Постанова № 4457361, 16.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 р. Справа № 2-а-1770/08/2070           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - М’ягкий Є.В.,Макаренко Я.М.

за участю: секретаря судового засідання Чернова О.П.

представника позивача: Матофій Р.М.

представник відповідача: Драчук Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківвибухпром" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009р. по справі№2-а-1770/08/2070

за позовом Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова

до Державного підприємства "Харківвибухпром"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова (надалі по тексту –позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Харківвибухпром" (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача до державного бюджету суми податкового боргу в розмірі 743188,55 грн.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з доводів позовної заяви, доповнень та уточнень позову.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги не визнав та про сив в їх задоволенні відмовити через безпідставність . Згідно письмових заперечень від повідача він просив залишити позовну заяву без розгляду з тих підстав, що відповідач є державним підприємством, позивач навмисно вводить суд в оману стосовно можливості примусового стягнення активів відповідача, що заборонено «мораторієм для забезпечення виробничої діяльності державних підприємств», вважаючи, що позивачем не підтвердже но обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, до позовної заяви не подано до кумент про сплату судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача до державного бюджету суми податкового боргу в розмірі 743188,55 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

          Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не спла тив самостійно визначені суми податкових зобов'язань, внаслідок чого йому було напра влено першу та другу податкові вимоги від 05.10.2001р. №1/10 та 07.12.2001р. № 2/740 на суми 280105, 91 грн. та 12378, 77 грн. Однак відповідачем позов не сплачено.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійсне но невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на прибу ток до бюджету, про що складено акт від 20.03.2007р. № 985-15-107/00292184, згідно яко го встановлено порушення відповідачем п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткуван ня прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платни ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплачено податок на прибуток в сумі 1100,00 грн. Крім того, станом на 09.02.2007р. за відповідачем обліковувалась недоїмка з податку на прибуток в сумі 66128,98 грн., сплатою 09.02.2007р. податку на прибуток в сумі 20453,00 грн. було погашено: пені - 2275,55 грн., штрафні са нкції по податковому повідомленню-рішенню № 2761510/0 - 9533,96 грн., недоїмки по декларації № 7133 - 700,00 грн., недоїмки по декларації № 96570- 400,00 грн., частково недоїмки по декларації № 41504 - 7543,49 грн. На підставі названого акту перевірки вине сено податкове повідомлення-рішення № 0001591510/0 від 02.04.2007р. про накладення на відповідача штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 550,00 грн.

Загалом, з урахуванням сплат відповідача та накладених несплачених фінансових санкцій, наданої суду розшифровки сум заборгованості по платежах перед бюджетом ста ном на 12.12.2008р. та згідно уточнених позовних вимог, за відповідачем склалася забор гованість перед бюджетом в розмірі 743188,55 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, відповідно до вимог п. 7.7 ст. 7 ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг, який є предметом позову утворився через зарахування позивачем сум сплачених відповідачем податкових зобов’язань в рахунок погашення існуючого податкового боргу з обґрунтуванням таких дій погодився суд першої інстанції.

Такі висновки суду ґрунтуються на приписах пункту 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Між тим, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, незважаючи на недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, відповідач не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув увагу на те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених позивачем у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківвибухпром" задовольнити.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009р. по справі№2-а-1770/08/2070- скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова до Державного підприємства "Харківвибухпром"про стягнення заборгованості –відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                 Н.В.Шевцова

Судді:                                                                                           Є.В.М’ягкий

                                        Я.М.Макаренко

Повний текст виготовлено 22.06.2009 року.