Ухвала суду № 44611205, 03.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4578/15 Справа № 175/1204/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі ТОВ «ПростоФінанс») та ним, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №02013331725 від 18 липня 2008 року, укладеного між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 10 серпня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 60297,78 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в сумі 60 297,78 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 38152,22 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 8648,29 грн., заборгованості зі сплати комісії в сумі 3024,45 грн., штрафу в сумі 10472,82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 березня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року скасоване та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18 липня 2008 pоку між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 02013331725, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 61100 грн з терміном погашення до 10 липня 2013 року (а.с. 5-6).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 13,99 % річних від непогашеної суми кредиту, разову комісію за надання кредиту у розмірі 1,5 % від початкової суми кредиту та щомісячно сплачує комісію за управління кредитом у розмірі 0,15 % від початкової суми кредиту.

Згідно з п. 7.2 кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів згідно умов договору, кредитодавець має право вимагати від позичальника сплати неустойки (штрафу) в розмірі 20 % від повної суми щомісячного платежу, зобов'язання по сплаті якого порушено позичальником.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого останнє набуло право вимоги до відповідача (а.с. 15-20).

Відповідно до п. 4.3 цього договору, право власності на кредитний портфель переходить від продавця до покупця (позивача) в дату відступлення відразу після укладення Акту приймання-передачі кредитного портфелю.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги; яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. За таких обставин та з урахуванням положень статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, є підставою для стягнення з нього зазначеного боргу.

Відповідно до положень ст.514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного Кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором законом.

Відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконані у встановлений строк його виконання.

Відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, за кредитним договором або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та процентів.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про те , що укладений між « ТОВ « Просто Фінанс» та ОСОБА_2 кредитний договір являється нікчемним , оскільки не відомий об»єм повноважень особи , що підписала його від імені кредитора являються надуманими , оскільки був прийнятий відповідачем , виконувався ним та до моменту звернення до суду позивача не оспорювався.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду і були вивчені в суді першої інстанції , отримали оцінку суду.

Так , доводи апеляційної скарги про те , що відповідача не було поставлено до відома , що права кредитора від ТОВ « Просто Фінанси» перейшли до ТОВ « Кредитні ініціативи» спростовуються копією листа ТОВ « Просто Фінанси» від 3. 09.2012 року на ім.»я відповідача про наявність заборгованості та укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю ( ар. сп. 89-91) та зверненнями вже позивача до відповідача з вимогами про необхідність погашення заборгованості ( ар. сп. 22).

Доводи апеляційної скарги про те , що судом помилково вважався встановлений факт переходу від продавця до покупця кредитного портфелю спростовуються положеннями договору про купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року , який не визнаний не дійсним і , зокрема п. 4.3 цього договору ( ар. сп. 15-19) , за яким право власності на кредитний портфель переходить в дату відступлення відразу після укладення Акту приймання-передачі кредитного портфелю.

Як вбачається з копії Акту приймання-передачі кредитного портфелю від 25 червня 2012 року до договору про купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року та оглянутої в апеляційній інстанції їх оригіналів , право вимоги за кредитним договором , укладеним з відповідачем 25 червня 2012 року перейшло саме до позивача по даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те , що розмір заявленої у позові заборгованості не підтверджено та він являється не обґрунтованим , спростовуються розрахунком , який було надано суду першої інстанції ( ар. сп. 21) та , з якого вбачається розмір заборгованості , що утворилася на дату Акту приймання-передачі кредитного портфелю від 25 червня 2012 року ( ар. сп.195) та наступні нарахування , які відповідач не спростовував , свої розрахунки чи докази з цього приводу суду не надавав.

Таким чином доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - І.О. Петренко

Судді - С.П.Котушенко