Ухвала суду № 44605993, 03.06.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/488/15 Справа № 711/3528/15-к Категорія: ч. 3 ст. 307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Угорчук В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Охріменко Н. І. Неділька М. І., Єльцова В. О. Єгоровій С. А.з участю прокурора Сухомудренко В.В.,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року, якою прокурору повернутий обвинувальний, відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 146, ч.1 ст. 313, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК Кураїни, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7, у підготовчому судовому засіданні, був повернутий прокурору, у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України, для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Підставами прийняття такого рішення у підготовчому судовому засіданні колегія суддів вказала в ухвалі на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250040002768 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить по всіх епізодах остаточного формулювання пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7, в ньому лише висунута підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, що порушує право останнього захист.

Так, в обвинувальному акті по жодному епізоду не вказано способів незаконного заволодіння транспортними засобами, ролі кожного зі співучасників у скоєнні злочинів. По епізоду заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_10 взагалі не зазначено, що це заволодіння було незаконним, хоча кримінальна відповідальність за ст. 289 КК України настає саме за незаконне заволодіння транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_7 інкриміновано незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 з наступними формулюваннями: «застосовуючи фізичне насильства», «із застосуванням фізичного насильства","погрожуючи застосуванням насильства» (а.п. 15). При цьому в обвинувальному акті не вказано, в чому полягало застосування фізичного насильства та погрози застосування насильства. По епізоду, кваліфікованому як злочин, передбачений ч.1 ст. 313 КК України, тобто незаконне придбання і зберігання обладнання, передбаченого для виготовлення психотропних речовин, зазначено, що ОСОБА_7 незаконно зберігав частину обладнання в орендованій квартирі та в автомобілі. Потім зазначається, що інша частина цього обладнання (два кулькових холодильники) вилучена в гаражі, але ОСОБА_7 не обвинувачується в тому, що він зберігав це обладнання саме в гаражі (а.п.15-16). Також в обвинувальному акті йдеться про те, що ОСОБА_7 скоїв замах на вбивство працівника правоохоронного органу ОСОБА_12 у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків (а.п.16), однак в обвинувальному акті не зазначено які службові обов'язки виконував потерпілий.

Крім того, з обвинувального акта випливає, що ОСОБА_7 намагався здійснити постріл в потерпілого ОСОБА_12 з обрізу, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі (а.п.16). З цього незрозуміло, які об'єктивні дії виконав ОСОБА_7 та що перешкодило йому досягти злочинних наслідків.

По всіх епізодах остаточне обвинувачення ОСОБА_7 не сформульоване, тому що в резолютивній частині обвинувального акта вказано, що ОСОБА_7 підозрюється, а не обвинувачується у скоєнні злочинів (а.п.14-17).

При цьому, суд, не вбачаючи підстав для зміни обраних запобіжних заходів у виді тримання під вартою на більш м'які, на виконання вимог ст. 197 КПК України, продовжив ОСОБА_7 строк тримання їх під вартою.

Не погоджуючись з даною ухвалою, прокурор, який приймав участь у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт та реєстр до нього на його думку відповідають вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_9, вважаючи ухвалу суду незаконною, просив її скасувати в частині продовження строку тримання його під вартою, постановити нову ухвалу, якою змінити обраний відносно нього запобіжний захід на інший - не пов'язаний з позбавленням волі. При вирішенні даного питання просив врахувати те, що у ОСОБА_7 маються захворювання з якими на даний час не можливо знаходитись під вартою, оскільки він потребує постійного стороннього догляду та спеціальних умов для лікування.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, проти апеляції захисника заперечив, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію захисника, просили її задовольнити та заперечили проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Стаття 291 КПК України містить вичерпні вимоги до обвинувального акту та будь-яких інших вимог, котрим повинен відповідати обвинувальний акт, що його подано до суду першої інстанції, законодавцем не визначено.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 не містить сформульованого, з урахуванням положень ст. 291 КПК України, обвинувачення, на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.

Таким чином, суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду та призначення нового судового розгляду, як того просить прокурор.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що допущені порушення у викладеному обвинувальному акті можуть бути усунуті у зв'язку із зміною обвинувачення у суді під час розгляду справи, з урахуванням раніше повідомленої підозри, на думку колегії суддів є не вірним, оскільки такий недолік є істотним порушенням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, так як порушується право обвинуваченого у частині захисту від пред'явленого йому обвинувачення, що передбачено п.1 ч.3 ст.42 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Що стосується рішення суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання їх під вартою, то, на думку колегії суддів, воно є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом. Судом з'ясовано всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які передбачають підстави для застосування саме такого запобіжного заходу до обвинувачених - тримання під вартою, та умови, за яких цей запобіжних захід може бути продовжено.

Оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції, обставини, на підставі яких було прийнято рішення про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінились, то суд об'єктивно продовжив останнім строк їх тримання під вартою, прийнявши вірне рішення про те, що менш суворі запобіжні заходи є не достатніми для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 про обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою з урахуванням обставин, викладених в апеляційній скарзі, є безпідставними і до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

В задоволенні апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відмовити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року, якою прокурору повернутий обвинувальний, відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 146, ч.1 ст. 313, ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України, - залишити без змін.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :