Ухвала суду № 44580729, 20.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/1220/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2-511/12 Іванісова Л.О.

Категорія: договірні Доповідач: Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2012 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа - Суддя Олександр Володимирович про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказував, що 01 червня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладений кредитний договір на суму 150 000 доларів США, строком користування до 01 червня 2022 року зі сплатою 14,5% річних. На забезпечення виконання зобов'язання між Банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1. ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором не виконує. Станом на 08.12.2011 року складає 3 846 487,57 грн.

Тому, Банк просив суд з метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 01.06.2007 року, яка станом на 08.12.2011 року складається 3 846 487,57 грн.; звернути стягнення на нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1, шляхом надання права Банку продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 1 547 000 грн., згідно звіту про оцінку майна, наданого ПП «Абікон»; визнати за Банком права отримати в КП «Харківське міськБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1 з будь-якою особою; з метою забезпечення збереження предмету іпотеки та надання позивачу можливості вільно реалізувати своє право передати нежитлову будівлю загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1 в управління Банку до моменту укладення договору купівлі-продажу; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2012 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. З метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 01.06.2007 року, яка станом на 08.12.2011 року складає 3 846 487,57 грн., з яких:

- строкова заборгованість за кредитом - 874400,11 грн.;

- прострочена заборгованість за кредитом - 241334,93 грн.;

- строкова заборгованість за процентами у сумі 18347,69 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами - 491 893,08 грн.;

- пеня за прострочення погашення кредиту у сумі 738125,35 грн.;

- пеня за прострочення погашення процентів - 1482386,42 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1, шляхом надання права Банку продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 423 200 грн., згідно звіту від 14 лютого 2012 року наданого СОД ОСОБА_4 Визнано за Банком право отримати в КП «Харківське міськБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташованої по АДРЕСА_1 з будь-якою особою. З метою забезпечення збереження предмету іпотеки та надання позивачу можливості вільно реалізувати своє право передати нежитлову будівлю загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташовану по АДРЕСА_1 в управління Банку до моменту укладення договору купівлі-продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку сплачене держмито у сумі 2 955 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5, як боржник за кредитним договором, та ОСОБА_2, як іпотекодавець(майновий поручитель), не виконали в повному обсязі, тому для них настають правові наслідки, передбачені укладеними договорами.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладений кредитний договір на суму 150 000 доларів США, строком користування до 01 червня 2022 року зі сплатою 14,5% річних (а.с.7-9).

На забезпечення виконання зобов'язання між Банком та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 660,8 кв.м. в літ. «А-2», розташована по АДРЕСА_1, тобто з ОСОБА_2, який э майновим поручителем по вищевказаному кредитному договору (а.с.19).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України 'Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Матеріали справи свідчать, що станом на 08.12.2011 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_5 складає 3 846 487,57 грн. (а.с.46).

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Звітом про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 660,8 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 встановлена ринкова вартість об'єкта оцінки (а.с.40-66).

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначені у статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до цієї правової норми у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Крім того, статтею 39 Закону передбачено, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, відповідно до якої, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були виконані належним чином вимоги Закону України «Про іпотеку» та умови укладених договорів з ОСОБА_2 надіслані повідомлення від 08.12.2011 року, як боржнику(ОСОБА_5), так іпотекодавцю, відмінному від Боржника(ОСОБА_2) про звернення стягнення на предмет іпотеки, по спливу 30-ти денного строку(а.с.22-25).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Банку з урахуванням того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.303, 304,п.1ч.1ст.307,ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: