Ухвала суду № 44639999, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р. Справа № 815/3687/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника відповідача Груня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «РАФ-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2013р. ПП «РАФ-СЕРВІС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та скасувати, як протиправні, винесені за результатами цієї перевірки податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №0000342250 про збільшенн суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170790 грн. та №0000332250 - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 136635 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі необгрунтованих висновків акту перевірки №240/22-5/31728170 від 18.01.2013 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «РАФ-СЕРВІС» щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період 2010 рік», а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року адміністративний позов ПП «РАФ-СЕРВІС» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.02.2013 року №0000342250 і №0000332250. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 18.09.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «РАФ-СЕРВІС» зареєстровано 01.11.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 31728170), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №269611. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Так, згідно наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.01.2013 року №125, в період з 16.01.2013 року по 18.01.2013 року ревізорами-інспекторами ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «РАФ-СЕРВІС» щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період 2010 рік.

За результатами вказаної перевірки складено акт №240/22-5/31728170 від 18.01.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, а саме: пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 136 632 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - на 9049 грн., за 2 квартали 2010 року - 17951 грн., за 3 квартали 2010 року - 62605 гри., за 2010 рік - 136632 грн.; пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в сумі 109306 грн., у тому числі: за січень 2010 року - на 1305 грн., за лютий 2010 року - 2043 грн., за березень 2010 року - 3891 грн., за квітень 2010 року - 2271 грн., за-травень 2010 року - 949 грн., за червень 2010 року - 3903 грн., за липень 2010 року - 13459 грн., за серпень 2010 року - 21401 грн., за вересень 2010 року - 864 грн., за жовтень 2010 року - 55175 грн., за листопад 2010 року - 3250 грн., за грудень 2010 року - 797 грн.

При проведенні даної перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси №2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності».

На підставі зазначених висновків акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013 року: №0000342250 - про збільшення підприємством суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 136 632 грн. - основний платіж та 34 158 грн. - штрафні санкції; №0000332250 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 109 308 грн. - основний платіж та 27 327 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх спочатку в адміністративному порядку, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна ж позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу

державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. А документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, однією із підстав для здійснення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, у зв'язку із отриманням ДПІ у Приморському районі м. Одеси акту перевірки № 2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності», який містив інформацію про можливі порушення контрагентом зазначеного підприємства - ПП «РАФ-СЕРВІС» податкового законодавства, податковим органом на адресу ПП «РАФ-СЕРВІС» було направлено запит №54144/10/22-5 від 19.12.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження стосовно фактичності господарських операції позивача з ПП «Сегмент-Юг» за період 2009-2011р.р.

Проте, листом від 02.01.2013 року №1 ПП «РАФ-СЕРВІС» відмовило ДПІ у Приморському районі м.Одеси у наданні такої запитуваної інформації та документів, з посиланням на не зазначення податковим органом у запиті правових підстав для їх надіслання. 16.01.2013 року начальником ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відповідно до приписів пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, видано наказ №125 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «РАФ-СЕРВІС» щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період 2010 рік».

При цьому, як вбачаєься з матеріалів справи, співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси перед початком перевірки 16.01.2013 року було вручено директору ПП «РАФ-СЕРВІС» під розпис направлення №000095/100 від 16.01.2013 року на проведення перевірки та копію наказу №125 від 16.01.2013 року.

Отже, з урахуванням отримання інспекцією за результатами проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності, інформації про можливі порушення ПП «РАФ-СЕРВІС» податкового законодавства по господарським взаємовідносинам із ПП «Сегмент-Юг», та неотримання на обов'язковий письмовий запит документів, які б спростовували факти можливих порушень позивачем податкового законодавства, відповідачем, на думку суду, при виданні наказу та проведенні позапланової виїзної перевірки підприємства позивача, не було порушено вимоги пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України, а тому, відповідно, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає помилковим твердження (позицію) позивача про проведення працівниками податкового органу спірної перевірки за відсутності передбачених законом підстав.

Окрім того, посилання позивача про неповідомлення його податковим органом про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «РАФ-СЕРВІС» щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг» за період 2010 рік перед початком перевірки, з огляду на те, що копія наказу про проведення зазначеної перевірки була вручена керівнику підприємства в той же день, в який зазначена перевірка проводилась, а саме 16.01.2013 року, судова колегія, як і окружний суд, до уваги не приймає, оскільки воно не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та спростовується наданими відповідачами доказами вручення позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки безпосередньо перед початком перевірки.

До того ж, при цьому необхідно зазначити, що позивач дане рішення окружного суду у цій частині в апеляційному порядку не оскаржив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси, при вчиненні дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «РАФ-СЕРВІС», оформленої актом від 18.01.2013 року №240/22-5/31728170, діяла правомірно, в межах повноважень та у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому, відповідно, позовні вимоги ПП «РАФ-СЕРВІС» в цій частині задоволенню не підлягають.

Що ж стосується позовних вимог ПП «РАФ-СЕРВІС» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 року №0000342250 та №0000332250, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Як видно зі змісту положень п.3.1 ст.3 діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8,9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 вказаного Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону України №283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок же обчислення та сплати цього податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування на момент спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР .

Так, як слідує зі змісту п.1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, згідно з пп.7.4.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено приписами пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

А відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як видно зі змісту положень п.2 «Порядку заповнення податкової накладної» (затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Проте, згідно із п.5 зазначеного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Крім того, відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 цієї ст.7 даного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а тому для підтвердження даних податкового обліку повинні братись ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений первинними документами, що відображають зміст господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ж із п.2 ст.3 вказаного вище Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

У відповідності до п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Так, як встановлено судом 2-ї інстанції зі спірного акту перевірки №240/22-5/31728170 від 18.01.2013 року, перевіряючими ДПІ у Приморському районі м. Одеси було зазначено, що ПП «РАФ-СЕРВІС» згідно декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період до складу своїх валових витрат було неправомірно віднесено витрати у загальному розмірі 546530 грн. по господарським операціям з контрагентом ПП «Сегмент-Юг», у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 36196 грн., за 2 квартали 2010 року - 71805 грн., за 3 квартали 2010 року - 250421 грн., за 2010 рік - 546530 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 136632 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 9049 грн., за 2 квартали 2010 року - 17951 грн., за 3 квартали 2010 року - 62605 грн., за 2010 рік - 136632 грн.

Також, в цьому акті перевірки зазначено, що ПП «РАФ-СЕРВІС», згідно декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2010 року, до складу свого податкового кредиту з ПДВ неправомірно віднесено суму ПДВ в загальному розмірі 109306 грн. по господарським операціям з контрагентом ПП «Сегмент-Юг», у тому числі: у тому числі: за січень 2010 року - 1305 грн., за лютий 2010 року - 2043 грн., за березень 2010 року - 3891 грн., за квітень 2010 року - 2271 грн., за травень 2010 року - 949 грн., за червень 2010 року - 3903 грн., за липень 2010 року - 13459 грн., за серпень 2010 року - 21401 грн., за вересень 2010 року - 864 грн., за жовтень 2010 року - 55175 грн., за листопад 2010 року - 3250 грн., за грудень 2010 року - 797 грн., в результаті чого, підприємством занижено ПДВ на зазначену суму.

Разом з тим, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що між ПП «РАФ-СЕРВІС» (покупець) та ПП «Сегмент-Юг» (постачальник) були укладені договори поставки товарів №05/10/09 від 05.10.2009 року та №П/1 від 16.06.2010 року, за умовами яких, постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар: станок плоскошліфувальній модель 3371, обладнання, техніку, інвентар, інструменти, запасні частини та ін. Кількість, найменування та вартість товару вказується в накладних на товар.

Крім того, як видно з матеріалів справи, між ПП «РАФ-СЕРВІС» (замовник) та ПП «Сегмент-Юг» (виконавець) були укладені ще договір про надання юридичних послуг №1-04/юр від 01.04.2010 року та договір про надання інформаційно-косультаційних послуг №01/07-КБ від 01.07.2010 року.

Факт отримання ПП «РАФ-СЕРВІС» товарів та послуг за зазначеними вище договорами та сплати відповідних грошових коштів за отримані товари та послуги, у т.ч. і сум ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами, а саме: податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, видатковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, банківськими платіжними дорученнями, журналом довіреностей на отримання та відпуск товарно-матеріальних цінностей. При цьому, слід звернути увагу на те, що будь-яких зауважень щодо зазначених вище первинних документів представниками податкового органу ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не заявлялося.

Також, як встановлено по справі, 01.10.2010 року між ПП «РАФ-СЕРВІС» (довіритель) та ПП «Сегмент-Юг» (повірений) було укладено договір доручення №010/10/С, відповідно до умов якого, повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя: укласти договір зі спеціалізованою будівельною компанією на виконання ремонтних та монтажних робіт за адресою: м.Одеса, вул.Промислова,33/1 (ЛОК) та здійснити розрахунки із цією компанією. Зазначені ремонтні та монтажні роботи ПП «РАФ-СЕРВІС» замовив з метою здійснення капітального ремонту приміщення, яке підприємство орендувало у ТОВ «РАФ-ПЛЮС» згідно договору оренди приміщення №01/03/2009-Ар від 01.03.2009 року.

01.10.2010 року, на виконання зазначеного договору, ПП «Сегмент-Юг» (замовник) було укладено з ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядник) договір підряду №РК-22-2 на виконання ремонтних та монтажних робіт приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33/1 (ЛОК).

Виконання зобов'язань сторонами за зазначеними договорами підтверджується належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами: актом приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, договірною ціною, актом приймання виконаних будівельних робіт, локальним кошторисом, відомістю ресурсів до локального кошторису, підсумковою відомістю ресурсів, даними бухгалтерського обліку підприємства, банківськими платіжними дорученнями .

Як вбачається зі змісту акту перевірки №240/22-5/31728170 від 18.01.2013 року, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ у вищезазначеному розмірі по взаємовідносинам з підприємством-контрагентом ПП «Сегмент-Юг» було зроблено податковим органом з огляду на наявність інформації, зазначеної в акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси №2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності», згідно висновків якого, у ПП «Сегмент-Юг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: основні фонди, трудові ресурси, виробничі потужності, складські приміщення; стан підприємства - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, операції ПП «Сегмент-Юг», що проведені з рядом підприємств, у тому числі з ПП «Одеська будівельна компанія», мають ознаки безтоварності.

Зазначене, на думку перевіряючого органу, свідчить про те, що договори, укладені між ПП «РАФ-СЕРВІС» та підприємством-контрагентом ПП «Сегмент-Юг» не мають реального характеру та спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; наданими ПП «РАФ-СЕРВІС» первинними документами не підтверджується фактичність здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «Сегмент-Юг» та ПП «РАФ-СЕРВІС».

Представник позивача в судових засіданнях суду 1-ї інстанції проти зазначених висновків відповідача заперечувала та зазначила, що при укладанні договорів із вказаним контрагентом, позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ПП «Сегмент-Юг» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, та наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Іншої інформації, зазначеної, зокрема, в акті перевірки контрагента податковим органом, де зазначене підприємство перебуває на обліку, у ПП «РАФ-СЕРВІС» на момент укладання господарських угод та виконання їх умов у позивача бути не могло, з огляду на обмеженість доступу до неї. Крім того, представник підприємства пояснила, що договори про постачання товарів, надання послуг та виконання робіт контрагентом позивача фактично виконувались, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам із ПП «Сегмент-Юг», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, яке були зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким його можливо ідентифікувати.

Судами ж обох інстанцій при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Сегмент-Юг» на момент здійснення господарських правовідносин з ПП «РАФ-СЕРВІС» було зареєстровано в ЄДР ЮО та ФОП як юридична особа та відносно зазначеного контрагента позивача жодних записів до цього реєстру щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням не вносилось.

Окрім того, слід зазначити, що на момент взаємовідносин з позивачем ПП «Сегмент-Юг» було і платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ, виданого ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Отже, за вказаних обставин, інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а також валові витрати за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. ПП «Сегмент-Юг» вартість товару, робіт та послуг, а також податкового кредиту, сплаченого ПП «РАФ-СЕРВІС» в ціні придбаних товарів, робіт та послуг, було відображено в якості своїх податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях відповідних податкових періодів. Вид діяльності з поставки товарів, робіт та послуг підприємства - контрагента ПП «РАФ-СЕРВІС», був передбачений в якості виду господарської діяльності за КВЕД цього підприємства у статутах та реєстраційних документах.

При цьому, слід вказати, що представниками відповідача під час судового розгляду справи зазначених обставин спростовано не було. Також ним не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, які б свідчили про факт невиконання ПП «Сегмент-Юг» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, факту відсутності поставки робіт та послуг за дослідженими договорами на адресу ПП «РАФ-СЕРВІС».

Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, судами обох інстанцій під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача фактичність виконання робіт, надання послуг та поставки товару ПП «Сегмент-Юг» взагалі не перевірялась, реальність змін майнового стану ПП «РАФ-СЕРВІС» за наслідками взаємовідносин із зазначеним контрагентом не встановлювалась та будь-яких заходів для цього не вживалось, навіть за умов знаходження ПП «Сегмент-Юг», як контрагента позивача, на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Також, судова колегія враховує, що зазначені ДПІ у Приморському районі м. Одеси порушення, викладені у спірному акті перевірки №2326/22-3/35818058 від 28.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сегмент-Юг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності» щодо не підтвердження відомостей по господарським взаємовідносинам ПП «Сегмент-Юг» зі своїми контрагентами були встановлені податковим органом в приміщенні ДПІ, про що зазначено в даному акті, без реального встановлення зазначених у ньому обставин щодо наявності у зазначеного підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей або інших можливостей для здійснення підприємницької діяльності.

Посилання ж представників відповідача на інформацію слідчого органу ГУ Міндоходів в Одеській області про наявність в його провадженні внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження стосовно посадових осіб ПП «Сегмент-Юг» за ч.3 ст.212 КК України не може бути прийнято судом в якості належного доказу порушень податкового законодавства ПП «РАФ-СЕРВІС», оскільки приписами ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що обов'язковими для висновків адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є тільки вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, як вбачається з той же інформації податкового органу жодних кримінальних проваджень стосовно позивача слідчими органами порушено не було. Кримінальне ж провадження №320131700000000138 стосовно посадових осіб ПП «Сегмент-Юг» до суду ще не направлено і відповідно, обвинувального вироку по ньому ще не винесено.

Проте, як вбачається з наданої до суду 1-ї інстанції СУ ФРГУ Міндоходів в Одеській області копії протоколу допиту директора ПП «Сегмент-Юг» ОСОБА_2 в межах зазначеного кримінального провадження, ця особа була директором ПП «Сегмент-Юг» з 2008 року та підприємство здійснювало фінансово-господарську діяльність під його керівництвом в період з 2008 року по 2012 рік; ним особисто укладалися з контрагентами договори про постачання товарів та надання послуг, робіт, вівся бухгалтерський та податковий облік підприємства. В жовтні 2012 року ОСОБА_2 зазначене підприємство було продано іншій особі ОСОБА_3, бякому були передані всі первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства.

Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача - ПП «Сегмент-Юг» при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами, зокрема з ПП «Одеська будівельна компанія» для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення ПП «Сегмент-Юг» господарських операцій для ПП «РАФ-СЕРВІС» за договором доручення №010/10/С від 01.10.2010 року та відсутність у позивача, як замовника підрядних робіт, права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ, а тому, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Отже, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, до того ж, відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно спростовували їх виконання, а тому, відповідно, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що податковим органом не доведено фактів нездійснення спірних операцій, а відтак не доведено і відсутності у позивача підстав для формування спірної суми валових витрат та податкового кредиту. Надана ж позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження фактичності поставок товарів, робіт та послуг.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України, органам Державної податкової служби України, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів «нікчемними» при перевірці діяльності платників податків. У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що відповідач не надав під час розгляду справи будь-якого рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентом.

Також, в ході розгляду справи відповідачем не було надано жодного обґрунтування своїх висновків і доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішень суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з цих підстав, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України. При цьому, суд також зазначає, що відповідач не навів і жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, за вказаних обставин, висновки акту перевірки №240/22-5/31728170 від 18.01.2013 року про порушення позивачем вимог: пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» у вигляді заниження податку на прибуток за період 2010 рік у загальній сумі 136632 грн.; пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження ПДВ за період 2010 рік в загальній сумі 109306 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджується правомірність формування позивачем валових витрат та сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

Отже, в зв'язку із зазначеним, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 06.02.2013 року №0000342250 та №0000332250, які були винесені на підставі вказаних вище висновків спірного акту перевірки.

До того ж, ще необхідно зазначити, що у цивільному законодавстві існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагенти позивача, або їх контрагенти у 2-й чи 3-й ланці ланцюга не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також, слід вказати й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко