Ухвала суду № 44581006, 25.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження№ 22ц/790/3688/13

Справа №639/1494/13-ц Головуючий 1 інстанції Срокіна І.І.

Категорія: трудові Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Коровіна С.Г., Бездітко В.М.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Харківський приладобудівельний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівельний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він знаходився в трудових відносинах з ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченко» з 01.03.2010 року та був звільнений з 17.12.2010 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. Однак при звільненні не були нараховані суми, належні йому при звільненні, кінцевий розрахунок з ним не проведено до теперішнього часу, не виплачено суму середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку. Вважає, що у зв'язку з тим, що він звільнений 17.12.2010 року, а фактичний розрахунок не проведений до теперішнього часу, то сума, яка підлягає виплаті станом на 20.02.2013 року складає: 52,50 Х 796 = 41790 грн., де 52,50 - середньоденна заробітна плата, а 76 - кількість днів затримки кінцевого розрахунку.

Просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, невиплачені при звільненні у розмірі 9480,14 грн., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні на момент розгляду позову 41790 грн. та компенсацію за моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В подальшому уточнив вимоги в частині розрахунку середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку, просив стягнути з відповідача 43890 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву у якій не заперечував проти стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 9480,14 грн. та середнього заробітку з урахуванням утримань в розмірі 9549,75 грн. Заперечував проти стягнення моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за березень - грудень 2010 року, січень 2012 року у розмірі 9480,14 грн., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні у сумі 9594,38 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 195,74 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно було проведено стягнення суми з вирахуванням всіх податків та зборів.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» позивачу не виплачено всіх належних йому сум при звільненні; сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, виходячи із графіку роботи підприємства за вказаний період; неправомірною затримкою проведення остаточного розрахунку при звільненні позивачу завдано моральних страждань.

З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду інженера-конструктора ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка» з 01.03.2010 року та звільнений 17.12.2010 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України ( а.с. 9 ).

Заборгованість підприємства перед звільненим працівником складає 9480,14 грн., середньоденна заробітна плата - 52,50 грн. ( а.с. 10 - 11 ).

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку обрахована за 214 днів в сумі 52,50 Х 214 = 11235 грн. - прибутковий податок = 9549,75 грн. ( а.с. 69 - 70 ).

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та його представника в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що суд не мав вираховувати зі стягнутої суми прибутковий податок, стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку має бути проведено за значно більший період, а саме, за 850 днів судовою колегією не приймаються.

На підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету наказами по підприємству на протязі 2010 - 2013 років встановлювався особливий режим роботи, в зв»язку з чим кількість фактично відпрацьованих підприємством робочих днів, і виходячи з цього, кількість днів, за які має бути проведено розрахунок, становить 215 днів по графіку роботи підприємства, а не 850 ( а.с. 45 - 68 ).

Відрахування з заробітної плати та інших платежів, належних від підприємства працівнику податків та обов'язкових платежів передбачено відповідно до чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08 липня 2010 року та Закону України № 889 від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» з відповідними змінами та доповненнями.

Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

Рішення суду в частині стягнення з підприємства заборгованості по заробітній платі та коштів на відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржувалося, судовою колегією не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді