Ухвала суду № 44615793, 03.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц-/790/3424/15 Головуючий І інстанції: Овсянніков В.С.

Справа № 619/6282/14-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Хорошевського О.М., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона на підставі договору купівлі - продажу від 08.07.1993 року, зареєстрованому МП "Инвенпрос" у реєстрі за НОМЕР_1 від 29.07.1993 року, придбала житловий будинок у АДРЕСА_1 житловою площею 41.60 кв.м. Оскільки, технічний стан житлового дома був незадоволений, вона зруйнувала старий житловий будинок, а в 1998 році побудувала новий будинок житловою площею 29.0 кв.м., без внутрішніх робіт, гараж літ. "Г", літню кухню - сарай літ. "Д", що підтверджується технічним паспортом від 23.05.2002 р..

31 травня 2002 року вказане домоволодіння подарувала своєму сину ОСОБА_4.

26 вересня 2002 року останній продав домоволодіння своїй цивільній дружині - відповідачу у справі ОСОБА_1, без наміру створити правові наслідки.

З посиланням на те, що ОСОБА_1 не має прав на спірний будинок, оскільки ніколи у ньому не мешкала, н несла матеріальних витрат на його утримання, а саме: вона, позивач, знаючи, що це її власність за власні кошти добудувала будинок, постійно обробляє огород, сплачує комунальні послуги, користується ним - вартість будинку за її рахунок значно збільшилася, ОСОБА_2 поставила питання про визнання за нею права власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1

ОСОБА_2 звернулася до суду також із заявою, просила вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на спірний будинок (а.с.75-76).

Ухвалою Дергачівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково, в порядку забезпечення позову заборонено відчуження у будь-який спосіб домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про її скасування та ухвалення нової, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного:

Частиною 3 ст. 151, п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

У мотивувальній та резолютивній частині заяви про забезпечення позову міститься посилання на причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності.

Отже суд першої інстанції у відповідності та в межах своєї компетенції і в порядку, передбаченому вимогами процесуального закону розглянув заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді приводить до незворотних наслідків.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи викор истання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначені вимоги закону (ч.3 ст. 152 ЦПК України) та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції у достатній мірі не враховані.

За таких обставин, судова колегія вважає, що обраний судом вид забезпечення позову у вигляді заборони відчудження у бідь-який спосіб домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Тому посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі ст.. 152 ЦПК Україниє безпідставними.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дергачівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -