Ухвала суду № 44649795, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/48857/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014

у справі № 2а-3494/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарка"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

за участю Прокуратури Волинської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 15.11.2010 № 0000672301/2 та № 0000862301/2.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з контрагентом фірмою «Nagel Baumashinen Magdeburg GmbH», складено акт від 02.09.2010 № 5109/23-2/35128786, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 4 947 938,00 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 4 500 503,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 14.09.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000672301/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 750 754,50 грн.; № 0000682301/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 989 5876,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 року №0000672301/2 та №0000862301/2.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та фірмою «Nagel Baumashinen Magdeburg GmbH» було укладено контракт № 01/05/08 від 01.05.2008 з додатком №1 від 30.08.2008, доповненнями №2 від 19.05.2009 та №3 від 19.05.2009, відповідно до яких позивач отримав користовані автомобілі та частини до них за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 19 822 639,09 грн.

Факт здійснення позивачем господарських операцій по імпорту та реалізації на митній території України товару підтверджується відповідними документами, зокрема, попередньою вантажною митною декларацією, вантажною митною декларацією, інвойсом, документом контролю доставки товару, уніфікованою митною квитанцією, договором купівлі продажу, довідкою - рахунком, довіреністю.

Розрахунки з постачальником товарів були здійснені шляхом перерахунку позивачем коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень в іноземній валюті.

Також, встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності були використані ним з метою їх подальшої реалізації.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з фірмою «Nagel Baumashinen Magdeburg GmbH», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено витрати згідно вказаних договорів до складу валових витрат та відповідно правомірно сформовано податковий кредит, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль