Рішення № 44630404, 29.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1246/14 Провадження № 22-ц/795/850/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Куровський Ю. В. Доповідач - Тагієв С. Р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С.,при секретарі:Нечасного О.Л.,за участю:за участю: позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника позивачів-ОСОБА_10, представників відповідача - Устименко О.Г., Подолянко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 11 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року позивачі звернулись з даним позовом та просили скасувати рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року, яким їм було відмовлено у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача - Вертіївську сільську раду - прийняти рішення, яким передати їм у спільну часткову власність вказане житло.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 просять скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. Апелянти вказують на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку апелянтів, суд дійшов помилкового висновку, що у зв'язку з тривалим непроживанням у помешканні позивачі втратили право на його приватизацію, і сама по собі їх реєстрація у спірному будинку не є підставою для існування такого права. Крім того, як зазначають апелянти, дане питання не було предметом позову. Також апелянти вважають безпідставним висновок суду про аварійність спірного будинку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали на Вертіївській СТО (т.1 а.с.30-31), яка відносилась до обласного виробничого управління "Чернігівавтосервіс". У 1975 році обласне виробниче управління "Чернігівавтосервіс" надало їм в користування 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1, який розташований поряд з СТО. Через відсутність на той час нумерації будинків та правовстановлюючих документів у 1979 році реєстрація позивачів за місцем проживання була вказана як "СТО, 1". Пізніше будинку була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 та була проведена перереєстрація позивачів за цією адресою.

Через припинення діяльності СТО в 2005 році до будинку було припинено подачу електроенергії та води. У зв"язку з цим, а також через хворобу ОСОБА_6 сім'я переїхала в будинок, який належав батькам ОСОБА_5

Як встановлено судом, за увесь період у спірному житлі знаходилось майно позивачів, а з 2014 року вони постійно у ньому проживають, в період розгляду справи у ОСОБА_9 16.05.2015 року народився син (т.2 а.с. 119).

У 2007 та у 2008 роках позивач ОСОБА_5 звертався з заявами до Вертіївської сільради про надання земельної ділянки у для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, та про сприяння його сім'ї у вирішенні питання про оформлення займаної ними частини спірного будинку за ними, але в обох випадках йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок і рекомендовано звернутися до суду за визнанням права власності на житло (т.1 а.с.23-26).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08.09.2009 року житлова будівля за АДРЕСА_1, була передана у власність територіальної громади с.Вертіївка як безхазяйна (т.1 а.с.20-21) і у зв'язку з цим була проведена відповідна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.18).

03 червня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до сільради з заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_1, але виконком сільради своїм рішенням № 32 від 10.07.2013 року відмовив у наданні такого дозволу (т.1 а.с.27-29).

24 грудня 2013 року позивачі звернулись з заявою до сільського голови про надання дозволу на приватизацію квартири в будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17). Рішенням 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було відмовлено у приватизації вказаної квартири.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі фактично не проживають у спірному будинку з 2005 року, сама по собі реєстрація в спірному будинку не дає права на приватизацію і, крім того, будинок перебуває в аварійному стані, потребує капітального ремонту, а тому не підлягає приватизації.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що у спірному будинку позивачі проживають з 1975 року. Після ліквідації СТО постало питання про право власності на спірний будинк. Після неодноразового звернення позивачів до Вертіївської сільської ради було прийнято рішення про те, що будинок буде прийнято на баланс сільради, а потім переданий у власність позивача. Зрештою рішенням Ніжинського міськрайсуду від 08.09.2009 року будинок був переданий у власність територіальної громади с. Вертіївка.

Враховуючи, що будинок з прилеглою земельною ділянкою знаходиться вздовж міжнародної траси Київ - Москва та є єдиним жилим серед інших, створює інтерес для організації бізнесу, сільська рада не лише відмовилась від передачі у власність дане домоволодіння, а й вжила заходів для позбавлення можливості користуватись будинком позивачами.

Так, майнові вимоги Вертіївської сільської ради до сім"ї ОСОБА_9 про втрату права користування жилим приміщенням у спірному будинку рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.09.2014 року (т.2 а.с. 155-157) були визнані необґрунтованими та у їх задоволенні повністю відмовлено. Дане судове рішення залишене буз змін апеляційною та касаційною інстанціями (т.2 а.с.158-169).

Відповідно до ч. 2 ст.2 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" (ВВР, 1992, № 36, ст.. 524) не підлягають приватизації будинки, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне приживання людей). Вертіївська сільська рада відмовила у задоволенні заяв ОСОБА_9 у приватизації спірного будинку, мотивуючи тим, що позивачі тривалий час не проживають у ньому, а будинок знаходиться в аварійному стані.

Судом встановлено, що після ліквідації підприємства у 2005 році в будинок не подавалась вода та електрика, через це позивачі проживали у родичів, але систематично оплачували за інші послуги (телекомунікаційні) та роблять це по даний час. Вертіївська сільська рада як власник на даний час не надає можливості підключитись до ліній електропередач та водопостачання, незважаючи на те, що в будинку проживають люди, в тому числі немовля. Для забезпечення життєдіяльності позивачі використовують генератор електричної енергії, зробили ремонт у будинку та прибудовах.

Доводи Вертіївської сільської ради про те, що позивачі у цьому ж населеному пункті мають у власності інше домоволодіння (№ 75 по вул. Кропив"янського), спростовуються довідками з КП БТІ (т.2 а.с.132-133).

Надані акти про те, що спірна будівля знаходиться в аварійному стані, не можуть бути визнані як належні докази , зважаючи на наступне.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків та жилих приміщень непридатними для проживання регламентується чинною

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 року № 189, якою затверджено відповідне Положення, пунктом 5 якого визначено, що якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

Ніжинська районна рада такого рішення не приймала, а на запит суду 27.05.2015 року спірний будинок обстежено та визнано, що будинок потребує капітального ремонту та відновлення системи опалення, електропостачання, влаштування системи водопостачання (т.2 а.с. 152-153).

В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так, рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року (т.2 а.с.155) за позовом Вертіївської сільської ради до ОСОБА_9 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням актів про обстеження стану спірного будинку, як надала Вертіївська сільська рада по справі (т.1 а.с. 63-65), визнано неналежними доказами (т.2 а.с. 157).

Позивач ОСОБА_5 висловлює готовність провести капітальний ремонт будинку (т.1 а.с. 29), про що свідчить його заява до Вертіївської сльсьої ради, однак йому було відмовлено 12.07.2013 року (т.1 а.с. 28). Сама Вертіївська сільська рада щорічно приймає рішення про проведення такого ремонту, однак у зв'язку з відсутністю коштів його не проводить.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 правомірно користуються спірним будинком, в ньому зареєстровані, постійно проживають у ньому, ведуть спільне господарство та сплачують за послуги згідно договорів.

Відповідно до п. 2 ст. 2 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації, зокрема, квартири (будинки), що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей). Будинок АДРЕСА_1 в розумінні цієї норми закону не визнаний аварійним і таким не є, тому позивачі за даних обставин мають право на його приватизацію.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 309 ч.1 п.4, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних в частині визнання незаконним рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 11 квітня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення 28 сесії 6 скликання Вертіївської сільської ради від 12.02.2014 року про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у приватизації квартири в будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: