Рішення № 44629159, 03.06.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/940/15-ц Головуючий в І інстанції: Ратушна В.О.

Провадження №22-ц/791/1393/2015 Доповідач: Капітан І.А.

Категорія:43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року червня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Радченка С.В. Колісниченка А.Г.При секретарі: З участю адвоката:Грицак А.М. Горліна М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_7, про визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 10 липня 2012 року між департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_8 було укладено безстроковий договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_8 являвся дядьком її матері - ОСОБА_7 За бажанням та з дозволу ОСОБА_8 з травня 2012 року вона стала проживати разом з наймачем однією сім'єю, вести разом з ним спільне господарство, що виражалося у веденні спільного бюджету, витрат на комунальні послуги, поточний ремонт, утримання приміщення в належному стані, готування їжі та інше. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер та не встиг зареєструвати її у спірній квартирі, хоча мав такий намір. Інших членів сім'ї та родичів він не має. На даний час вона продовжує проживати у спірній квартирі, утримувати її, робити поточний ремонт, сплачувати комунальні послуги та іншого місця проживання не має. Оскільки Херсонська міська рада відмовила в укладанні договору найму спірної квартири, вона вимушена звернутись до суду із відповідним позовом.

В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги та зазначила, що спірна квартира була надана для проживання ОСОБА_9 та членам його сім'ї, а саме дружині - ОСОБА_10 та синам ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Останній являється батьком її матері - ОСОБА_7, а ОСОБА_8 - її дядьком. Після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наймачем квартири став ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради від 20 березня 2012 року.

Її мати ОСОБА_7, після реєстрації шлюбу 08 жовтня 1994 року, виїхала на постійне місце проживання в Іванівський район, однак не втрачала родинних стосунків з бабцею та рідним дядьком, які залишилися проживати в квартирі удвох. З часу її народження вони постійно з мамою приїздили в м. Херсон до родичів, допомагали їм матеріально, та періодично проживали в спірній квартирі, оскільки прабабуся у зв'язку з хворобою потребувала стороннього догляду. Після смерті ОСОБА_10, вона разом з матір'ю постійно відвідували ОСОБА_8, оскільки він для них був членом сім'ї.

Після закінчення середньої школи вона вирішила вступати до вузу в м.Херсон. Крім вищевказаної квартири іншого житла у неї та у її батьків в м. Херсоні не було, тому вона вирішила проживати у свого дідуся - ОСОБА_8 Після смерті дідуся вона продовжує проживати в квартирі сплачуючи всі комунальні послуги.

Посилаючись на те, що в спірне жиле приміщення вона вселилася зі згоди наймача, на правах члена сім'ї, проживала разом з наймачем, як член сім'ї, до теперішнього часу сплачує всі комунальні послуги, а питання її реєстрації в квартирі не могло вирішитися через те, що вона спочатку була неповнолітньою, а потім - через певні життєві труднощі у ОСОБА_8, позивач просила суд визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та визнати її наймачем зазначеної квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Херсонська міська рада, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спору, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

В письмових запереченнях ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в установленому законом порядку вселилася у спірну квартиру, як член сім'ї ОСОБА_8, постійно проживає в ній і несе обов'язки, пов'язані з договором найму, тому відповідно до вимог ст.ст. 64, 65, 106 ЖК України набула права користування спірною квартирою, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК України).

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 2 від 10.03.89р., N 13 від 25.12.92р., N 15 від 25.05.98р.).

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України).

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).

Судом встановлено, що житловий будинок №148 по вул.40 років Жовтня, загальною площею 684,40 кв.м., обліковується на балансовому обліку департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Всі житлові будинки, які перебувають на балансовому обліку департаменту житлово-комунального господарства знаходяться в комунальній власності міської територіальної громади (а.с.88).

Згідно витягу з протоколу №2 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 21 лютого 2012 року ОСОБА_8 визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).

10 липня 2012 року між департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_8 було укладено договір №109 найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.10).

Згідно довідки КП «Дніпровський» від 10 березня 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований лише ОСОБА_8 з 01 лютого 1985 року (а.с.68).

ОСОБА_8 являється рідним дядьком ОСОБА_7 - матері ОСОБА_6, а також дідусем позивачки, що підтверджується відповідними документами (а.с.14-18).

Таким чином, позивач перебуває з ОСОБА_8 у родинних стосунках, що визнається сторонами.

Згідно довідки №4-10/02-14 від 14 липня 2014 року, виданої приватним нотаріусом, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулася ОСОБА_7 Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Про спадкоємців, які вважаються такеими, що прийняли спадщину у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, не відомо (а.с.12).

З довідки №41098 від 15 травня 2013 року вбачається, що ОСОБА_6 була зарахована до Херсонського державного університету наказом від 11 серпня 2012 року на денну форму навчання строком до 30 червня 2016 року (а.с.11).

Із наданих в судовому засіданні пояснень свідків, а саме: ОСОБА_7 - матері позивачки, ОСОБА_12 - сусіда ОСОБА_8, ОСОБА_13 - подруги позивачки, вбачається, що ОСОБА_6 навесні 2012 року вступила на навчання до університету і з того часу з дозволу та за бажанням ОСОБА_8 поселилася в його квартирі, стала разом з ним проживати, вести спільне господарство. Позивач піклувалася за дідусем, допомагала йому в побуті. За свого життя ОСОБА_8 мав намір зареєструвати ОСОБА_6 в своїй квартирі з метою подальшого оформлення на неї права на житлову площу, оскільки власної сім'ї він не мав. Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_6 продовжувала проживати в квартирі, доглядати за нею та сплачувати комунальні послуги.

Згідно довідки КП «Дніпровський» від 10 березня 2015 року №1-13/554 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за квартирою АДРЕСА_1 відсутня (а.с.69).Факт оплати комунальних послуг після смерті ОСОБА_8 підтверджується відповідними квитанціями, виданими на ім'я колишнього наймача квартири - ОСОБА_10 (а.с.19-26,34-50).

З копії паспорту позивачки вбачається, що вона зареєстрована в Іванівському районі АДРЕСА_2 з 04 березня 2010 року (а.с.7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 березня 2015 року у Державному реєстрі відомості на нерухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_6, відсутні (а.с.52).

На підставі наведеного, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується належними доказами той факт, що позивачка у 2012 році вселилась до спірної квартири, яка була надана її діду ОСОБА_8, за його, як наймача квартири, згодою, вела з ним спільне господарство, і до цього часу постійно проживає у даній квартирі, сплачуючи комунальні послуги. Наявність угоди між наймачем квартири та позивачем про певний порядок користування жилим приміщенням судом не встановлено. Дані про те, що ОСОБА_6 зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду в матеріалах справи відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_6 права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1. Такі вимоги предьявлені позивачкою до Херсонської міської ради як органу місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади м. Херсона, у комунальній власності якої перебуває житловий будинок АДРЕСА_1.

Посилання апелянта на те, що позивачка не зареєстрована за вказаною адресою та має інше постійне місце проживання в Іванівському районі, тобто має право користування іншим жилим приміщенням, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відсутність реєстрації не може бути достатньою підставою для відмови у визнанні права членів сім'ї на жиле приміщення, і таке право виникає не у зв'язку з реєстрацією, а при наявності відповідних обставин, які в даному випадку встановлені та досліджені судом першої інстанції.

Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не перебуває на обліку у відділі по обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Херсонської міської ради, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_6 наймачем спірної квартири.

Звертаючись до суду з такими позовними вимогами позивач зазначала, що відповідачем відмовлено у визнанні її наймачем квартири.

Так, з листа виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20 серпня 2014 року, адресованого на ім'я ОСОБА_7, вбачається, що вимогу ОСОБА_7 про укладення договору найму на спірну квартиру задовольнити немає підстав, оскільки ордеру на зазначене приміщення остання не отримувала і в ній зареєстрована не була (а.с.71).

Листом від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_7 знову відмовлено у наданні в користування квартири та укладенні договору найму з вищезазначених підстав (а.с.72).

Тобто, з заявами про визнання наймачем спірної квартири до виконавчого комітету Херсонської міської ради зверталася ОСОБА_7 і вже після смерті наймача квартири ОСОБА_8 Тобто позивач по справі, за зазначених обставин, не позбавлена права звернутися до відповідного органу з заявою про визнання її наймачем спірної квартири та пропозицією укладення договору найму.

Крім того, згідно ч.ч.1,2 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Стаття 106 ЖК України, на яку послався суд як на підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання її наймачем, передбачає право члена сім'ї наймача вимагати зміни раніше укладеного договору найму житлового приміщення в разі смерті наймача та визнання його наймачем. Саме по собі визнання особи наймачем без вирішення питання щодо зміни договору найму житлового приміщення вказана норма права не передбачає. Тому колегія суддів вважає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту свого права, а відтак такі її вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_6 наймачем квартири і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2015 року в частині визнання ОСОБА_6 наймачем квартири АДРЕСА_1 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 відмовити за необґрунтованістю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді