Ухвала суду № 44619924, 27.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/984/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1208/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2015 року про забезпечення позову, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивачем публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» поданий позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення із квартири. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що 26.07.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності строковості та платності кредитні ресурси в сумі 100 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,0% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та цим відповідачем 27.07.2007 року укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 527-Д, за яким у іпотеку банку було передано нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5,6,7, зазначених в плані літерою «А», загальною площею 283,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка була стягнута з відповідача рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2012 року. У процесі виконання судового рішення позивачу стало відомо, що без письмової згоди іпотекодержателя на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 року № 456 здійснено переведення у житловий фонд зазначених нежитлових приміщень, що суперечить п.3.3.1 іпотечного договору. А 24.04.2014 року при плановому огляді предмету іпотеки позивач довідався про те, що відповідач ОСОБА_3 без письмової згоди іпотекодержателя здійснив продаж предмету іпотеки відповідачу ОСОБА_2, що також суперечить умовам іпотечного договору та ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

У позовній заяві банк просив звернути стягнення на житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 липня 2007 року у розмірі 2 962 495, 55 гривень шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена у рамках виконавчого провадження та виселити ОСОБА_2 із зазначеного житлового приміщення.

27 січня 2015 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду відкрите провадження у справі та справа призначена до судового розгляду.

17 квітня 2015 року позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій позивач, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є новим іпотекодавцем в силу ст. 23 Закону України «Про іпотеку» і як власник заставленого нерухомого майна з метою ускладнення процедури реалізації цього майна має можливість безперешкодно відчужити придбану у ОСОБА_3 квартиру, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, просив забезпечити позов шляхом заборони відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Івано-Франківську, що належить на праві власності ОСОБА_2 до вступу у законну силу рішення суду (а.с.42-43).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2015 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Заборонено відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Івано-Франківську, що належить на праві власності ОСОБА_2 до вступу у законну силу рішення суду.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Стягнути з позивача витрати, понесені за подачу апеляційної скарги.

У судове засідання не з'явилися відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які належним чином та завчасно повідомлені судом про день, місце та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання відповідачі не повідомили. Зважаючи, що їх неявка відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, тому справа розглянута апеляційним судом за їх відсутності

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта та представника позивача, дослідивши відокремлені матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір майнового характеру. Розмір заборгованості є великим та складає 2 962 495, 55 грн.

Забезпечуючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 151-153 ЦПК України, дійшовши висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є передчасним.

Підстави, види забезпечення позову, а також порядок розгляду заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову передбачений ст.ст. 151 - 153 ЦПК України.

Згідно вимог ч.ч. 1 - 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачений перелік видів забезпечення позову, але в силу ч. 2 зазначеної статті у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому, суд повинен дотриматися умови, передбаченої ч. 3 ст. 152 ЦПК України, щодо співмірності видів забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

За змістом ст. 153 ЦПК України, заява забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановлює ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання.

Крім того, практика застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз'яснена у Постанові Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., відповідно до якої забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п. 4 зазначеної постанови вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів відокремленого провадження вбачається, що у провадженні суду першої інстанції знаходиться позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд вірно зазначив, що позов має майновий характер, оскільки він виник між суб'єктами майнових відносин з приводу майнових прав щодо об'єкта матеріального світу, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Проте, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у порушення зазначених норм процесуального права не перевірив аргументованість заяви та докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та не навів обгрунтованих мотивів задоволення заяви, наслідком чого стало вирішення ним питання з порушенням норм процесуального права.

Так, судом не враховано, що позивачем надано докази того, що він є іпотекодержателем нежитлових приміщень № 5,6 та 7, площею 283,7 кв.м. у АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську, а предметом спору є квартира. При тому позивач посилається, що ці нежитлові приміщення переведені у житловий фонд рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.09.2007 року № 456, однак судом не перевірено чи приймалося таке рішення виконавчим комітетом міської ради і чи стосується воно вказаних приміщень. Суд також не дослідив технічну документацію щодо предмета іпотеки за іпотечним договором від 27 липня 2007 року, а також підстави переходу прав власності на спірне майно до ОСОБА_2, не визначив чи є площа спірної квартири (повністю або частково) іпотечним майном.

За таких обставин, суд першої інстанції, порушивши порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, передчасно дійшов висновку про задоволення заяви.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо осатаній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2015 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції повинен перевірити обґрунтованість доводів заяви про забезпечення позову, встановити наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення питання і у разі обґрунтованості заяви застосувати відповідний захід забезпечення позову, який буде сприяти виконанню рішення суду і буде співмірним із заявленими позивачем вимогами у випадку, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Задоволення заяви про забезпечення позову або відмова у задоволенні такої заяви повинно бути вмотивовано.

Що стосується відшкодування апелянту витрат з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги, розмір яких він просить стягнути з позивача, то це питання не може бути вирішене апеляційним судом під час розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується з передачею питання на розгляд до суду першої інстанції.

Так, відповідно до абз. 3 п. 37 Постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаних з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Отже, про вирішення питання щодо розподілу суми зазначеного судового збору сторона відповідача ОСОБА_2 може заявити у суді першої інстанції під час розгляду справи по суті до ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 312, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2015 року про забезпечення позову скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: І.О. Максюта

Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк