Ухвала суду № 44599151, 05.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1439/13-ц Провадження № 22-ц/795/1829/2013 Головуючий у I інстанції -Бузунко О. А. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

у складі: головуючого - судді Горобець Т.В.,

суддів - Острянського В.І., Хромець Н.С.,

при секретарі - Рудик І.І.

за участі позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2013 року та додаткове рішення суду від 30 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користування власністю,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Козелецького районного суду від 02 липня 2013 року та додатковим рішенням від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 було задоволено - виділено ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 19,5 кв. м. в житловому будинку АДРЕСА_1.

Житлові кімнати площею 16,7 кв. м. та 12,2 кв. м. в спірному будинку залишено в користуванні іншого власника - ОСОБА_3 ,з якою проживає їх спільний з позивачем син -інвалід 1 групи ОСОБА_5

Веранду площею 10,7 кв. м., коридор площею 7,1 кв. м., кухню площею 8,5 кв. м., санвузол площею 4,7 кв. м. в даному будинку та літню кухню, залишено в спільному користуванні співвласників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні усіма належними йому речами, які знаходяться у виділених йому в користування житловою кімнатою площею 19,5 кв.м. та приміщеннями, які залишені в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірному житловому будинку.

В апеляційній скарзі на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2013 року та на додаткове рішення суду по даній справі від 30 липня 2013 року, якими позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено, апелянти просять скасувати рішення в частині залишення в спільному користуванні власників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 веранди площею 10,7 кв. м., коридору площею 7,1 кв. м., кухні площею 8,5 кв. м., санвузлу площею 4,7 кв. м. та літньої кухні , ухваливши рішення, яким рішення та додаткове рішення суду першої інстанції змінити, виділивши у користування: ОСОБА_1 літню кухню площею 22,5 кв. м., як відокремлену споруду, а ОСОБА_3 - виділити в користування кухню, ванну кімнату, санвузол, коридор. Веранду площею 10,7 кв. м. залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В іншій частині рішення не оскаржується.

Апелянти зазначають, що суд, вирішуючи спір та визначивши саме такий порядок користування власністю, порушив норми матеріального та процесуального права, крім того, не врахував їх заперечень щодо неможливості спільного користування будинком через вкрай конфліктну ситуацію у стосунках з позивачем.

Апелянти вважають, що суд , приймаючи рішення, не врахував інтереси дитини-інваліда та поклав обов'язок утримання інваліда на матір ОСОБА_3 так як фактично ОСОБА_5 проживає на території, яка виділена в користування матері, хоча має право нарівні з іншими користуватись будинком. Також, на думку апелянтів , суд порушив вимоги ст.141 СК України, відповідно до якої, батьки мають рівні права та обов"язки щодо своєї дитини.

В судовому засіданні апелянти та їх представник скаргу підтримали, зазначивши, що єдиним варіантом для уникнення подальших конфліктів з позивачем, було б виділення останньому у користування, крім жилої кімнати у будинку, літню кухню, яка окремо розташована від будинку, але має все необхідне для проживання, крім, туалету.

Позивач та його представник у запереченнях на апеляційну скаргу просили її відхилити. ОСОБА_1 вважає, що його право власності є непорушним і він має право користуватись не тільки однією жилою кімнатою, але і іншими приміщеннями в будинку на рівні з відповідачами. Літня кухня не придатна для користування нею, це не жиле приміщення, а йому за станом здоров"я необхідні належні побутові умови зі зручностями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи в апеляційному суді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що сторони є співвласниками по 1/2 частині кожний у будинку АДРЕСА_1. Будикок складається з трьох жилих кімнат ( 19,5 м2, 16,7м2 та 12,м2., а також веранди, кладової, коридору, кухні, санвузла, тамбура, та літньої кухні ( а.с.32-39). Шлюб розірвано у 2000 році(а.с.40). Стосунки між сторонами неприязні, конфліктні, які неодноразово були предметом розгляду правоохоронних органів.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідачами чинились перешкоди у користуванні своєю власністю, він був позбавлений можливості проживати у будинку. ОСОБА_1 має серйозні захворювання, у тому числі і опорно-рухового апарату, у зв"язку з чим проходив оперативне лікування у березні 2013 року( а.с.58). ОСОБА_5- син позивача та відповідачки ОСОБА_3 являється інвалідом першої групи інвалідності, потребує стороннього догляду.

Вирішуючи спір про встановлення порядку користування власністю кожним із співвласників, суд першої інстанції, грунтуючись на положеннях ст.41 Конституції, ст.ст. 383,391,ЦК України та ст. 155 ЖК України виходив з того, що право власності є непорушним, кожен власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, користуватись помешканням для власного проживання та має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю. Визначаючи та встановлюючи порядок користування будинком та господарськими спорудами між співвласниками, суд врахував конфліктність стосунків, стан здоров"я сторін та вирішуючи питання порядку користування сторонами не житловими приміщеннями у будинку, дійшов обґрунтовано висновку про необхідність залишення у спільному користуванні співвласників цими приміщеннями, а саме, веранди, кладової, коридору, кухні, санвузла, тамбура . Також, залишив у спільному користуванні літню кухню.

Зазначені рішення грунтуються на вимогах закону, яким регулюються спірні правовідносини та відповідають встановленим обставинам на підставі повно, всебічно та об"єктивно досліджених і оцінених судом доказів.

Відповідно до приписів ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.ц ст.319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці.

Рішення суду першої інстанції у частині, що оскаржується, відповідає наведеним нормам матеріального права, ст.47 Конституції України, якою гарантується кожному право на житло, оскільки реальний поділ між співвласниками не проведено, можливості на даний час визначити відповідність часткам кожного із співвласників тих приміщень, які сторони просять виділити їм у користування, відсутня, у зв"язку з чим спір вирішено шляхом залишення спірних приміщень у спільному користуванні сторін.Оскаржувані судові рішення узгоджуються також з роз"ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п.7 Постанови №7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок".

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм ст.141 СК України не заслуговують на увагу, так як наведена норма матеріального права не регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав дитини - інваліда, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки питання щодо права ОСОБА_5 користуватись житловим будинком та приміщеннями будинку, оскаржуваними судовими рішеннями не розглядалось і не вирішувалось.

Встановивши, що оскаржувані рішення суду першої інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2013 року та на додаткове рішення від 30 липня 2013 року - відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 липня 2013 року та додаткове рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: