Рішення № 44599269, 02.06.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4783/14 Провадження № 22-ц/795/1157/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Скалозуб О.М. Доповідач - Шарапова О. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Бобрової І.О., Євстафіїва О.К. при секретарі:Зіньковець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти з банківського рахунку у розмірі 33 432.36 доларів США; суму комісії, яка була сплачена ним за переказ коштів, якій не був виконаний, у розмір 12 437.01 грн.; пеню у розмірі 1% від суми переказу коштів, що складає 7523.2 грн. за невиконання платіжного доручення № 1 від 01 жовтня 2014 року, 7523,2 грн. за невиконання платіжного доручення №1 від 04 грудня 2014 року та 7523,2 грн. за невиконання платіжного доручення №1 від 13 січня 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2014 року та 18 липня 2014 року між ним та ПАТ «ДельтаБанк» були укладені депозитні договори №014-24901-010714 та № 004-24901-180714, у відповідності з якими він розмістив в установі банку депозити на суму 25 000 доларів США та 10 000 доларів США відповідно. Кожен договір укладався на строк 30 днів з виплатою процентів в кінці терміну; умовами договорів була передбачена їх пролонгація на той же строк. 15 вересня 2014 року та 30 вересня 2014 року він звернувся до банківської установи з заявою про намір отримати вклад і нараховані проценти, але кошти повертались йому незначними сумами. Він був змушений згідно з платіжним дорученням №1 від 01 жовтня 2014 року надати розпорядження банківській установі перерахувати його грошові кошти сумі 32 000 доларів США на свій валютний рахунок в іншій банківській установі. При цьому ним була сплачена комісія відповідачу у розмірі 12 437.01 гривен за виконання цієї банківської операції, але переказ так і не був проведений. Аналогічні платіжні доручення ним було оформлені у грудні 2014 року та січні 2015 року, але грошові кошти так і не були перераховані згідно з його розпорядженням.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_5 кошти за договором банківського рахунку в розмірі 32 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно 71 2396 грн. 80 коп.; стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_5 кошти за договором банківського рахунку у розмірі 1432,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно 31 887 грн. 77 коп.; стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_5 пеню за невиконання платіжних доручень № 1 від 01 жовтня 2014 року, № 1 від 04 грудня 2014 року та №1 від 13 січня 2015 року у розмірі 960,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно 21371 грн. 90 коп.; стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_5 сплачену ним за перерахунок коштів комісію у розмірі 12 437 грн. 01 коп.; вирішене питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції перевищив надані йому процесуальним законодавством межі, оскільки прийняв до уваги «заяву про уточнення позовних вимог», яка не передбачена процесуальним законодавством. Апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги вимоги п.7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національно Банку України від 12 листопада 2003 року № 492, оскільки матеріали справи не містять даних про звернення позивача з заявами про отримання готівкових коштів. Апелянт зазначає, що згідно з п.5.4 договору банківського рахунку нарахування пені залежить від суми невиконаного зобов'язання, а не від кількості наданих платіжних документів на перерахунок коштів, а прострочена сума становить 32 000 дол. США і розмір пені не може перевищувати 320 дол. США. Апелянт посилається на те, що банківська установа не набуває права власності на кошти за договором банківського рахунку, а тому не повинна сплачувати свої грошові кошти замість коштів клієнта. Апелянт вказує на те, що з 02 березня 2015 року в банку діє тимчасова адміністрація, під час якої не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» 01 липня 2014 року був укладений договір банківського вкладу № 014-24901-010714 на суму 25 000 дол. США строком по 31 липня 2014 року; п. 1.11 вказаного договору передбачав автоматичну пролонгацію дії договору на той же строк.

Між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» 18 липня 2014 року був укладений договір банківського вкладу № 004-24901-180714 на суму 10 000 дол. США строком по 17 серпня 2014 року; п. 1.11 вказаного договору передбачав автоматичну пролонгацію дії договору на той же строк.

Між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» 02 липня 2014 року був укладений договір банківського рахунку НОМЕР_1, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США і зобов'язався його обслуговувати на умовах, визначених договором та законом.

Після закінчення строку дії депозитних договорів № 014-24901-010714 від 01 липня 2014 року та № 004-24901-180714 від 18 липня 2014 року грошові кошти позивача в розмірі 32 000 дол. США були зараховані на його банківський рахунок № НОМЕР_1.

Згідно з п. 5.4. договору банківського рахунку № НОМЕР_1 від 02 липня 2014 року у разі порушення банком термінів перерахуванням коштів за цим договором, банк сплачує пеню з розрахунку облікової ставки Національного банку України, яка діяла в такий період, за кожний день прострочення, що не може перевищувати одного відсотка від простроченої суми.

Платіжним дорученням № 1 від 01 жовтня 2014 року позивач надав розпорядження банківській установі здійснити переказ його грошових коштів у розмірі 32 000 дол. США до іншої банківської установи.

За здійснення такого переказу ОСОБА_5 сплатив ПАТ «Дельта Банк» комісію в сумі 12 437.01 грн., але переказ коштів здійснений не був.

ОСОБА_5 платіжними дорученнями № 1 від 04 грудня 2014 року та № 1від 13 січня 2015 року надавав розпорядження банківській установі здійснити переказ його грошових коштів у розмірі 32 000 дол. США до іншої банківської установи, але переказ здійснений не був.

Після закінчення строку дії депозитних договорів № 014-24901-010714 від 01 липня 2014 року та № 004-24901-180714 від 18 липня 2014 року грошові кошти позивача в розмірі 1432.36 дол. США були зараховані на його банківський рахунок № НОМЕР_2, що не оспорювалось в ході розгляду справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення умов укладеного договору банківського рахунку відповідач не повернув належні позивачу грошові кошти в розмірі 33 432.36 дол. США; відповідач в порушення умов укладеного договору банківського рахунку тричі не виконав розпорядження позивача про переказ грошових коштів, що є підставою для нарахування пені за кожний випадок порушення; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена останнім комісія в розмірі 12 437.01 грн., оскільки переказ грошових коштів банківською установою проведений не був.

Проте, з висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

За змістом ст.. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов»язаний вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ст.. 2 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу, банківського рахунку.

Відповідно доч.1 ст. 26 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст.. 36 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки( штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань перед кредиторами. Обмеження, встановлені п.1 частини п»ятої цієї статті, не поширюються на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

За змістом ст. 52 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості : 4- вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 7 -інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що, з урахуванням приписів Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач , як вкладник ( кредитор), може вимагати задоволення своїх майнових вимог щодо повернення грошових коштів з банківських рахунків, сплати неустойки, стягнення коштів, сплачених в якості комісії, виключно в межах процедури ліквідації банку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 316, 317, ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року - скасувати.

ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: