Рішення № 44597241, 27.05.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2206/201/12

Провадження № 22-ц/792/928/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Пастощука М.М. (головуючий)

Заїки В.М., Костенка А.М.

при секретарі Кошельнику В.М.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дунаєвецького районного суду від 13 вересня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, державної адміністрації в Дунаєвецькому районі, третя особа - Маківська сільська рада, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння та визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_7 вказувала, що ОСОБА_8 - її вітчим є власником домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 0, 25 га. Проте свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння відповідачу було видано помилково, а тому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 та скасувати його, а також визнати за нею та відповідачем право власності по 1/2 частині вказаних домоволодіння та земельної ділянки.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 13 вересня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, видане виконкомом Дунаєвецької ради народних депутатів Хмельницької області 9 липня 1987 року на домоволодіння АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5

Визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та на 1/2 частину господарських будівель та земельної ділянки в такій же частині для будівництва і обслуговування жилого будинку за цією ж адресою за ОСОБА_7, а також на 1/2 частину цього ж домоволодіння та господарських будівель і земельної ділянки за ОСОБА_5

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 214, 60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким позов задоволити частково, визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину домоволодіння та на 1/4 частину земельної ділянки, а в решті позову відмовити.

На підтвердження незаконності рішення зазначається, що ні на момент будівництва житлового будинку і господарських споруд, ні станом на 09.07.1987 року, ні станом на 15.04.1991 року домоволодіння по АДРЕСА_1 не відносилось до колгоспного двору. Ні відповідач, ні його дружина не були членами будь-якого колгоспу. А тому застосування судом першої інстанції ст. ст. 120, 123 ЦК України (в редакції 1963 року) без належного з`ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств-колгоспний двір є помилковим. Також, суд не врахував, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями був спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_9 і кожен мав право на 1/2 його частину. Тому спадкуватися може лише 1/2 домоволодіння, а ОСОБА_7 відповідно має право тільки на його 1/4.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.

Позивач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що в будинку АДРЕСА_1, зареєстрованому на ім`я відповідача, позивачка ОСОБА_7 проживає та зареєстрована, що видно з виписки з погосподарської книги. Станом на 1977 р., а також на момент видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, позивачка була членом колгоспного двору.

Оскільки ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_9, і враховуючи незаконність видачі відповідачу ОСОБА_5 свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, яке належало членам колгоспного двору, то суд першої інстанції, на підставі ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. 60 СК України, прийшов до висновку, що частки сторін є рівними, а позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду неможна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.

Колегією суддів встановлено, що згідно актового запису про шлюб, відповідач ОСОБА_8 з 10 грудня 1976 року перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю позивачки ОСОБА_7 - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16, 18).

Житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 був побудований під час перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 9.07.1987 року на підставі рішення № 287 виконкому Дунаєвецької райради 28.11.1986 року, власником будинку АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_8

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.05.2010 року ОСОБА_8 є власником ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га (а.с. 14).

З виписок з погосподарських книг виконкому Маківської сільської ради за 1977 - 2010 роки видно, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить до суспільної групи господарств - колгоспний двір (а.с.15).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).

Згідно записів у погосподарських книгах виконкому Маківської сільської ради № 3 за 1987-1979, 1980-1982, 1983-1985, 1987-1990, 1991-1995 роки спірне домоволодіння відносилося до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

При цьому, голова двору ОСОБА_8, згідно його трудової книжки, заведеної 30 серпня 1965 року, в період з 28.10.1976 року по 18.07.1995 року працював слюсарем спеціалізованого підприємства «Кам'янець-Подільськцементремонт», слюсарем-ремонтником спеціалізованого підприємства «Кам'янець-Подільськцементремонт», слюсарем Львівського СпецРСУ-5, слюсарем Кам'янець-Подільського СпецРСУ.

Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про власність» (15 квітня 1991 року) голова двору ОСОБА_8 був робітником, а тому будинок необґрунтовано був віднесений до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

Отже, домоволодіння АДРЕСА_1 не відносилося до суспільної групи господарств - колгоспний двір, а воно на праві спільної сумісної власності належало подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у відповідності до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 60 СК України.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, інша 1/2 будинку та земельної ділянки належала ОСОБА_5 За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи позивача ОСОБА_7 про те, що вона як член колгоспного двору мала право на частку в майні двору в розмірі 1/3 та на 1/6 його спадкову частину, а разом на 1/2, оскільки домоволодіння АДРЕСА_1 Дунаєвецького району не належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_9 є її чоловік ОСОБА_8 та дочка померлої ОСОБА_7 як спадкоємці першої черги за законом у відповідності ч.1 ст. 1261 ЦК України.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців, у відповідності до ч.1 ст.1267 ЦК України, є рівними.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_7 слід задовольнити частково, оскільки вона має право на отримання у власність не 1/2, а 1/4 домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 Дунаєвецького району. Відповідно за ОСОБА_5 має бути визнано право власності на 3/4 цього домоволодіння та 3/4 цієї земельної ділянки.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить повністю скасувати рішення Дунаєвецького районного суду від 13 вересня 2012 року, проте підстави для скасування рішення в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на домоволодіння не наводяться.

Тому, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не має підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 13 вересня 2012 року в частині визнання права власності на частину домоволодіння, господарських будівель та земельної ділянки скасувати.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та на 1/4 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та на 3/4 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_7 відмовити.

В іншій частині рішення Дунаєвецького районного суду від 13 вересня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції - Кучерява А.В.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 5