Ухвала суду № 44611272, 03.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/456/15 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1030/К/15 суддя Ткаченко О.В.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.

при секретарі - Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

Представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Мордвінкін Сергій В`ячеславович.

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 11.09.2014 року йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та третю групу інвалідності з 01 липня 2014 року по 01 серпня 2015 року.

Вважає, що у зв'язку з отриманими професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, і просив стягнути на свою користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 243 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 10 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 15 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не взято до уваги, що позивач працював у шкідливих та небезпечних умовах праці з 14.02.1995 року- по 22.09.1996 року на ш. ім.. Артема РУ ім.. Кірова, яке в 1989 році вийшло зі складу комбіната у самостійне підприємство, таким чином ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може відповідати за шкоду, яка була заподіяна іншим підприємством. Суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я без призначення відповідної медичної експертизи.

Судом першої інстанції не враховано, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, а тому не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди із- за цієї підстави, що суд не взяв до уваги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 10.05.1994 року по 22.06.1996 року працював підземним газоелектрозварювальником, підземним гірничим робітником на шахті ім.. Артема РУ ім.. Кіроваз 20.08.2001 року по 03.10.2014 року -підземним гірничим робітником, підземним прохідником на шахті ім.. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком». 03.10.2014 року позивача звільнено за станом здоров'я на підставі п.2 ст. 40 КЗпПУ (а.с. 6-7).

Висновком МСЕК від 11.09.2014 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% по радикулопатії та третю групу інвалідності з 21 липня 2014 року по 01 серпня 2015 року (а.с.16).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 червня 2014 року (а.с. 8-9) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання встановити не можливо.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини підприємства у виникненні нещасного випадку, що призвів до втрати професійного захворювання, є безпідставними та спростовуються зібраними по справі матеріалами.

Крім того, суд, на підставі медичних документів ОСОБА_2 в зв'язку з погіршенням стану здоров'я неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в 4 - й та 11 - й міській лікарні та в Інституту промислової медицини. 06.05.2014 року Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково - крижова справа з помірними статико - динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів, регредієнтний перебіг, внаслідок чого він переносить моральні страждання.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що наявність шкідливих умов праці є об'єктивним явищем, не знімають з відповідача обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці".

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2Г моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання позивачем висновків медичних установ про заподіяння йому моральних страждань не ґрунтуються на законі та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/