Ухвала суду № 44615511, 03.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1439/15 Головуючий 1 інст. - Блага І.С.

Справа № 646/9335/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : Пономаренко Ю.А.,

суддів : Черкасова В.В.,

Кукліної Н.О.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості за договором позики від 07.02.2012р., передавши у його власність належні їм акції АТЗТ "Завод "Електротерм" у кількості 55 штук та 85 штук відповідно загальною номінальною вартістю 700 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до позивача з проханням допомогти їй у вирішенні матеріальних проблем її сім'ї та позичити їй гроші у сумі 1066000 грн., які позивач з дружиною отримали від продажу свого будинку. Позивач погодився, оскільки між їхніми сім'ями були добрі дружні відносини. 07.02.2008р. позивач передав відповідачці вказану суму грошей, про що та написала йому розписку. Строк повернення коштів сторони визначили до 07.02.2009р. Але у вказаний термін кошти позивачу повернуті не були. У лютому 2012 року співвідповідач ОСОБА_4 звернувся до позивача з проханням почекати повернення боргу ще один рік. Позивач погодився та повернув відповідачам розписку від 07.02.2008р. Натомість 07.02.2012р. відповідачка ОСОБА_3 видала позивачу розписку про отримання нею від позивача грошових коштів з кінцевим строком повернення до 07.02.2013р. та забезпеченням повернення боргу акціями АТЗТ Завод "Електротерм". Але, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачка ОСОБА_3 так і не повернула позивачу суму боргу. Оскільки відповідачі є подружжям та кожному з цього подружжя належать вищевказані цінні папери, що відносяться до спільного майна подружжя, позивач вважає, що співвідповідачі несуть перед ним солідарну відповідальність за належне виконання боргових зобов'язань та повернення йому суми боргу.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду 1 інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що у даному випадку відсутні правові підстави для передачі позивачу у власність цінних паперів, які належать відповідачам.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Матеріали справи містять дані про те, що згідно з розпискою від 07.02.2012 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 1066000 грн., строком на один рік - до 07.02.2013 року та поверненням коштів у сумі 1572000 грн. з забезпеченням повернення коштів належними їй акціями АТЗТ Завод "Електротерм".

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.05.2013 року у справі № 646/1532/13-ц було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за вказаним договором позики у сумі 1570900 грн., за виключенням частки, забезпеченої акціями.

Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що договір позики створює обов'язки не тільки для відповідача ОСОБА_3, але й для її чоловіка, співвідповідача ОСОБА_4

За змістом ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем, і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 590 ЦК України вбачається, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ст. 591 ЦК України, а також ст. 20 Закону України "Про заставу" реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Тому, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для передачі позивачу у власність цінних паперів, які належать відповідачам, оскільки договору застави сторонами в передбаченому законом порядку не укладалося, а за договором позики передача цінних паперів законодавством не передбачена.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні, судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -