Ухвала суду № 44639385, 03.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року справа №805/771/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., при секретарі Святодух О.Б., за участю представника позивача Кулініч О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/771/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення служби № 0000033720 від 21 січня 2015 року (а.с. 4-8 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/771/15-а адміністративний позов задоволено Скасовано податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000033720 (а.с. 58-61 т. 2).

Не погодившись з судовим рішенням, 14 травня 2015 року Міжрегіональне Головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/771/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 14, п.п. 200.1, 200.4, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 64-69 т.2).

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін.

02 червня 2015 року від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193) є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 23 червня 2003 року та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 268 105 0033 000051 (а.с. 80, 81 т. 1). Є платником податку на додану вартість (а.с. 79 т. 1) та перебуває на податковому обліку у Міжрегіональному головному управлінні Державної фіскальної служби - Центральному офісі з обслуговування великих платників, що не є спірною обставиною у справі.

19 грудня 2014 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про правомірність нарахування у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, про що складено акт від 19 грудня 2014 року № 1555/28-10-37-10/191193 (а. с. 9-15 т. 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 282 714,00 грн., та порушення пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року на суму 282 714,00 гривень, яка підлягає зменшенню

21 січня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 000033720 зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 262 818,00 грн. та накладено на товариство фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 131 409,00 грн.( а. с. 22 т. 1).

Спірним питанням у справі є наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку недекларування податкових зобов'язань з боку його постачальників та правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що єдиним документом для формування податкового кредиту є податкові накладні, які позивач у вересні, жовтні 2014 року отримав від своїх контрагентів, які на час спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ та ЄРПН. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 189.4 ст. 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України, визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів вказаний у п.п. «а»-«б» першого абзацу, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. «а»-«і» другого абзацу.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОН ЛТД» (зберігач) 23 січня 2014 року укладено договір АТ № 28/14/14000027 про надання послуг щодо зберігання автотранспорту замовника та розташованого на ньому вантажу в зоні прибуття автотранспортних засобів замовника, які надходять чи відправляються з митного поста "Горлівка" під час імпортно-експортних операцій (а.с. 103-105 т. 1). Розцінки до договору визначені у додатку № 1 (а.с. 106 т. 1).

На виконання вказаного договору 01 серпня 2014 року зберігачем виписано податкову накладну № 1 на суму 14 256,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 376,00 грн. (а.с. 53 т. 1). Також виписано рахунок-фактуру та акт виконаних робіт (а.с.193 т. 1).

Вказану податкову накладну включено позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ, що вбачається з акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМБУДРЕМОНТ» (підрядник) 18 квітня 2013 року укладено договір № 13-001280 на здійснення робіт, перелік яких наведено в специфікаціях до договору (а..с. 107-129 т. 1). На виконання спірного договору 28 серпня 2014 року підрядником виписано податкову накладну № 1 на суму 9 084,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 514,08 грн.(а..с. 73 т. 1). 29 вересня 2014 року підрядником виписано податкову накладну № 1 на суму 29 194,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4 865,82 грн. (а.с. 74 т. 1).

Вказані податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту у вересні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ПРОМБУДРЕМОНТ» також виписано рахунки фактури від 29 вересня 2014 року на суму 29 194,00 грн. (ПДВ - 4 865,82 грн.) (а..с. 194 т. 1), на суму 9 084,00 гривень (ПДВ - 1 514,00 грн.) (а.с.200 т. 1) та складено акт приймання виконаних робіт № 9 за серпень 2014 року (а..с. 202-203 т. 1) та № 10 за вересень 2014 року (а. с. 196-199 т. 1).

Крім того, між позивачем (замовник) та Приватним акціонерним товариством «ДОРІС» (виконавець) 01 січня 2014 року укладено договір № 91/14-000051 на надання телекомунікаційних послуг (а.с. 130-132 т. 1). На виконання цього договору 31 серпня 2014 року виконавцем виписано податкову накладну № 2178 на суму 50,00 грн .(ПДВ - 8,33 грн) та № 2177 на суму 1 520,00 грн . (ПДВ - 253,33 грн.) (а. с. 54-55 т. 1) та виконавцем виписано рахунки-фактури та акти здачі-приймання послуг за серпень 2014 року на зазначені суми (а.с.204-207 т. 1).

Вказані податкові накладні включено позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2014 року та відображено у відповідній декларації з ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір, укладений між позивачем (замовником) з Комунальним підприємством «КОМПАНІЯ "ВОДА ДОНБАСУ» (виконавець) від 12 грудня 2013 року № 119/13-003752 на надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення (а. с. 133-149 т. 1). Виконавцем виписано податкові накладні від 22 вересня 2014 року № 6828/22 на суму 350 000,00 грн. (ПДВ - 58 333,33 грн.), від 25 вересня 2014 року № 6854/22 на суму 218 841,02 грн. (ПДВ - 19 806,84 грн.), від 25 вересня 2014 року № 6855/22 на суму 5 705,89 грн. (ПДВ - 950,98 грн.), а усього ПДВ - 79 091,15 гривень (а. с. 56-58 т. 1).

На виконання договору Комунальне підприємство «КОМПАНІЯ "ВОДА ДОНБАСУ» виписано рахунок за вересень на суму 818 841,02 грн. (ПДВ - 136 473,50 грн.) та акт зняття показників обліку води (а. с. 208-210 т. 1).

Між позивачем та публічним акціонерним Товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 05 грудня 2013 року укладено договір № 05001/2014/РКБ на розподіл природного газу (а. с. 142-148 т. 1).

Газорозподільне підприємство 05 вересня 2014 року виписало на адресу позивача податкову накладну № 1/09 на загальну суму 893 385,34 грн., у т.ч. ПДВ - 148 897,56 грн. (а. с. 59 т. 1), яка була віднесена позивачем до складу податкового кредиту також у вересні 2014 року. Газорозподільним підприємством виписано рахунок № 1372 від 30 вересня 2014 року на суму 1 055 915,29 грн. та акт здачі-прийняття робіт № 1417 від 30 вересня 2014 року (а.с. 211 т. 1).

Крім того, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДОНБАСЕНЕРГОРЕМОНТ» (підрядник) 15 листопада 2013 року укладено договір підряду № 13-003385 на виконання робіт, визначених у специфікаціях до договору (а. с. 149-171 т.1). 20 грудня 2013 року між зазначеними сторонами укладено договір підряду № 13-003660 (а.с.172-192 т. 1). 02 вересня 2014 року підрядником виписано 13 податкових накладних № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 16, 22, 23, 24, 54 на загальну суму ПДВ 25 811,98 грн, які були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2014 року. Перелік вказаних податкових накладних наведено в таблиці акту перевірки та надано позивачем до матеріалів справи (а.с.60-72).

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень-серпень 2014 року, платіжні вимоги за 02 вересня 2014 року (а.с.213- 253 т.1, а.с. 22 т. 2). Оплата по зазначених вище операціях з контрагентами доведена відповідними платіжними дорученнями (а.с. 29-51 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, як на підставу задоволення скарги, на те, що контрагентами позивача не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по зазначеним договорам, з наступних підстав.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Крім того, контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/771/15-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 03 червня 2015 року.

Повний текст ухвали виготовлено 05 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова