Ухвала суду № 44639858, 25.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 876/4545/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/198/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд Давидів» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

17.01.2015р. Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-Територіальне відділення), просило визнати повністю протиправним та повністю скасувати рішення Територіального відділення №82 р/к від 14.11.2014р. у справі №1-02-47/2014.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. та направити справу №813/198/15 до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду. Такий інший спеціальний строк може бути визначений в будь-якому чинному Законі України, в тому числі і матеріальному законі. В порушення ст.9 КАС України суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не врахував, що таким законом є чинний Закон України «Про захист економічної конкуренції», згідно з ст.60 якого, строк на звернення з позовом до адміністративного суду про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України становить два місяці з дня одержання рішення. Позивач отримав поштою супровідний лист відповідача за №13/03-2192 від 18.11.2014р. разом з копією оскаржуваного рішення 20.11.2014р., а тому, звертаючись 17.01.2015р. до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження цього рішення, не порушив спеціальний двохмісячний строк.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Територіального відділення №82 р/к від 14.11.2014р. у справі №1-02-47/2014 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції позивачем отримано 20.11.2014р. (а.с.26, 177).

06.03.2015р. Територіальним відділенням подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що відповідно до ч.5 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не є процесуальним законом, і після набрання чинності КАС України слід керуватися строками звернення до суду встановленими спеціальними нормами у процесуальному законодавстві. Крім того, з тексту ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судом з'ясовано, що право оскаржувати рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк стосується лише звернення з позовом до господарського суду. Оскільки позивач про оскарження рішення територіального відділення Антимонопольного комітету звернувся до адміністративного суду, на переконання суду слід застосовувати спеціальні процесуальні норми передбачені КАС України. Підстав для застосування двомісячного строку звернення до суду в даній адміністративній справі немає.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210-ІІІ) визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону Закон №2210-ІІІ заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Водночас, ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами не заперечується та обставина, що у разі невиконання Товариством оскаржуваного рішення, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Слід зауважити, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель (ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Верховний Суд України у Постанові від 20.11.2007р. у справі №21-1154во06 зазначив, що відповідно до ст.1 Закону України від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України» цей Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що у розумінні положень ст.3 КАС України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень. Оскільки спір між сторонами виник не у зв'язку із регулюванням господарських правовідносин між суб'єктом господарювання та Територіальним відділенням АМКУ, підстав для здійснення правосуддя у справі в порядку господарського процесуального законодавства немає.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.09.2008р. у справі №21-803во08, Закон №2210-ІІІ є спеціальним у галузі захисту економічної конкуренції та загальним - при визначенні суб'єктом господарювання порядку захисту у суді прав, порушених органами Антимонопольного комітету України. Після набрання чинності КАС України цей закон не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю АМКУ.

Колегією суддів враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

З аналізу норм чинного законодавства, враховуючи правові висновки ВСУ, колегія суддів приходить до переконання, що встановлення правомірності рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.11.2014р. №15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, належить до компетенції адміністративних судів, а тому, дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства з врахуванням строків звернення до суду, встановлених ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип Верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010р. Справа «Мушта проти України» (Заява N 8863/06) суд нагадує, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Враховуючи вказані законодавчі положення, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо необхідності задовольнити клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/198/15 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: О.М. Довгополов

М.А. Пліш