Ухвала суду № 44580645, 11.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/572/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа №2023/3039/12 Скородєлової В.В.

Категорія:сімейні Доповідач -Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи : Комунальне підприємство «Куп»янське Бюро технічної інвентарізації», Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»про визнання права власності на 1\2 частину квартири в порядку поділу майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3, в особі свого представника ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи у справі : Комунальне підприємство «Куп»янське Бюро технічної інвентарізації», Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про поділ кредитних зобов»язань,-

ВСТАНОВИЛА :

10 липня 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувсь у суд з позовом, в якому на підставі ст.ст. 60, 70 СК Кодексу України , просив визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що з відповідачем з 14 жовтня 1999 року перебував у шлюбі та на теперішній час шлюб розірвано. Під час шлюбу - 27 липня 2007 року ними було придбано вказану квартиру за 30300 грн.

ОСОБА_5 зазначає,що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя та його частка в даній квартирі є рівною , однак добровільно вирішити питання щодо визнання за ним права власності на 1\2 її частину неможливо ( а.с.2-3 ).

25.09.2012 року представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, звернувся у суд з зустрічним позовом, в якому , з урахуванням його уточнень 21.11.2012 року просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму залишку боргових зобов»язань в розмірі 26411, 28 грн. за кредитом, отриманим за час подружнього життя

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на придбання спірної квартири уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договорі на суму 35 754 грн. , який складався з 303000 грн. на придбання жилої нерухомості та 5454, на сплату страхових платежів та 31.07.2007 року вона та продавець спірної квартири ОСОБА_8 провели повні розрахунки за договором купівлі-продажу спірної квартири, а тому повинен нести обов»язки за вказаним кредитним договором.( а.с.69-70,121-122).

В запереченнях на позови, представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись про відсутність згоди кредитора на зміну умов кредитного договору та відчуження спірної квартири, просила відмовити в задоволенні основного та зустрічного позовів та розглянути справу за відсутності представника ( а.с.124-126, 141-143).

Рішенням Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. Суд визнав за ним право власності на 1\2 частину зазначеної квартири в порядку поділу майна подружжя , ціна позову 303300 грн. . Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності за кожним по 1\2 частини вказаної квартири. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, в особі її представника, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити вказане рішення суду та задовольнити її зустрічні позовні вимоги, стягнувши з ОСОБА_5 на її користь 26411, 28 грн. - 50% суми залишку боргових зобов»язань за кредитом отриманим за час подружжя та використаний в інтересах сім»ї.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та заявлених нею позивачем вимог, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що має право на отримання від відповідача за зустрічним позовом 50% суми залишку боргових зобов»язань за кредитним договором, який отриманий в період шлюбу та використався в інтересах сім»ї.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5. про поділ спільного майна подружжя та визнання за ним права власності на 1\2 частину спірного житлового будинку та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права

Апелянт зазначає, що суд в порушення вимог ст. 7-9 СК України не звернув увагу про наявність кредитних зобов»язань та іпотечних зобов»язань ОСОБА_3 та не звернув уваги,що згоди на розподіл іпотечного майна та боргових зобов»язань ПАТ КБ «ПриватБанк » не надавав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за основним позовом ОСОБА_5 та визнаючи за сторонами право власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.ст. 60, 63, 65, 70 СК України, виходив з того, що вказана квартира з моменту її придбання,є спільною сумісною власністю подружжя у зв»язку з чим, сторони у справі мають рівні права на її володіння, користування, поділ квартири та їх частки в ній є рівними.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам , яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так , судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт ні сторонами ні представником третьої особи не заперечується , що спірна квартира була придбана сторонами у період шлюбу за кредитні кошти, отримані ОСОБА_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором HAROGKO 1270028 від 31.07.2007 року та на виконання зобов»язаннь за вказаним кредитним договором 31.07.2007 року уклала з Банком договір щодо передачі Банку в іпотеку зазначеної вище квартири.

Матеріали справи також свідчать про те, що ОСОБА_5 27 липня 2007 року як чоловік ОСОБА_3, надавав згоду як на укладення нею договору купівлі-продажу спірної квартири, так і на передачу вказаної квартири в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стаття 60 СК України встановлює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на набуте ними майно.

В статті 63 СК України встановлено рівність прав подружня щодо здійснення права спільної сумісної власності.

Право поділу майна подружжя встановлено 69 СК України та у відповідності до частини 1 статті 70 СК України , у разі поділу такого майна, частки дружини та чоловіка у такому майні, є рівними.

Вказане свідчить про те, що з моменту придбання спірної квартири та передачу її в іпотеку , позивач за основним позовом ОСОБА_3, як і його колишня дружина ОСОБА_3, набули право спільної сумісної власності на спірну квартиру та їх частки у ній є рівними.

З огляду на наведене визнання за подружжям права власності по 1\2 частині спірної квартири в порядку розподілу майна подружжя, не є її відчуженням , оскільки право спільної сумісної власності на спірну квартиру виникло у подружжя з моменту її придбання.

Судом першої інстанції також не вирішувалось питання щодо виділу позивачу за основним позовом частки квартири в натурі , в розумінні ч.1 ст. 364 ЦК України.

Крім того, згідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов»язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин розподіл майна подружжя ( спірної квартири), яка є об»єктом договору іпотеки, не передбачає зміну боржника в зобов»язанні , у зв»язку з чим не порушує прав ПАТ КБ «Приват Банк».

Доводи . викладені представником ПАТ КБ «ПриватБанк» висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Як свідчить уточнена позовна заява позивача за зустрічним позовом , підставою для стягнення з ОСОБА_3 на її користь 26411, 28 грн. - 50% суми залишку боргових зобов»язань за кредитом - є наявна непогашена заборгованість за кредитним договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 52822, 56 грн. ( а.с.121-122).

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.11.2012 року по кредитному договору HAROGKO 1270028 від 31.07.2007 року, укладеному з ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» ,залишок непогашеної заборгованості становить 52822, 56 грн. ( а.с. 117). Згідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 06 грудня 2011 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 ( а.с.166).

Відповідно до рішення Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року між сторонами було розірвано шлюб, зареєстрований 14 жовтня 1999 року відділом РАХарківської області ( а.с.167).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом після розірвання шлюбу несла витрати , пов»язані зі сплатою вказаних кредитних коштів.

Крім цього, в межах даної справи ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляє вимог щодо стягнення виниклої за вказаним кредитним договором заборгованості.

В частина 1 статті 15 ЦК України встановлено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 статті 16 ЦК України встановлює способи захисту цивільних прав.

Такого способу захисту, як стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 50% залишку непогашеної нею ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором , тобто фактичну зміну кредитора у кредитному зобов»язанні , вказана норма ЦК України, не передбачає.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_3 в задоволенні вказаних вище зустрічних позовних вимог.

Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі в цій частині висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2012 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: