Постанова № 44631342, 20.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року 810/1751/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ ГРУП" з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0009842204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30.12.2014 №0009842204 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Через канцелярію суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, визнаючи наявні докази у справі достатніми для розгляду справи та враховуючи, що сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились, дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 08.12.2014 по 12.12.2014 податковим органом було проведено щодо позивача документальну позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 18.12.2014 №28/10-06-22-01/37284619 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБ Груп» (код за ЄДРПОУ 37284619) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Термо Плюс» (код за ЄДРПОУ 32833010) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (далі - Акт перевірки від 18.12.2014).

Висновками зазначеного Акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем:

- норм пунктів 198.1, 198.2, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого - занижено ПДВ на загальну суму 101667,00 грн. за серпень 2014 року;

- підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.2, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

На підставі Акта перевірки від 18.12.2014 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0009842204 з ПДВ на загальну суму 152500,00 грн., з якої 101667,00 грн. - за основним платежем та 50833,00 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у Київській області та до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг позивача, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.04.2015 №7352/6/99-99-10-01-1-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

У ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було взято до уваги:

- «Податкову інформацію» Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Термо Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Перший час»;

- Кримінальне провадження №32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 ККУ, по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, які протягом 2012-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб’єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов’язань перед бюджетом, створили та придбали суб’єкти господарювання серед яких ПП «Термо Плюс».

Враховуючи вищезазначене та надані до перевірки первинні документи відповідач дійшов висновку про фіктивність господарських операцій з контрагентом позивача.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд встановив наступне.

20 січня 2014 року між ТОВ «ТБМ-Буд будівельні технології» (Замовник) та ТОВ «АБ Груп» (Підрядник) було укладено Договір №20/01 на виконання демонтажних робіт на об’єкті «Димові труби №5 та №6 «КХВ. Коксовий цех №1. Демонтажні роботи по коксовим батареям №5, №6», згідно якого підрядник у межах договірної ціни виконує власними і залученими силами (по узгодженню із замовником на умовах, передбачених п.8.1) демонтажні роботи по коксовим батареям №5, №6 у повному обсязі основних та супутніх робіт, відповідно умовам технічного завдання (Додаток 2).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Договору №20/01 договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику розрахована на рівні конкурсної пропозиції підрядника та є незмінною і визначається сторонами у додатку №1 до цього договору.

14 липня 2014 року ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології», ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ» та ТОВ «АБ Груп» уклали Угоду №1 про заміну Замовника ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології» в Договорі №20/01 від 20.01.2014 на Нового Замовника ТОВ «ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ».

Реальність господарської операції підтверджується, наявними в матеріалах справи документами, а саме: Актами надання послуг від 22.08.2014 №53, від 28.08.2014 №61; Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014-28.08.2014; Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2014-28.08.2014; платіжними дорученнями від 09.04.2015 №1116, від 03.04.2015 №1096, від 27.03.2015 №1081, від 24.02.2015 №954, від 13.02.2015 №896, від 05.02.2015 №854, від 26.01.2015 №825, від 15.01.2015 №787, від 30.12.2014 №729, 05.12.2014 №624, від 28.11.2014 №581, від 12.11.2014 №508, від 07.11.2014 №500, від 10.10.2014 №364, від 09.10.2014 №358, від 19.09.2014 №295, від 19.09.2014 №294, від 11.09.2014 №234, від 04.09.2014 №205, від 2.08.2014 №188, від 01.08.2014 №139, від 11.07.2014 №1465, від 04.07.2014 №1448, від 27.06.2014 №1437, від 21.05.2014 №1368, від 14.05.2014 №1356, від 25.02.2014 №1, від 25.03.2014 №20, від 25.03.2014 №21, від 09.07.204 №69, від 11.07.2014 №71.

На виконання умов вищезазначеного договору, між ТОВ «АБ Груп» (Замовник) та ПП «Термо Плюс» (Виконавець) було укладено Договір надання послуг (виконання робіт) №14-15-07 від 15.07.2014, згідно якого Виконавець зобов’язується надати послуги (виконати роботи): з монтажу та демонтажу декоративних елементів, обладнання та матеріалів в т.ч. й на висоті, поточні ремонти на об’єктах, вказаних в Актах приймання виконаних робіт (надання послуг), а Замовник зобов’язується прийняти виконану Виконавцем роботу згідно Акту приймання виконаних робіт (надання послуг).

Згідно із пунктом 4 Договору №14-15-07 оплата робіт здійснюється на підставі належним чином підписаних Актів виконаних робіт (наданих послуг), в яких вказуються об’єми та вартість виконаних робіт (наданих послуг) або рахунків фактур.

Так, ПП «Термо Склад» виписано на адресу ТОВ «АБ Груп» податкові накладні від 25.08.2014 №87, від 27.08.2014 №96.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними було включено позивачем до податкового кредиту у розмірі 101666,66 грн.

Реальність господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-87, №ОУ-96; Розшифровками до Актів №ОУ-96 та №ОУ-87; Платіжними дорученнями від 03.03.2015 №632, від 19.02.2015 №617, від 03.02.2015 №603, від 30.01.2015 №599, від 28.01.2015 №597, №19.01.2015 №584, від 08.12.2014 №185, від 17.11.2014 №146, від 14.10.2014 №120, від 19.09.2014 №90, від 10.09.2014 №82; Договором переведення боргу №2015_01_05 від 05.01.2015; Податковою накладною від 25.08.2014 №87, Податковою накладною від 27.08.2014 №96; Реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Так, частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано суду всі, належним чином оформлені, первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у ПП «Термо Плюс».

Крім того, як убачається з матеріалів справи на спростування тверджень відповідача щодо фіктивності господарських операцій з ПП «Термо Плюс» у зв`язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням позивачем надано суду такі документи як: Дозвіл ПП «Термо Плюс» на виконання робіт №221.14.35 від 13.06.2014; Ліцензію серії АВ №514986 від 30.04.2010, видану ПП «Термо Плюс» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області; Додаток до Ліцензії серії АВ №514986 (перелік робіт).

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Термо Плюс».

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження №32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 ККУ, по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, які протягом 2012-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб’єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов’язань перед бюджетом, створили та придбали суб’єкти господарювання серед яких ПП «Термо Плюс», як результат прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Проте, відповідачем під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів щодо набрання законної сили вироку в кримінальному провадженні №32014120010000164, а відтак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на зазначений вирок, як на підставу для підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП «Термо Склад».

Крім того, подані відповідачем заперечення по справі без додатків є формальними, оскільки містять зміст Акту перевірки та посилання Податкового кодексу України, що на думку суду не може бути доказами по справі.

Отже, доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Термо Склад», суд вважає безпідставним.

Відтак, висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, зокрема, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого - занижено ПДВ на загальну суму 859622,00 грн. за березень 2014 року є безпідставними.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.12.2014 №0009842204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ Груп» (07400, Київська область, місто Бровари, вул.. Кірова, буд. 90, оф. 26, код ЄДРПОУ 37284619) понесені ним судові витрати в розмірі 305 (триста п`ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.