Рішення № 44599216, 18.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 747/809/14 Провадження № 22-ц/795/940/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Чугуєвська Т. П. Доповідач - Тагієв С. Р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Євтсафіїва О.К., Литвиненко І.В.,при секретарі:Нечасному О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Талалаївської селищної ради Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача: відділ архітектури та будівництва Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 звернулася до суду з даним позовом та обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8 житлового будинку з надвірними спорудами в смт. Талалаївка, однак не може оптимати свідоцтво про право на спадщину через відсутність реєстрації права власності за померлим спадкодавцем. Тому просила в судовому порядку визнати за нею право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, яке складається з літньої кухні загальною площею 62,7 кв. м, позначеної літерою Б-1; прибудови загальною площею 27,5 кв.м, позначеною літерою б-1; льоху, зазначеного літерою ПГ під Б-1 - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати дане рішення на ухвалити нове, яким позов задовольнити. Доводи апелянта зводяться до того, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд помилково послався лише на факт відсутності державної реєстрації новозбудованого майна, не з'ясувавши причини того, чому спадкодавець його не зареєстрував.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Талалаївської селищної Ради народних депутатів від 1981 року отримав у безстрокове користування земельну ділянку площею 700 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим Договором (а.с.10-11). Відповідно до Технічного паспорту на завершене будівництво, виготовленому 10.06.1993 року Талалаївським БТІ, на цій земельній ділянці він у 1989 році побудував літню кухню, яка на Генеральному плані позначена літерою Б-1, прибудову - під літерою б-1 та льох - ПГ під літерою Б-1 (а.с. 12-16). Літня кухня використовувалась під житло з відповідною реєстрацією осіб, які тут проживали. Згідно технічного паспорту та домової книги власником зазначеного житла був ОСОБА_8 (а.с. 12-18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, все своє майно заповів позивачу ОСОБА_7, що підтверджується копіями Свідоцтва про смерть, Заповіту та Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с. 7-9).

Відповідач Талалаївська селищна рада та третя особа на стороні відповідача - відділ архітектури та будівництва Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області - проти позову не заперечують.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів ст.ст. 331, 334 ЦК України, відповідно до яких право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, а оскільки спадкодавець ОСОБА_8 при житті не зареєстрував майно у встановленому законом порядку, отже, він не набув на нього права, а оскільки за життя за ним не було визнано права власності на дане нерухоме майно, то відповідно до ч.4 ст. 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилась у момент смерті.

З таким висновком не погоджується апеляційний суд, оскільки він не ґрунтується на законі.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Час завершення спорудження будинку визначає те законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України (набрав чинності з 2004 року), ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

На час створення спірного будинку державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка діяла з 1966 по 1995 роки, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до п. 9 Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п'яти включно від 30 грудня 1981 року (а.с.10-12), укладеним між виконкомом Талалаївської селищної Ради народних депутатів в особі ОСОБА_9 та забудовником ОСОБА_8, по закінченню будівництва зведені на земельній ділянці будівлі вступають в експлуатацію і стають особистою власністю забудовника після признання приймальною комісією місцевої Ради народних депутатів повної готовності споруджених будівель, оформленого актом комісії.

Зважаючи на те, що збудована спадкодавцем літня кухня використовувалась як житло з занесенням цього факту до технічного паспорту, та що у ній були зареєстровані ОСОБА_8 та члени його сім'ї, усі передбачені Договором умови були повністю дотримані.

Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції мав керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавця на момент закінчення будівництва літньої кухні (1989 рік, БТІ - 1993 рік), за змістом якого право власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Таким чином, системний аналіз обставин справи та законодавства свідчить, що судом першої інстанції не перевірено фактичні та правові підстави виникнення права власності на нерухоме майно, збудоване до 2004 року та на яке відсутні правовстановлюючі документи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе визнати право власності на спірні об'єкти нерухомості у порядку спадкування на підставі таких документів: погосподарської (домової) книги; технічного паспорту на будинок; рішення місцевої ради, Договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Зважаючи на викладене, позов ОСОБА_5 є обґрунтованим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області - скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 в смт. Талалаївка, Чернігівської області, яке складається з літньої кухні загальною площею 62,7 кв. м., зазначеної літерою Б-1, прибудови загальною площею 27,5 кв.м., зазначеної літерою б-1, льоху, зазначеного літерою ПГ під Б-1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: