Постанова № 44631526, 27.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року Справа № 814/1434/15

м. Миколаїв

11:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєв В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до відповідача

Приватного підприємства «аграрне підприємство «Благодатненський птахопром», вул. Ювілейна, 1-А, с. Благодатне, Арбузинський район, Миколаївська область, 55325

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2014 рік в сумі 481856,38 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – Фонд або позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» (надалі – Підприємство або відповідач) адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі – Закон № 875) в сумі 481856,38 грн., з яких 475672,67 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання Підприємством у 2014 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, 6183,71 грн. – пеня.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 19-63), в яких, з посиланням на статтю 218 Господарського кодексу України, просив відмовити у задоволенні вимог Фонду, оскільки Підприємство вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Так, до Арбузинського районного центру зайнятості направлялась відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів; у 2004 році на Підприємстві було створено 20 робочих місць для інвалідів; Підприємство регулярно, за допомогою засобів масової інформації, повідомляло про працевлаштування інвалідів (ар. с. 50-59). На думку відповідача, викладені обставини звільняють його від адміністративно-господарської відповідальності.

В судовому засіданні представник Фонду вимоги позову підтримав, представник Підприємства просив у задоволенні позову відмовити та подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 66, 67).

В подальшому справа була розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до такого.

Відповідно до статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

23.02.2015 Підприємство подало Фонду Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, в якому зазначило таке. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) – 526; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) – 10; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 (осіб) – 21 (ар. с. 10).

Згідно з інформацією, що вказана у листі Арбузинського районного центру зайнятості від 20.04.2015 № 03-418 (ар. с. 11), Підприємство протягом 2014 року надало до служби зайнятості 11 звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (звіт за лютий місяць відсутній) із вакансіями для осіб з інвалідністю.

Таким чином, за 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами у 2014 році, відповідач до 16.04.2015 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 475672,67 грн.

Відповідач суму адміністративно-господарських санкцій не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач визначив суму пені за період з 16.04.2015 по 28.04.2015 – 6183,71 грн. (ар. с. 9).

На думку суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання, при цьому відповідальність учасника господарських відносин за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності настає у випадку, якщо такий учасник не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов’язки роботодавців в частині забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875, полягають у:

виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначені вище письмові докази, що надав відповідач, на думку суду, свідчать про те, що Підприємство вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі № 21-105а12, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Підприємство вживало заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв’язку з цим покладання на підприємство відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Аналогічну позицію Верховний Суд України вислови у постанові від 02.04.2013 у справі № 21-95а13.

Відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв