Постанова № 44639831, 25.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 3437/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю представників сторін:

від позивача Чупахін І.Р.

від відповідача Іванський В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-9798/12/1370 за позовом ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ», звернувся до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області із наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0003372320 від 01.10.2012 року;

- зобов'язати Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області привести дані обліку та особового рахунку Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 р. по 29.02.2012 р. та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 р. по 29.02.2011 р., вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667787,00 грн., в т. ч. грудень 2012 р. в сумі 300434,00 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395,00 грн., за лютий в сумі 116958 грн. по контрагенту КГІБ «Галичартбуд» та даних щодо зменшення податкового кредиту Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667787 грн.. в тому числі за грудень 2011 р. в сумі 300434 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395 грн., за лютий в сумі 116958 грн. по контрагенту ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки №272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного Товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ») з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень - серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 по 02.07.2012 р.. з ТОВ «Фінансово - Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт наголошує на тому, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд», ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» та з ТОВ «Фінансово - Промислова Компанія «Корті» відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також про те, що господарські операції з вказаними юридичними особами спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та отримання податкової вигоди, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач вважає, що його правочини з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дії щодо відображення в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» факту відсутності здійснення господарських операцій - протиправними, та такими, що неправомірно впливають на показники податкового обліку платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти поданої скарги заперечує, просить в задоволені такої відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегією суддів проведено заміну відповідача у справі ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської ДПС на правонаступника Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «ЕКО-ДІМ» (ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ») з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року жовтень 2010 року, з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, з ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки, складено акт від 24.09.2012р. №272/22-10/0539351, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003372320 від 01.10.2012, згідно з яким публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 289938,00 гри. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 00 коп.), в тому числі: 193292,00 грн. (сто дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок) за основним платежем та 96646,00 грн. (дев'яносто шість тисяч шістсот сорок шість гривень 00 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з висновками акта перевірки встановлено такі порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 , п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» завищено податковий кредит всього в сумі 861079,00 грн., в тому числі за грудень 2011 р. в сумі 493726,00 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395,00 грн., за лютий в сумі 116958,00 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 193292,00 грн.; п.185.1 ст. 186.1, п. 187.1, 188.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-УІ , ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» завищено податкові зобов'язання в частині реалізованих робіт (послуг) отриманих від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», всього в сумі 667787 грн., в т. ч. грудень 2012 р. в сумі 300434,00 грн., за січень 2012 р. в сумі 250395,00 грн., за лютий в сумі 116958,00 грн.; п.п.14.1.27, п.п. 14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ(із змінами і доповненнями), ПАТ «ХК«ЕКО-ДІМ» завищено витрати (витрати) по розрахунках з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» всього в сумі всього в сумі 4305397,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631,00 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766,00 грн. та відповідно в складі доходів (р. 02 декларації з податку на прибуток («Дохід від операційної діяльності»), всього в сумі 4305397,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631,00 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766,00 грн.; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.1 п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ» зайво включено до складу валового доходу (доходу), суми продажу БМР всього в сумі всього в сумі 4305397,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 2468631,00 грн., І кв. 2012 р. в сумі 1836766,00 грн.

Як вірно встановлено судом 1-ої інстанції, між позивачем (підрядником) та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» ( субпідрядник) укладено ряд договорів, зокрема договір від 01.12.2011 року №12-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекриття та колон, прокладання трубопроводів з поліетеленових труб на об'єкті багатоквартирний житловий будинок з вбудовано прибудованими приміщеннями на вул. Перфецького, 2а в м. Львові; договір від 01.12.2011 року №14-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекриття та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку на пр. Червоної Калини на території громадського центру «Сихів» у м. Львові; договір від 01.12.2011 року №15-12, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами здійснити на умовах цього договору виконання робіт по виготовленню арматурних сіток каркасів, влаштування і розбиранню опалубки перекрить та колон на будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими громадськими приміщеннями на вул. Варшавській, 191-193 в м. Львові.

На виконання умов договорів позивачем представлено довідки про вартість виконаних робіт та витрат та акти приймання виконаних робіт за грудень 2011 р. згідно договору від 01.12.11 р. № 12-12 на загальну суму 642870,00 грн., в т. ч. ПДВ 107145,00 грн., за грудень 2011 р. згідно договору від 01.12.11 р. №14-12 на загальну суму 1159737,60 грн., в т. ч. ПДВ193289,60 грн., за грудень 2011 р. від 01.12.11 р. згідно договору №15-12 на суму 1159749,60 грн., в т. ч. ПДВ 193291,60 грн.

Також виконання вищевказаних договорів позивач обґрунтовує виданими ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» податковими накладними №53 від 29.12.2011 р. на загальну суму 642870,00 грн., в т. ч. ПДВ 107145,00 грн.; №52 від 29.12.11 на загальну суму 1159749,60 грн., в т. ч. ПДВ 193291,60 грн.; №54 від 29.12.11 на загальну суму 1159737,76 грн., в т. ч. ПДВ 193289,63 грн.;

До матеріалів справи позивачем долучено копії платіжних доручень: №9360 від 04.01.2012 року на суму 446197,20 грн., №9361 від 04.01.2012 року на суму 453802,00 грн., №9411 від 05.01.2012 року на суму 300000,00 грн., №9439 від 10.01.2012 року на суму 19672,80 грн., №9440 від 10.01.2012 року на суму 297572,40 грн., №9438 від 10.01.2012 року на суму 405934,80 грн., № 9454 від 11.01.2012 року на суму 82177,20 грн., відповідно до яких, як він стверджує, оплатив ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» виконані ним роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012 року №953/22-20/37741019 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року»), згідно з яким встановлено, що основним постачальником ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року було ПП «Промекспо».

ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 07.07.2012р. №949/22-20/3545443 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Промекспо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року».

Перевіркою встановлено відсутність ведення господарської діяльності ПП «Промекспо» за період з 01.12.2010 року по 02.07.2012 року в частині відсутності придбання товарів (робіт, послуг), тобто неправомірність формування податкового кредиту та відсутність об'єкта оподаткуванням податком на додану вартість в частині формування податкових зобов'язань за вказаний період.

Окрім зазначеного, аналізом даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що основними постачальниками ПП «Промекспо» є ТзОВ «Номакон» є ТзОВ «Номакон», ТзОВ «Укрсервісгруп» є ТзОВ «Укрсервісгруп», ТзОВ «Піон+».

Таким чином, при перевірці ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.12.2011 року по 02.07.2012 року податковий орган прийшов до висновку, що не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і (транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що у ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цими підприємствами та постачальниками.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Личаківському районі м. Львова вважає, що господарські операції між ПАТ «ХК «ЕКО - ДІМ» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» є безтоварними, а правочини між ними - нікчемними, спрямованими на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1-ої інстанції прийшов до висновку, що долучені до матеріалів справи первинні-бухгалтерські документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Проте, такий висновок є передчасним з огляду на таке.

Статтею 62 Господарського кодексу України (ГКУ), підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Статтею 96 Цивільного кодексу України (ЦКУ) під назвою «Відповідальність юридичних осіб» визначено: 1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. 2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. 3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. 4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Тому позивач може нести будь-яку відповідальність лише у разі власного самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести відповідальності за діяння інших осіб.

За статтею 1 ЦКУ «Відносини, що регулюються цивільним законодавством» цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 875 ЦКУ, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Відповідно до статті 838 ЦКУ підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведеного вище видно, що позивач як підрядник мав законне право на укладення договорів з контрагентами як субпідрядниками з метою зменшення власних витрат на адміністративно-господарські ресурси, необхідні для виконання зобов'язань перед замовниками.

Статтею 202 ЦКУ є визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а чинною редакцією статті 203 ЦКУ визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Чинною редакцією статті 228 ЦКУ встановлено: 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При цьому за статтею 5 ЦКУ «Дія актів цивільного законодавства у часі» акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З наведеного вище є видно, що чинними нормами ЦКУ не передбачено визнання нікчемним правочину, який був вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також, що лише суд вправі визнати правочин таким, що вчинений із метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та застосувати відповідні наслідки.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 визначено, що «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК)».

Для визнання правочину таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявності таких умов: 1) вина фізичних осіб, які підписували договір, проявляється у формі умислу, який спрямований саме на порушення інтересів держави; 2) такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; 3) мета укладення такого договору полягає саме у порушення інтересів держави та суспільства, зокрема у приховуванні доходів від оподаткування.

Відповідно до статей 23 і 24 Кримінального кодексу України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Там же визначено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Виходячи із наведеного вище, умисел у всіх випадках однозначно характеризується наявністю певної психічної діяльності головного мозку певної особи, яка знаходить вираження в усвідомленні цією особою своєї протиправної поведінки та можливості настання певних шкідливих наслідків.

Тому факт наявності умислу на приховування доходів від оподаткування повинен бути доказаний належним чином, наприклад, вироком суду у кримінальній справі, а сам по собі факт лише порушення будь-яких кримінальних справ без наявності доказів вини будь-якої особи, встановленої вироком суду у кримінальній справі, не може тягнути за собою нікчемність всіх правочинів, укладених між юридичними чи фізичними особами, а також зменшення валових витрат чи податкового кредиту у платників податку.

В матеріалах даної справи відсутні судові рішення, які б набрали законної сили, за якими господарські операції чи правочини укладені між позивачем та його контрагентами щодо виконання будівельних робіт та придбання товарно-матеріальних цінностей, були би визнані відповідним судом недійсними, а також мали би докази наявності умислу на порушення інтересів держави їх учасниками - фізичними особами. Отже, висновок про правомірність притягнення позивача до юридичної відповідальності є помилковим.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідач на підставі акту перевірки №272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного Товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ») з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень - серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 по 02.07.2012 р.. з ТОВ «Фінансово - Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. здійснив коригування показників податкової звітності позивача.

Так, відповідно до ст. 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 63.3 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 183.1., 183.12, 183.15 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Системний аналіз вказаних норм ПК України дозволяє дійти висновку про право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14. ПК України.

Відповідно до п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного Товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (ПАТ «ХК «ЕКО-ДІМ») з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень - серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 по 02.07.2012 р.. з ТОВ «Фінансово - Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади … при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. У Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Об'єктом захисту у справі, що розглядається, є право позивача на правильне відображення даних його податкових декларації, наданих податковому органу, в усіх інформаційних базах даних ДПІ, а також врахування цієї інформації як публічно-достовірної податкової інформації.

Об'єктом захисту у справі є також інтерес позивача, який полягає у збереженні ділової та податкової репутації як добросовісного платника податків та контрагента. Внесення даних впливає на показники покупців, які також відображені в цьому Акті як контрагенти, яким у подальшому були продані (поставлені) роботи (товари, послуги), придбані у постачальників Позивача. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань. Отже, виникає загроза порушення прав та інтересів контрагентів позивача, і ця загроза безпосередньо пов'язана із позивачем.

В таких умовах позивач має право не бути байдужим до наслідків, які можуть настати у разі використання результатів перевірки як офіційної публічно-достовірної податкової інформації, що містить в інформаційній базі даних «Податковий блок». Кожен має право дбати про збереження ділової репутації. З цього випливає право захищати її усім доступними засобами. Суд вважає, що ці інтереси позивача виникли з передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об'єктом судового захисту.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій, для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, у тому числі система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.8 Методичних рекомендацій встановлено, що працівники підрозділу ведення та захисту податкової звітності несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до пункту 2.15 вказаних Методичних рекомендацій, інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно з пунктом 2.21 Методичних рекомендацій визначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195,196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі № 2а-9798/12/1370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0003372320 від 01.10.2012 року, згідно з яким позивачу було збільшене суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 289938,00 грн., в тому числі: 193292,00 грн. за основним платежем та 96646,00 грн. за штрафними санкціями.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області привести дані обліку та особового рахунку Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.12.2011 року по 29.02.2012 року та даними податкових декларацій, що були ним подані щодо періоду з 01.12.2011 року по 29.09.2011 року, вилучивши з системи АС Аудит, програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та з інших інформаційних баз органів державної податкової служби дані щодо зменшення податкового зобов'язання ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667787,00 грн., в т.ч. грудень 2012 року в сумі 300434,00 грн., за січень 2012 року в сумі 250395,00 грн., за лютий в сумі 116958,00 грн. по контрагенту КПБ «Галичартбуд» та даних щодо зменшення податкового кредиту Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» на суму 667787,00 грн. в тому числі за грудень 2011 року в сумі 300434,00 грн., за січень 2012 року в сумі 250395,00 грн., за лютий в сумі 116958,00 грн. по контрагенту ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з податку на додану вартість, які були внесені на підставі висновків викладених в акті перевірки № 272/22-10/05393518 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» з питань взаємовідносин з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 року, жовтень 2010 року, з ТзОВ «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за період з 01.11.2011 року по 02.07.2012 року з ТзОВ «Фінансово-Промислова Компанія «Корті» за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» судові витрати у розмірі 3400,21 грн. сплаченого судового збору із Державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.