Рішення № 44581269, 26.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/542/2015(м)

264/11689/13-ц

Головуючий в 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Доповідач Гаврилова Г.Л

Категорія 27.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Пономарьової О.М., Принцевської В.П.

при секретарі - Меркуловій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 021,46 доларів США та пеню - 16 517 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 червня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1 1013745000 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14 795 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 21 червня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Внаслідок невиконання зобов'язання заборгованість за кредитним договором станом на 18 грудня 2013 року становить 16 021,46 доларів США, що еквівалентно 128 059 грн 53 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 600 доларів США, що еквівалентно 68 739 грн 80 коп., заборгованості за процентами - 7 421,46 доларів США, що еквівалентно 59 319 грн 73 коп., та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 9 392 грн 09 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 7 125 грн 28 коп.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, просила визнати договір поруки від 23 червня 2006 року № 11013745000/11 припиненим.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення із вимогою про виконання зобов'язання, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2014 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 021,46 доларів США, що станом на 18 грудня 2013 року еквівалентно 128 059 грн 53 коп., та пеню у розмірі 16 517 грн 37 коп., а всього - 144 576 грн 90 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вказує на те, що суд, в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення заборгованості в сумі, еквівалентній гривні, чим вийшов за межі заявлених банком вимог, тому, просив рішення суду змінити і стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 021,46 доларів США та 16 517,37 грн. пені.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «УкрСиббанк» в задоволенні позову та задовольнити її позов про визнання договору поруки припиненим. Посилається на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того, зазначила про те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 був закладений автомобіль, однак банком не було пред'явлено вимогу до відповідача щодо реалізації транспорту в рахунок погашення кредиту. Судом не перевірена сума позову, оскільки : в рішенні суду відсутня аргументація стягнення позики у доларовому еквіваленті; вимоги позивача щодо стягнення 7125,28 грн пені у рахунок погашення заборгованості з процентів не передбачено умовами договору; відповідно до виконавчого листа за заочним рішенням по цій справі з неї було стягнуто 4 139 грн. 02 коп., однак незрозуміло чи була врахована судом ця сума при ухваленні рішення. ( а.с. 162-165)

У строки, передбачені ст. 300 ЦПК України , доповнень або змін до апеляційної скарги не подавалось.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ПАТ «УкрСиббанк»,який надав заяву про слухання справи за його відсутність та відповідача ОСОБА_1, який відповідно до ч.3ст. 76 ЦПК України був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Згідно довідки уповноваженої особи комітету КСН селища Україна міста Маріуполя за місцем проживання ОСОБА_1, останній за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 не проживає та проживає у Росії. (а.с.87 ), що відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається неявкою відповідача до суду без поважних причин.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов у повному обсязі та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя у розмірі 16021, 46 доларів США . При цьому суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що правові підстави для визнання припиненим договору поруки відсутні, оскільки строк, з якого починається шестимісячний сплив строку для пред'явлення вимог до поручителя починається з 21 червня 2013 року, тобто кінцевого строку виконання зобов'язання.

Проте, повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Судом встановлено, що 23 червня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14 795 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 21 червня 2013 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Внаслідок невиконання зобов'язання заборгованість за Кредитним договором станом на 18 грудня 2013 року становить 16 021,46 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 600 доларів США, заборгованості за процентами - 7 421,46 доларів США, та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 9 392 грн 09 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 7 125 грн 28 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом вказаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах з кредитором.

Згідно із п. п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Згідно із п. п. 2.2, 2.3 договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання на 8 день з моменту невиконання своїх зобов'язань позичальником за кредитним договором. Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 цього договору шляхом перерахування суми заборгованості позичальника на рахунок/рахунки (простроченої заборгованості, прострочених процентів, комісії та ін.), вказані кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи та графіку погашення платежів та заборгованості, у боржника ОСОБА_1 з листопада 2008 року по 21.01.2008 року була наявна заборгованість, яка ним була погашена 09.02.2009 року, та з 23.07.2009 року виникла заборгованість , яка вже не погашалась.

У зв'язку із виниклою заборгованістю позивач, у шестимісячних строк після настання чергового зобов'язання, 11.01.2009 року звернувся до суду про стягнення у солідарному порядку грошових коштів з відповідачів, та розмір заборгованості обраховував з липня 2008 року.

Оскільки 21 червня 2013 року сплив строк виконання договору , позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка виникла станом на 18.12.2013 року, : за кредитом - 8 600 доларів США; заборгованості за процентами - 7 421,46 доларів США; а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 9 392 грн 09 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 7 125 грн 28 коп., яка обрахована за останній рік, що вбачається з розрахунку заборгованості та графіку платежів. ( а.с. 96-97 том1)

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, враховуючи, що позивач своєчасно звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для солідарного обов'язку виконання умов кредитного договору, та відсутність підстав для визнання поруки припиненою.

Доводи апеляції ОСОБА_2 про те, що вона не була обізнана про наявну заборгованість, спростовується листом Банку від 25 грудня 2008 року на адресу поручителя ОСОБА_2, з якого вбачається вимога про наявність поточної заборгованості у загальному розмірі 122,22 доларів США та яку остання отримала згідно поштового повідомлення за місцем її проживання 05.01.2009 року (а.с. 138, 140 том 1).

Крім того, згідно протоколу судового засідання, яке відбулось 30 березня 2010 року, відповідач ОСОБА_1, який визнав позов у повному обсязі, пояснив суду, що відповідачка ОСОБА_2 обізнана, що до неї пред'явлений позов, але в суд не прийде. ( а.с. 52том 1) Зауваження на журнал судового засідання щодо неповноти або неправильності його сторонами не надавались.

Разом з цим, перевіряючи суму заборгованості, судова колегія зменшує розмір заборгованості за кредитом з 16 021, 46 доларів США до 15 834 доларів США, оскільки згідно виписки з місця роботи ОСОБА_2 та довідки ПАТ «УкрСиббанк» від 15.10.2014 року, з липня 2013 року по жовтень 2013 року ОСОБА_2 на виконання зобов'язання була погашена сума на 186,64 доларів США.( а.с. 242)

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставності стягнення 7125,28 грн пені у рахунок погашення заборгованості з процентів, спростовується письмовими доказами, оскільки згідно п.7.1 кредитного договору визначена відповідальність у вигляді пені як за прострочення кредиту так і відсотків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач не звернув стягнення на предмет застави- автомобіль, належний ОСОБА_1, також не спростовують висновків суду, оскільки згідно п. 5.8 кредитного договору у випадку невиконання боргових зобов'язань Банк має право стягнути суму боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення ,зазначений в 2.1 договору, тобто транспортний засіб.

Отже , вибір захисту своїх прав належить виключно позивачу.

Разом з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо стягнення боргу виключно у іноземній валюті, судова колегія виходить з наступного.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року.

За таких обставин, судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом у загальному розмірі 144 576 гривень 90 копійок підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення в цієї частині про стягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у солідарному порядку суми заборгованості у розмірі 15 834 доларів США 82 центів,що станом на день винесення рішення еквівалентно 329 947 гривень 81 копійки та пеню у розмірі 16 517 гривень 37 копійок.

Відповідно до ч. 88 ЦПК України з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягають до стягнення судові витрати у вигляді судового збору у суді першої інстанції у розмірі по 427г гривен 99 копійок (855,98:2) та за подачу апеляційної скарги по 913 гривень 50 копійок( 1827 : 2), а всього по 1341,49 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом у загальному розмірі 144 576 гривень 90 копійок та стягнення судових витрат - скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11013745000 від 23.06.2006 року по кредиту у розмірі 15 834( п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) доларів США 82 центів,що еквівалентно 329 947( триста двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) гривень 81 копійки та пеню у розмірі 16 517 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати, пов'язані із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, у розмірі по 1341,49 гривень з кожного.

В решті позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовити.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді