Вирок № 44595871, 28.05.2015, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/277/14-к

Провадження №1-кп/672/3/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Городоцький районний суд Хмельницької області

в колегіальному складі: головуючого судді - Мельник В.М., суддів - Шинкоренко С.В., Сакенова Ю.К., секретарів судового засідання - Стебло Л.В., Жиловської Т.В., за участю прокурорів - Туранської А.В., Туза Ю.А., представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, обвинуваченого - ОСОБА_3, захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Городок, кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013240120000053 на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр.України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, приватного підприємця, раніше не судимого, військовозобов'язаного

обвинуваченого за ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ

Обвинувачений ОСОБА_3, починаючи з квітня 2003 року, з корисливих спонукань, маючи злочинний умисел направлений на заволодіння коштами, умисно, зловживаючи довірою родички ОСОБА_8, під приводом позики строком на 6 місяців спонукав потерпілу передати йому 3000 доларів США, які отримав та звернув на свою користь, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

В подальшому, протягом 2003 року, з корисливих спонукань, маючи злочинний умисел направлений на заволодіння коштами, шляхом зловживання довірою ОСОБА_8 умисно, під приводом позики строком на 6 місяців, повторно періодично отримував від неї долари США в розмірі від 2000 до 10000, а також 500 Є, 85000 грн., які звернув на свою користь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

Всього ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 61370 доларів США, що по курсу НБУ становить 5 грн.33 коп. за один долар США на суму 327102 грн. 10 коп., 500 Є по курсу НБУ становить 6 грн.30 коп. за один Є на суму 3150 грн. та 85000 грн. на загальну суму 415252 грн.10 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Крім того в третій декаді вересня 2012 року ОСОБА_3 маючи злочинний умисел направлений на заволодіння майном, шляхом зловживання довірою, в ході розмови по телефону з приватним підприємцем ОСОБА_1, під приводом подальшої реалізації, на протязі двох тижнів та проведення оплати, замовив в неї ювелірні вироби із золота з доставкою їх та передачею продавцю по продажу ювелірних виробів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться в м.Городок і належить ПП ОСОБА_10- матері обвинуваченого.

Згідно даної домовленості з ОСОБА_3, ОСОБА_1 23 вересня 2012 року прибула в м.Городок, де в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» передала продавцю ОСОБА_11 133 ювелірних виробів із золота 585 проби у вигляді жіночих каблучок, сережок, підвісок та браслетів загальною вагою 349 г 52 мг на загальну суму 96 111 грн., які остання в подальшому передала ОСОБА_3, який звернув їх на свою користь.

Умисні дії ОСОБА_3 по епізоду заволодіння коштами ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч.4 ст.190 КК України, як заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом зловживання довірою, в особливо великих розмірах., а за епізодом заволодіння майном ОСОБА_1 - за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, показав, що восени 1995 року він звернувся до ОСОБА_8 з проханням позичити йому грошові кошти на що вона погодилась і позичила 3000 доларів США для розвитку бізнесу. Через два тижні на його прохання ОСОБА_8 позичила ще 3000 доларів США. Між ними була домовленість про повернення коштів на першу її вимогу. До кінця 1995 року ОСОБА_8 позичала йому неодноразово грошові кошти в розмір 61370 доларів США, 500 Є та 85 000 грн.. Ствердив, що між ними була домовленість про повернення коштів до кінця 1996 року, оскільки виникли матеріальні труднощі, в травні 2007 року про борг на вказані суми написав ОСОБА_8 розписку в якій зобов'язався повернути борг до кінця 2007 року. Боргові зобов'язання не мав змоги виконати, а тому 01 вересня 2010 року він уклав з ОСОБА_8 договір, відповідно до якого зобов'язався повернути борг до 30 вересня 2013 року та фактично повернув їй грошові кошти 20 вересня 2013 року.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив факт знайомства з ОСОБА_1 , працював з нею офіційно та по накладних. В 2010 році брав в неї для реалізації ювелірні вироби із золота в різній кількості, зустрічі з останньою відбувалися в смт. Ярмолинці. Особисто він не вів переговорів з ОСОБА_1 стосовно надання нею для реалізації ювелірних виробів із золота в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», остання йому не телефонувала з приводу проведення розрахунків за поставлений товар в магазин.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 по епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами:

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 показала, що протягом 2003р. чи 2004р. точно не пам'ятає, на прохання ОСОБА_3 надавала йому позику грошових коштів в різних сумах, а саме: 61370 доларів США, 500 Є, 85000 грн., про терміни повернення коштів не домовлялись, але через 6-7 місяців вона вперше звернулась до нього про повернення грошових коштів. ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідав, уникав зустрічей з нею, а тому вона стала звертатись до правоохоронних органів щодо прийняття відповідних мір реагування щодо нього, який позичив та не повертав грошові кошти. 20 серпня 2010 року подала заяву до прокурора області в якій просила прийняти міри до ОСОБА_3, який ухилявся від повернення позики. Про існування договору укладеного між нею та ОСОБА_3 01 вересня 2010 року щодо відстрочення боргу до 30.09.2013 року забула, а тому за нього не згадала на досудовому слідстві. У вересні 2013 року ОСОБА_3 повернув їй борг.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_3 звертався до його дружини ОСОБА_8 в 1995 році з проханням позичити йому грошові кошти для розвитку бізнесу, остання позичила йому 3000 доларів США, через деякий час знову надала позику в сумі 3000 доларів США. Упродовж 1995-1996 років дружина неодноразово позичала ОСОБА_3 різними сумами грошові кошти в сумі 61370 доларів США, 500 Є та 85000 грн.. Також свідок ствердив про укладений договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 щодо повернення позики до 2013 року. Щодо звернень дружини до правоохоронних органів з приводу порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи змістовних пояснень не надав.

З оголошених у порядку п.8 Перехідних положень КПК України в судовому засіданні протоколу допиту ОСОБА_8 від 11.01.2011 року вбачається, що остання вказувала дату передання коштів обвинуваченому - осінь 1995 року. Крім того потерпіла зазначила в даному протоколі що між нею та ОСОБА_3 існувала лише усна домовленість з приводу позики грошових коштів. (т.5 а.с.196); з протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 від 05 травня 2011 року встановлено, що ОСОБА_3 пояснив: навесні 2003 чи навесні 2004 р.р. точно ї дати не пам'ятає ОСОБА_8 позичила йому 61 370 доларів США , 500 Є та 85000 грн., про терміни до повернення не домовлялись. ОСОБА_8 також підтвердила, що позичала грошові кошти саме у 2003 чи 2004 р.р., точної дати не пам'ятає, зазначила, що ОСОБА_3 зобов'язався повернути грошові кошти протягом шести місяців, однак ніяких відсотків чи коштів їй не сплачував, розписки про позичку грошових коштів не залишав, тільки в травні 2007 року ним була написана розписка про повернення боргу до кінця 2007 року.(т.5 а.с.197-199).

З протоколу усної заяви ОСОБА_8 від 11 січня 2011 року до Городоцького РВ УМВС України встановлено, що ОСОБА_3 зловживаючи її довірою, позичив у неї грошові кошти 61 370 доларів США , 500 Є та 85000 грн., які не повернув.

В судовому засіданні ОСОБА_8 ствердила, що дану заяву подавала добровільно, не заперечила факт подання нею письмової заяви на адресу прокурора області мотивовану на шахрайські дії ОСОБА_3 (т.2 а.с.116)

12 червня 2014 року обвинуваченим ОСОБА_3 в судовому засіданні подано договір укладений між ним та ОСОБА_8 01 вересня 2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 зобов'язується повернути повністю борг до 30 вересня 2013 року.(т.5 а.с.34).

Існування даного договору на час його укладення, тобто 01 вересня 2010 року суд бере під сумнів, оскільки з матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ОСОБА_8 в даний період наполегливо та неодноразово зверталась до правоохоронних органів з письмовими заявами щодо шахрайських дій ОСОБА_3

Зокрема в матеріалах справи міститься заява, написана власноручно ОСОБА_8 від 20.08.2010 року адресована прокурору Хмельницької області Голубу Ю.В., в якій остання просить вжити заходів до притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності по факту вчинення ним шахрайських дій в результаті чого останній заволодів її коштами на загальну суму 61370 доларів США 500 Є та 85000 грн.(т.2 а.с.34).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 з дня первинного звернення до правоохоронних органів 06.09.2010 року неодноразово ініціювала відновлення слідства по даній справі, піднімала перед прокурором району питання про скасування численних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3

Дані обставини спростовують факт існування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 договірних відносин з приводу позики грошових коштів так і сам факт існування договору від 01.09.2010 року. Оскільки, як вбачається з даного договору, право вимоги грошових коштів у ОСОБА_8 виникало лише 30.09.2013 року.

Тому та обставина, що ні обвинувачений, ні потерпіла, не повідомляли ні органи досудового слідства, ні суд на початку розгляду справи, про наявність даного договору свідчить про те, що він є фіктивним та наданий суду з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_12 щодо позики грошових коштів у продовж 1995р., оскільки необхідно врахувати, що у вказаний період грошова одиниця-гривня в Україні введена в обіг відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні», яка проведена з 02 по 16 вересня 1996 року, і з того часу гривня стала грошовою одиницею України, що ставить під сумнів також і покази обвинуваченого про позику ним 85000 грн. у 1995 році.

Крім того, суд критично також ставиться до показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_12, які стверджували, що ОСОБА_8 позичила грошові кошти в сумі 500 Є в 1995 році, оскільки представлення світовому фінансовому ринку Євро відбулося у1999 році, а введення банкнот і монет у готівковий розрахунок відбулося лише з 01 січня 2002 року.

Оцінюючи в сукупності з іншими дослідженими у справі доказами, покази обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 в частині часу заволодіння коштами потерпілої та факту існування договору позики від 01.09.2010 року, суд вважає їх неправдивими та спрямованими на ухилення обвинуваченим кримінальної відповідальності. Суд враховує, що ОСОБА_8 є родичкою (троюрідною сестрою) обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 по епізоду заволодіння майном ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:

Потерпіла ОСОБА_1 допитана в режимі відео-конференції під час судового засідання показала, що вона співпрацювала з ОСОБА_3 по реалізації ювелірних виробів із золота. Щомісячно приїжджала в м.Городок в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», при цьому спілкувалась з ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_11. Близько двох років між ними були довірливі стосунки, останній товар, який привезла в жовтні 2012 року, вагою близько 350 г ювелірних виробів із золота, передала продавцю ОСОБА_11, яка власноручно написала розписку про його отримання. За вказану партію ювелірних виробів ОСОБА_3 відмовився розрахуватись або повернути нереалізований товар, на телефонні дзвінки не відповідав, уникав зустрічей, хоча перед кожною поїздкою в м.Городок телефонувала до нього, узгоджувала потребу в товарі. В зв'язку з чим звернулась в Городоцький РВ УМВС України в Хмельницькій області з приводу його шахрайських дій. 16 вересня 2013 року при зустрічі з ОСОБА_3 останній наполягав забрати їй заяву з органів міліції, при цьому стверджував, що у разі не відкликання заяви борг не поверне.

Потерпіла також ствердила, що до неї телефонувала ОСОБА_11 з проханням щоб вона підтвердила слідчому, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нібито не було домовленостей про постачання в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» ювелірних виробів з золота та проведення розрахунків, а щодо сплати боргу за поставлений товар в жовтні 2012 року причетна лише вона. На даний час претензій до ОСОБА_3 немає, оскільки 11 червня 2014 року його мати ОСОБА_10 з нею повністю розрахувалась.

Свідок ОСОБА_14 допитаний в режимі відео-конференції під час судового засідання показав, що познайомився із ОСОБА_3 в м.Городок коли разом з ОСОБА_1 привозили йому товар-ювелірні вироби із золота заводу «Сапфір», які передавались безпосередньо продавцю магазину, один раз був присутній при зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_3. 16 вересня 2013 року в приміщенні бібліотеки в м.Городок ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_3, при їх розмові він був присутній. ОСОБА_3 просив останню забрати заяву з міліції, при цьому зауважив, що в разі не відкликання заяви борг не поверне.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вона в період з 2008 по вересень 2013 р.р. працювала продавцем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». Восени 2012 року в магазин зайшла невідома жінка, яка назвалась ОСОБА_1- представником торгової фірми «Сапфір» по реалізації виробів із золота, при цьому повідомила, що приїхала згідно домовленості із ОСОБА_3 та запропонувала взяти у неї для реалізації ювелірні вироби із золота. Про те, що отримала ювелірні вироби із золота в кількості 133 шт. вагою 349 г 52 мг написала розписку, зазначивши строк розрахунку разом із ОСОБА_3 до 10 жовтня 2012 року. Нереалізовані ювелірні вироби передала під реалізацію чоловіку на ім'я «ОСОБА_21» на старому речовому ринку м.Хмельницький. Також ствердила, що декілька разів телефонувала до ОСОБА_1 з проханням щоб та немала ніяких претензій до ОСОБА_3

Покази свідка ОСОБА_11, щодо передачі нею на реалізацію ювелірних виробів із золота, які привезла ОСОБА_1, незнайомому чоловіку на ім'я «ОСОБА_21», що працює на старому речовому ринку м.Хмельницький, суд до уваги не бере, оскільки вони спростовуються матеріалами на виконання судового доручення працівниками Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області, з яких встановлено, що чоловіка на ім'я «ОСОБА_21», який би працював на старому речовому ринку м.Хмельницький та реалізовував ювелірні вироби із золота не існувало.(т.6 а.с.16-17).

Також з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2013 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 впізнала серед пред'явлених їй для впізнання осіб ОСОБА_3 як особу, з яким вона домовилась про реалізацію ним золотих виробів.(т.3 а.с.135-136).

Крім того з наданого суду оригіналу розписки ОСОБА_11 вбачається, що остання в даній розписці зазначила, що кошти від реалізації золотих виробів, які передала ОСОБА_1 в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» будуть повернуті їй - ОСОБА_11 разом із ОСОБА_3.(т.3 а.с.133).

Судом оглянуто та досліджено звіти суб'єкта малого підприємництва- фізичної особи платника єдиного податку за III-IV квартали 2006 року, за II квартал 2007 року, за I, III, IV квартали 2010 року та за I-IV квартали 2011 року, обсяг виручки від реалізації товарів за звітні періоди платника єдиного податку ОСОБА_3 склав 463151 грн.. З даних звітів вбачається, що ОСОБА_3 мав реальну можливість розрахуватися з потерпілими, проте зловживаючи їхньою довірою звертав грошові кошти та майно на свою користь, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання.(т.4 а.с.107-109).

Оцінивши докази в їх сукупності та дослідивши всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що у діях ОСОБА_3 не встановлено наявності єдиного злочинного умислу на незаконне заволодіння коштами у потерпілих в особливо великих розмірах.

Суд вважає, що обвинувачений вчинив щодо кожного потерпілого окремий злочин передбачений ст.190 КК України, оскільки в потерпілої ОСОБА_8 він отримав грошові кошти в особливо великих розмірах, в потерпілої ОСОБА_1 ювелірні вироби із золота, а тому кваліфікація його дій має визначатися з урахуванням суми завданої шкоди кожному потерпілому, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що по епізоду шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.4 ст.190 КК України на ч.2 ст.190 КК України, як шахрайство вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

Згідно ч.1 ст.32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено.

Згідно роз'яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин. є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів. які утворюють повторність має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

А тому, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами у їх сукупності доводи обвинуваченого та його захисника про те, що у ОСОБА_3 не було умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 та ювелірними виробами із золота у потерпілої ОСОБА_1, розцінює їх як спосіб ухилення від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник не надали суду жодних спростувань викладених у показаннях потерпілих, свідків та письмових доказах фактів по справі.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 14 серпня 2008 року, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, прибув в приміщення магазину будівельних матеріалів, який розташований в АДРЕСА_2, де повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, спонукав власника даного магазину приватного підприємця ОСОБА_15 позичити йому до 15 вересня 2008 року будівельні матеріали, які отримав та не маючи на меті виконувати дане зобов'язання, відповідні будівельні матеріали звернув на свою користь.

Таким чином, ОСОБА_3 привласнив наступні будівельні матеріали: 7,835 м-3 дошки з дерева породи «смерека» по ціні 1 100 гривень за 1 м-3, на суму 8 618 гривень 50 копійок, 300 м/п дерев'яного брусу розмірами 60/120 мм по ціні 7 гривень 92 копійки за 1 м/п, на суму 2 376 гривень, 150 м/п дерев'яного брусу розмірами 70/100 мм по ціні 1 1 гривень за 1 м/п, на суму 1 650 гривень, 300 листів шиферу по ціні 40 гривень за один лист, на суму 12 000 гривень, 60 кг шиферних цвяхів по ціні 14 гривень за 1 кг, на суму 840 гривень, 20 кг цвяхів довжиною 100 мм по ціні 12 гривень за 1 кг, на суму 240 гривень, 120 мішків цементу марки «500», вагою по 50 кг кожен по ціні 58 гривень за 1 мішок, на суму 6 960 гривень.

Всього ОСОБА_3 шляхом обману заволодів майном ОСОБА_15 на загальну суму 32 720 гривень 50 копійок, чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди на зазначену суму.

Окрім того, у вересні 2008 року ОСОБА_3, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами, зайшов на господарство свого знайомого ОСОБА_16, яке розташоване в АДРЕСА_3, де повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, під приводом позики строком на 6 місяців, спонукав ОСОБА_16 надати йому грошові кошти в сумі 8 000 гривень, які отримавши, звернув на свою користь, не маючи наміру виконувати взяте на себе зобов'язання.

Поряд з тим, у жовтні 2008 року ОСОБА_3, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, прибув на господарство приватного підприємця ОСОБА_17, яке розташоване в АДРЕСА_4, де повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, спонукав ОСОБА_17 надати йому в борг терміном на один місяць 1600 будівельних шлакоблоків по ціні 5 гривень 62 копійки за один шлакоблок, на загальну суму 9000 гривень, які отримав, та не маючи на меті виконувати дане зобов'язання, відповідні будівельні матеріали звернув на свою користь.

Також, 15 жовтня 2010 року ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні ТОВ «Золота Гиря» в м. Хмельницькому по вул. Кошового, 11, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, під приводом позики на строк до 31 жовтня 2010 року отримав від ОСОБА_18 брухт дорогоцінного металу- золота 585 проби, вагою 286 г 8 мг на загальну суму 60 238 гривень, який звернув на свою користь, не маючи на меті виконувати взяте на себе зобов'язання, чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди на зазначену суму.

Суд вважає, що по даним епізодам в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ст.190 КК України.

Відповідно до п.18 Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

Однак в ході судового розгляду не здобуто доказів того, що ОСОБА_3 ще в момент заволодіння майном ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 мав на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання, щодо його оплати.

Так згідно рішення Городоцького районного суду від 13.03.2009 року задоволено позов ОСОБА_15 і стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 28720 грн. боргу, оскільки 4000 грн. ОСОБА_3 добровільно повернув ОСОБА_15, ще до винесення судового рішення.

Повністю заборгованість перед ОСОБА_15 обвинувачений погасив лише у березні (10000 грн.), у травні (5000 грн.) та у червні 2014 року (залишок боргу), вже під час розгляду кримінального провадження судом. Однак частина боргу ним булла погашена ще станом на 13.03.2009 року.

По епізоду заволодіння коштами ОСОБА_16 судом встановлено наступне.

З показів обвинуваченого встановлено, що він дійсно у вересні 2008 року взяв у ОСОБА_16 в борг 8000 грн., які пообіцяв повернути до кінця року, однак фактично повернув лише 15.09.2013 року. ОСОБА_3 весь цей час погоджувався повернути ОСОБА_16 вищевказаний борг, однак між сторонами виникла суперечка з приводу суми повернення, оскільки у зв'язку із підвищенням курсу доллара потерпілий бажав повернення йому більшої суми ніж він віддав ОСОБА_3 Коли потерпілий погодився на повернення йому лише 8000 грн., ОСОБА_3 віддав йому зазначену суму.

Такі покази обвинуваченого підтвердив у суді потерпілий ОСОБА_16

По епізооду заволодіння майном ОСОБА_17 судом встановлено наступне.

З показів обвинуваченого встановлено, що він в 2008 році спільно з гр-ою ОСОБА_19 розпочав будівництво дачних будинків у АДРЕСА_4, маючи 10% прибутку у данному будівництві. Для цього ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_17 в борг 1600 шлакоблоків на суму 9000 грн. з відстрочкою платежу на 1 місяць. Обвинувачений розраховував повернути кошти із продажу вищевказаних будинків, однак у зв'язку з настанням економісної кризи цього не зробив, оскільки не зміг продати будинки.

З показів потерпілого ОСОБА_17 встановлено, що він дійсно за вищевказаних обставин передав ОСОБА_3 1600 блоків з розстрочкою платежу на один місяць, оскільки і до цього ОСОБА_3 неодноразово брав у нього блоки і вчасно розраховувався. Також потерпілий вказав, що приблизно у 2009-2010 роках ОСОБА_3 повернув йому 2000 грн. боргу.

Оскільки ОСОБА_3 не повернув йому решту коштів, ОСОБА_17 самостійно демонтував з вищевказаних дачних будинків частину будівельних блоків.

По епізооду заволодіння майном ОСОБА_18 судом встановлено наступне.

З показів обвинуваченого вбачається, що 15.10.2010 року він. взяв у ОСОБА_18 в борг лом золота 585 проби вагою 286,8 г на суму 60238 грн., який зобов'язався повернути до 31.10.2010 року. Частину цього боргу (50 гр. золота) ОСОБА_3 повернув 12.11.2010 року, решту боргу ОСОБА_3 віддав частинами протягом 2013-2014 років.

Потерпілий ОСОБА_18 в своїх показах підтвердив дані обставини, крім того зазначив, що на даний час йому борг повернутий в повному об'ємі.

Дані обставини також підтверджуються розпискою потерпілого ОСОБА_18 від 12.11.2010 року про повернення йому ОСОБА_3 50 гр. золота 585 проби, та заявою ОСОБА_3 на ім'я начальника ДВС Городоцького районного управління юстиції з пропозицією добровільної реалізації в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_18, земельної ділянки по АДРЕСА_5, що належить обвинуваченому.(т.5 а.с.151, 153).

Таким чином судом встановлено, що за даними епізодами між ОСОБА_3 та потерпілими існували цивільноправові зобов'язання від виконання яких ОСОБА_3 не відмовлявся, а частково виконував ще до порушення кримінальних справ, що спростовує обвинувачення в тому, що ОСОБА_3 на час заволодіння майном потерпілих мав на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, обтяжуючих обставин суд не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі. Приймаючи до уваги те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, потерпілі претензій до нього не мають, а тому вважає можливим його виправлення без відбування покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. На підставі ст..77 КК України суд не вбачає можливості застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, що передбачено ч.4 ст.190 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 про відшкодування 9000 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. - моральної, слід залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України у зв'язку із виправданням обвинуваченого в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення 120648 грн. матеріальної та 15000 грн. - моральної шкоди, залишити без розгляду на підставі поданої заяви потерпілої (т.5 а.с.28).

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст.176, 177 КПК України суд не вбачає. Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.190 КК України- 1(один) рік позбавлення волі;

за ч.4 ст.190 КК України-5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

За правилами ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання-позбавлення волі з випробовуванням, встановивши іспитовий строк у два роки.

Згідно з вимогами ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

По епізодах від 14 серпня 2008 року по факту заволодіння майном ОСОБА_15, від вересня 2008 року по факту заволодіння коштами ОСОБА_16, від жовтня 2008 року по факту заволодіння майном ОСОБА_17, від 15 жовтня 2010 року по факту заволодіння майном ОСОБА_18 у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_3 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов ОСОБА_17 залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через Городоцький районний суд до апеляційного суду Хмельницької області.

Вирок набирає чинності з дня закінчення терміну на його оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча

Судді