Постанова № 44639806, 28.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 876/13771/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: не з'явився

відповідача по справі: представників Турчина М.І., Давидовича М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» про стягнення заборгованості. -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області в вересні 2013 року звернулося з позовом в суд до товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» 6 203,31 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій призначених на пільгових умовах у липні, серпні 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не відшкодовано понесених управлінням витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з липня по серпень 2013 року в сумі 6 203,31 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в справі №813/7251/13а адміністративний позов задоволено частково в межах суми 3 924,62 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в справі №813/7251/13а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи та неповне дослідження доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Твердження суду першої інстанції про те, що позивач не вправі вимагати відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період пільгового трудового стажу, набутого до 01.01.1992 року не відповідає приписам норм права та встановленим обставинам.

Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 призначена на підставі пунктів «б»?«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі ? Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»?«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Стосовно законності нарахування управлінням ПФУ позивачу сум на відшкодування витрат з виплати та доставки пенсії, призначеної на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII, то обов'язок відшкодовувати їх ґрунтується на абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Саме у відповідних 2007-2009 рокам розмірах ? 50, 60, 70 відсотків ? відповідачем нараховувалися витрати позивачу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про відсутність обов'язку товариства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам цього товариства відповідно до пунктів, «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в справі №813/7251/13а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» на користь управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області 6 203,31 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос