Ухвала суду № 44615534, 17.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22-ц/790/1422/15 Головуючий І інстанції: Смірнова Н.А.

Справа № 629/4954/14-ц Доповідач: Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,

суддів - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення вкладу, процентів, 3% річних та інфляційних втрат, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення вкладу, процентів, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2014 року було відкрито провадження по даній справі.

Не погодившись з ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що не погоджується з вказаною ухвалою та вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права. Просить в своїй апеляційній скарзі скасувати ухвалу та передати справу до суду 1 інстанції для вирішення питання про підсудність спору.

Судова колегія заслухавши учасників процесу, доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана відповідно до вимог ЦПК України та підсудна Московському районному суду м. Харкова.

Судова колегія з таким висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20.11.2014 року звернулась до суду з вищевказаним позовом за місцем свого проживання в порядку захисту прав споживача банківської послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України).

В ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 " Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів " роз'яснено, що оскільки Закон України " Про захист прав споживачів " не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать ті, що виникають, зокрема із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян ( у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема : залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законі України " Про захист прав споживачів " та Законі України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг " терміни : споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону України " Про захист прав споживачів ".

Згідно з положеннями п. 22 ст. 1 цього ж Закону, споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За загальним правилом підсудності, сформульованим у ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються за їх місцем знаходження. Виключення із цього правила встановлені іншими нормами глави І розділу III ЦПК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 14 ст. 110 ЦПК України, позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов : за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору ( за винятком виключної підсудності).

З матеріалів справи та доданих до неї документів вбачається, що позивач зареєстрована у встановленому законом порядку у АДРЕСА_1, підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 із зазначенням місця її реєстрації, яка міститься в матеріалах справи, тому при відкритті судом 1-ї інстанції провадження в цивільній справи правила підсудності порушені не були.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною і обгрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 303, 307, ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий:

Судді: