформлено замовленням затвердженим наказом ТОВ «ТД «Пролетарій» № 10.01/1-11 від 10.01.2011 року про введення в дію документів по договору поставки та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, рахунків, накладних, податкових накладних.

У даному випадку поставка товару (листкового скла) здійснювалась на умовах DPP (Delivered Duty Paid) склад покупця, зокрема, постачальник забезпечує прибуття автотранспорту на погоджену з покупцем адресу в обумовлений час, а покупець забезпечує розвантаження максимум протягом двох годин. При цьому, відповідні ризики на продукцію переходять до покупця в момент прибуття транспорту з продукцією до складу покупця, тобто ризики при розвантаженні несе покупець.

Так, для забезпечення поставки товарів покупцям, між позивачем та ПП «Адверса Плюс» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 120211 від 12.02.2011 року та додаткову угоду № 1 від 15.08.2011 року, за умовами яких останнє надавало послуги з організації та виконання перевезень автомобільним транспортом на замовлення позивача. Загалом на протязі 2011 року ПП «Адверса Плюс» виконано 209 замовлень позивача з організації транспортування та перевезення товару покупцям ТОВ «ТД «Пролетарій» по схемі роботи з покупцями та перевізниками вантажів, як зазначено вище, а позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі в загальному розмірі 1 011 215,00 гривень.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Пролог-трейд» укладено договір транспортного експедирування № 11-17 від 15.11.2011 року, за умовами якого останнє надавало послуги зі здійснення перевезення вантажу замовника (позивача) автомобільним транспортом. Загалом за 2011-2012 роки даним контрагентом виконано 35 послуг на замовлення позивача з організації транспортування та перевезення товару покупцям ТОВ «ТД «Пролетарій», які оплачено позивачем у загальному розмірі 106 275,00 гривень.

Між позивачем та ТОВ «Вератрейдинг» укладено договір транспортного експедирування № 17 від 12.03.2012 року, за умовами якого останнє надавало послуги пов'язані зі здійсненням перевезення вантажу замовника (позивача) за рахунок та за плату клієнта. Загалом на протязі 2012 року вказаним контрагентом виконано 26 послуг на замовлення позивача з організації транспортування та перевезення товару покупцям, які оплачено позивачем у загальному розмірі 90 100,00 гривень.

27.03.2012 року між позивачем та ТОВ «Лідер-МТ» укладено договір транспортного експедирування б/н, за умовами якого останнє надавало послуги пов'язані зі здійсненням перевезення вантажу замовника (позивача). Загалом на протязі 2012 року даним контрагентом надано послуг, оплачені позивачем, на загальну суму 614 300,00 гривень.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські операції за договорами оренди обладнання (піраміди металеві для перевезення скла автотранспортом) з ТОВ «Донстрой-Плюс», ТОВ «Капіталбуд Сервіс» та ТОВ «Стройпідряд».

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та фактичного отримання товарів/послуг за вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних.

При дослідженні зазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що такі містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам та «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, тобто є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій обумовлених ними та використання придбаних товарів/послуг за такими в межах власної господарської діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що послуги, передбачені вищезазначеними договорами, пов'язані з продажем продукції позивача та стосуються продукції (товару), формування, оброблення, роздрібна торгівля якими є основним видом господарської діяльності позивача, тобто витрати на оплату таких є економічно обґрунтованими, а тому правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі № 826/5049/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько