Ухвала суду № 44581308, 02.06.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/564/2015(м)

263/3154/15-ц

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Артеменко Л.І.

Суддя-доповідач Принцевська В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 червня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів Песоцька Л.І.., Барков В.М.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини № 3057 Національної гвардії України про стягнення невиплачених сум при звільненні, треті особи: Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», Державне підприємство «Зовнішторгвидав України», Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,-

В С Т А Н О В И Л А :

20.03.2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Військової частини №3057 Національної гвардії України на його користь заборгованість по невиплаченим при звільненні сумам в розмірі 7369,39 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 березня 2015 року у відкритті провадження по даній справі відмовлено.

З вказаною ухвалою не погодився заявник ОСОБА_3 та оскаржив її в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням вимог процесуального закону. Апелянт вказує, що він одночасно звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з даним позовом, а також звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому заявив такі ж вимоги, але ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки суд вбачає з позовної заяви, що ним заявлені вимоги про стягнення сум на відшкодування затрачених ним особистих коштів на витрати пов»язані з несенням служби. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В судове засідання апелянт не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача Військової частини № 3057 Національної гвардії України також до суду не з»вився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою, про що свідчить його підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представникі третіх осіб також до суду не з»явилися, повідомлені про час і місце судового засідання судовими повістками, що також підтверджується їх підписами в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2000 року проходив військову службу в Збройних силах України, з 2006 року проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України, з 2012 року був зарахований до особового складу Військової частини №3057 Національної гвардії України, 29.08.2014 року був звільнений у запас збройних сил.

При цьому при виконання позивачем обовязків заступника командира Військової частини №3057 ним були здійснені витрати, повязані зі сплатою: штрафних санкцій, накладених на військову частину за несвоєчасну сплату послуг ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго», судового збору за позовом ККП «Маріупольтепломережа», з розміщення оголошень у «Віснику державних закупівель» з приводу проведення тендерів, усього на загальну суму 7369,39 грн.

Згідно положень, викладених у пункті 2 частини другої статті 17 КАС України спори, що виникають з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби належать до юрисдикції адміністративних судів і розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб»єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовій спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта і вважає їх обгрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що у позивача виник спір під час проходження військової служби, який пов'язаний з відносинами публічної служби і цей спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду відповідно до ст.17 ч.2 п.2 КАС України.

Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди є одним із способів захисту цивільного права, тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати питання щодо відкриття провадження по справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 березня 2015 року скасувати та передати питання щодо відкриття провадження по даній справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді