Окрема ухвала № 44617787, 29.05.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/4563/14-ц

О К Р Е М А У Х В А Л А

29.05.2015 м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Готри Т.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на рішення Хустського районного суду від 01 грудня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Каравай» до ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант», третя особа ПАТ «Златобанк» про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними та за зустрічним позовом ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» до ПАТ «Каравай», ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення державної реєстрації права власності, визнання договорів іпотеки і застави недійсними, визнання договору поруки дійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням колегії суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Златобанк» задоволено. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року у частині задоволення вимог за зустрічним позовом ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» до ПАТ «Каравай», ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення державної реєстрації права власності, визнання договорів іпотеки і застави недійсними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Каравай» та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» на користь ПАТ «Златобанк» по 913,50 грн. судового збору з кожного.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 19.11.2014 року ПАТ «Каравай» звернулося до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_5 та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант», третя особа ПАТ «Златобанк», про визнання договору купівлі-продажу та договору поруки недійсними.

В позовній заяві позивач зазначав, що між ПАТ «Каравай» та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання. Даний договір 12.06.2012 року був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Чебаном М.І. Згідно умов цього договору ПАТ «Каравай» (місцезнаходження: м. Харків) продав ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» (місцезнаходження: м. Донецьк) два об'єкти нерухомості загальною площею 14082,9 м.кв. які знаходяться в м. Харкові на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та рухоме майно (обладнання). Загальна вартість проданого становить 9 487000 грн. Розрахунок між сторонами правочину проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Для забезпечення виконання зобов'язання ПАТ «Каравай» за цим договором між ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» та ОСОБА_3 14.06.2012 року був укладений договір майнової поруки (іпотеки), за яким останній передав у іпотеку ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» належну йому квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Зазначав, що покупець (ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант») не зареєстрував за собою право власності на куплене майно тому ПАТ «Каравай» 09.07.2012 року передав це майно в заставу ПАТ «Златобанк».

Позивач указував, що ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант», укладаючи договір купівлі-продажу від 12.06.2012 року, не мав на меті зареєструвати право власності на це майно і стати його власником, а тому цей правочин є недійсним.

Недійсність основного зобов'язання, на думку позивача, тягне недійсність договору майнової поруки (іпотеки) від 14.06.2012 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» та ОСОБА_3

Посилаючись на дані обставини, позивач просив визнати недійсними договір купівлі-продажу від 12.06.2012 року та договір майнової поруки від 14.06.2012 року.

24.11.2014 року відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» звернулося до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Каравай», ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно придбане за договором купівлі-продажу від 12.06.2012 року, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності, визнання недійсними двох іпотечних договорів від 09.07.2012 року, визнання недійсним договору застави від 09.07.2012 року, зобов'язання вчинити певні дії та визнання договору майнової поруки дійсним (т.1 а.с. 84-100).

Ухвалою суду від 24.11.2014 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, а 01.12.2014 року суд постановив рішення, яким визнав право власності на майно за ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант». Цим же рішенням суд припинив право власності на майно за ПАТ «Каравай», витребував майно, визнав недійсними договори забезпечення та виключив з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про обтяження на нерухоме майно та про заставу рухомого майна. (т.1 а.с.174, 178-203).

Позивачі у справі (ПАТ «Каравай» та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант») в своїх позовах стверджували, що 12.06.2012 року вони уклали в м. Южному Одеської області договір купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання і даний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Чебаном М.І. В підтвердження цього сторони до позовних заяв приєднали копії цього договору (т.1 а.с.9-16, 102-111).

Із даної копії правочину видно, що договір купівлі - продажу виконано на 8-ми аркушах, із яких 6-ть аркушів виконані не на спеціальних бланках; в договорі не вказано запису нотаріуса про реєстрацію нотаріальної дії; також відсутня інформація про внесення запису до Державного реєстру правочинів, як це передбачено у пункті 5 діючого в той час Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671.

Крім цього, згідно глави 1. п. 1. (Місце посвідчення правочину) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5 посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Усупереч наведеній нормі з приєднаної до справи копії договору купівлі-продажу видно, що місцем начебто його посвідчення вказано м. Южне, Одеської області, а не місцезнаходження нерухомого майна (м. Харків) чи сторін правочину (м. Харків та м. Донецьк).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом, в порядку ст. 137 ЦПК України, було витребувано від Одеського державного нотаріального архіву належно завірену копію договору купівлі-продажу та інформацію про наявність запису про даний договір в реєстрі нотаріальних дій цього нотаріуса

З відповіді Одеського державного нотаріального архіву від 12.05.2015 року за № 505/01-20 видно, що за інформацією, яка міститься в матеріалах архівного фонду № 111 приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області Чебана М.І., документи якого знаходяться на державному зберіганні в Одеському державному нотаріальному архіві, відсутні будь-які відомості, документи, запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій щодо посвідчення 12.06.2012 року договору купівлі - продажу майна між ПАТ «Каравай» та ПрАТ «Страхова компанія «Агрогарант» приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Чебанам М.І.

Дана обставина дає підстави колегії суддів вважати, що в діях осіб, які звернулися до суду з первісним та зустрічним позовами є ознаки кримінально караних діянь направлених на уникнення цивільно-правової відповідальності за договорами забезпечення (підробка документів та замах на шахрайство).

Оскільки місцезнаходження сторін є м. Харків, м. Донецьк та м. Київ, колегія суддів вважає за необхідне про вищенаведене довести до відома Генерального прокурора України.

Керуючись ст.ст. 320 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Про вищенаведене повідомити Генерального прокурора України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: