Ухвала суду № 44649020, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/59481/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашникової О.В.Леонтович К.Г.Васильченко Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 820/15565/14 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» про стягнення заборгованості, -ВСТАНОВИЛА:Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» про стягнення заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів,

в сумі 12651,19 грн.(дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну гривню дев'ятнадцять копійок) та пеню у розмірі 2454,10 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні десять копійок).

Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,

в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судами встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» 26 лютого 2013 року подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт по формі №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік», згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2012 році становила 168 осіб та середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників) становила 7 осіб.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо інформування центру зайнятості про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» не створило робочі місця для інвалідів, відмовило інвалідам у прийнятті на роботу, не надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або не звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів позивачем не надано, а тому підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій - відсутні.

При цьому посилання позивача на наявність одного вакантного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ним є помилковим, оскільки судом першої інстанції встановлено, що працівник ОСОБА_4 з січня по вересень 2012 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, звільнена не була, та трудовий договір з нею розірваний не був.

Отже, висновок суду першої інстанції про виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році є обґрунтованим, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а відтак - безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Мангуст, ЛТД» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)