Рішення № 44621246, 02.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 234/5339/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Фоміна Ю.В.

Провадження № 22-ц/778/2971/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог зазначило, що 10 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11232134000.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в розмірі 26 570,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 10 жовтня 2014 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 10,7% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором.

Відповідно до умов договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 455,00 доларів США 19-го числа кожного місяця.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 148788 від 10 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_3 не здійснював платежів для погашення кредиту та нарахованих відсотків з вересня 2012 року, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

02 квітня 2014 року відповідачам направлено вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 05.05.2014 року вимоги банку залишені без задоволення.

Станом на 05.05.2014 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 9 685,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 110 434,44 грн. з яких:

- 8672,03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 98 874,85 грн. - заборгованість за кредитом;

- 463,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 5 289,19 грн. - заборгованість по процентам;

- 535,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить - 6 102,58 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 14,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить - 167,82 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

На підставі зазначеного просило стягнути на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11232134000 від 10 жовтня 2007 року в розмірі 9 685,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 110 434,44 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 8672,03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 98 874,85 грн.; заборгованість по процентам - 463,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 5 289,19 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 535,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить - 6 102,58 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 14,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить - 167,82 грн.; та суму сплаченого судового збору.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11232134000 від 10 жовтня 2007 року, яка утворилася станом на 05.05.2014 року в розмірі 9685,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 110434,44 грн., з яких: 8672,03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 98874,85 грн. - кредитна заборгованість; 463,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 5289,19 грн. - заборгованість по процентам; 535,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 6102,58 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 14,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.05.2014 року становить 167,82 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; та судовий збір у сумі 1104,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк».

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на невірне застосування ст.ст. 553, 559 ЦК України, помилковість висновку суду про припинення договору поруки, не стягнення грошової суми в іноземній валюті, просить ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором №11232134000 від 10 жовтня 2007 року в сумі 913593 доларів США, пеню у розмірі 6270,40 коп. та сплачені судові витрати.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилися (а.с. 174-179).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Апеляційне провадження відкрито 03 квітня 2015 року.

Справа призначалася до розгляду на 29 квітня 2015 року, відкладена для витребування доказів.

ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник банку в судове засідання повторно не з'явився, причини невиконання ухвали суду від 29.04.2015 року та неявки 02.06.2015 року в судове засідання не повідомив.

Оскільки визначений ст. 303-1 ЦПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчився, банк повідомлений про час і місце розгляду справи, представник банку в судове засідання не з'явився, не повідомивши причини неявки, у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України судова колегія визнала, що відсутні процесуальні перешкоди для розгляду справи у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником ОСОБА_3 неналежним чином виконуються зобов'язання по поверненню кредиту та поклав відповідальність на боржника відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, стягнувши заборгованість, яка визначена в доларах США та в еквіваленті в гривні.

Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 не переглядається в силу ст.303 ЦПК України.

Вимоги апеляційної скарги про стягнення боргу в доларах США не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.1 договору про надання споживчого кредиту №11232134000 від 10 жовтня 2007 року сторони визначили суму кредиту кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті - 26570,00 доларів США та еквівалент у гривнях-134 178,50 грн.

З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі та положення ст.ст.27,31 ЦПК України, визначати предмет і підставу позову має право виключно позивач.

Звертаючись до суду з позовом з вимогами про виконання кредитного зобов'язання, банк просив стягнути на його користь з відповідачів суму в доларах США та у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку на день звернення до суду. В процесі розгляду справи представники банку подавали заяви про підтримання позовних вимог у повному обсязі ( а.с.52,59,97,100,).

Отже, суд ухвалив рішення на підставі позовних вимог, визначених і заявлених банком на власний розсуд у суді першої інстанції, у відповідності до вимог ст.11 ЦПК України.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні вимог до поручителя, суд виходив з того, що порука припинилася, оскільки з дня припинення погашення кредиту (а саме з вересня 2012 року) з вимогою до поручителя банк звернувся після спливу 6 місяців.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_3 первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 10 жовтня 2014 року сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом встановлено, що останній платіж був здійснений позичальником у вересні 2012 року.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Таким чином, обчислення строку судом здійснено з порушенням вищевикладених положень закону, і висновки суду про припинення поруки є передчасними, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Однак, вимоги скарги про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_4 не можуть бути задоволені.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 10,ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України установлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.9 ст.179 ЦПК України).

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Згідно зі ст. 138 ЦПК України оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подала, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Позивач доказував заявлені вимоги до ОСОБА_4 як солідарного боржника, надавши виготовлену на ксероксі копію договору поруки №148788 (а.с. 13).

ОСОБА_4 не визнавала факт поруки, та, скориставшись правами, передбаченими ст.ст. 10, 11, 27, ч.2 ст. 64, 137 ЦПК України, заявила клопотання до суду про витребування оригіналу договору поруки ( а.с.103).

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника, обсяг зобов'язань поручителя, строк дії, умови припинення поруки.

Отже, у відповідності до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України банк є стороною, яка несе обов'язок доказування виникнення зобов'язальних правовідносин та на яких умовах вони виникли з наданням доказів у відповідності до вимог ст.ст. 57, 58, 64, 138 ЦПК України.

Судом ухвалою від 12.12.2014 року у банку було витребувані оригінали документів, зокрема, оригінал договору поруки (а.с. 106).

Оскільки наявна в матеріалах справи ксерокопія договору поруки не відповідає вимогам ст.ст. 59, 64, 138 ЦПК України та з огляду на зміст заперечень ОСОБА_4 та її клопотання, суд, не досліджуючи договір поруки, не міг робити висновки про права та обов'язки сторін і, зокрема, про припинення поруки.

Однак, суд в рішенні, зазначивши, що банк не надав оригінал договору поруки, звільнив ОСОБА_4 від юридичної відповідальності за невиконання позичальником умов кредитного договору з підстав припинення поруки.

Оскільки рішення суду оскаржується банком у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог до ОСОБА_4, а вона заявляла клопотання про витребування оригіналу договору поруки, та наполягає на вимогах надати оригінал договору, на виконання положень ст.10 ЦПК України ухвалою апеляційного суду від 29 квітня 2015 року було витребувано у банка оригінал договору поруки та роз'яснені наслідки невиконання вимог суду ( а.с.169-171).

Ухвала апеляційного суду отримана банком, проте оригінал договору поруки не надано та не повідомлено суд про причини цього ( а.с.174-176).

Таким чином, банк не виконав вимоги суду щодо витребування доказів.

За таких обставин є неможливим зробити беззаперечні висновки щодо підстав виникнення прав та обов'язків між банком та ОСОБА_4, а отже, вимоги банку до ОСОБА_4 про покладення відповідальності як на поручителя за невиконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 не можуть бути задоволені.

У відповідності до п.3, п.4 ст.309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням викладеного та на підставі п.3, п.4 ст.309 ЦПК України зміні підлягає правове обґрунтування підстав відмови у позові банку до ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2015 року змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у позові Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: