Єдиний державний реєстр судових рішень ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 р.Справа № 3/162-17/36/5018
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Гребенюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті на постанову Господарський суд Полтавської областi від 17.07.2008р. по справі№3/162-17/36/5018
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаварибгосп"
до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення КОДПІ,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ВАТ «Полтаварибгосп» звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.02.2007 р. № 0000092301/0/394, від 08.05.2007 року № 0000092301/1/947 та від 21.07.2007 року № 0000352301/2/1612 з тих підстав, що зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства.
Постановою господарського суду Полтавської області від 17.07.2008 р. по справі № 3/162-17/36/5018 вимоги позивача задоволені частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 000352301/2/1612 на підставі акта перевірки № 103/23-120/00476748 від 19.02.2007 року, за яким до ВАТ «Полтаварибгосп» застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на додану вартість в сумі 7552,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, Кременчуцька ОДПІ, з постановою господарського суду Полтавської області від 17.07.2008 р. не погодилась, подала апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову повністю, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Позивач вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 17.07.2008 р. прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення був акт, складений за висновками виїзної позапланової перевірки ВАТ «Полтаварибгосп» з питань правових відносин з ТОВ «ТЕК «Енергоінвест» та ПП «Епіцентр» за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року № 103/23-120/00476748 від 19.02.07 р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п.п 7.2.1, п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено неправомірне формування податкового кредиту на суму 7552 грн.
Оскаржуваним податковим повідомленням рішенням № 000352301/2/1612 від 27.07.2007 року на підставі акта перевірки № 103/23-120/00476748 від 19.02.2007 року позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7552 грн., у тому числі за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7552 грн.
Висновки відповідача, викладені у акті перевірки ґрунтуються на тому, що в податкових накладних ТОВ «ТЕК Енергоінвест» та ПП «Епіцентр» належним чином не вказано номенклатуру товару, не вказано походження і належність природного газу та безпідставно вказано суму ПДВ за ставкою 20 відсотків.
Матеріали справи свідчать про те, що як сам позивач, так і його контрагенти (ТОВ «ТЕК Енергоінвест» та ПП «Епіцентр») по договорами постачання природного газу в період, що був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС і справляють цей податок до бюджету. Ця обставина податковою не спростовується.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: або списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів, або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Відповідно до пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав від своїх контрагентів ТОВ ТЕК Енергоінвест", м. Київ за умовами договору на постачання природного газу № 197/05т від 7.11.04 р. (із додатковими угодами) та ПП "Епіцентр", м. Кременчук за умовами договору на постачання природного газу № 127ПГ-06 від 01.03.06 р. природний газ відповідно до актів прийму-передачі.
Від контрагентів позивач отримав оригінали податкових накладних з визначенням ставки ПДВ в 20%, відповідно до чого правомірно віднесло до податкового кредиту у відповідних податкових декларацій з ПДВ 9 438,00 грн., що значились в зазначених податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Господарський суд Полтавської області правомірно зазначив, що Законом України „Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Контрагенти позивача, виконали вимоги Закону про ПДВ (п.7.2) - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку.
Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Закон про ПДВ, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено його контрагентом по угоді з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже у даному випадку на виконання цієї норми саме відповідач має надати докази правомірності винесеного податкового повідомлення рішення.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ ТЕК "Енергоінвест", м. Київ та ПП "Епіцентр", м. Кременчук в силу приписів ст. 204 ЦК України є правомірними, оскільки відповідачем не надано доказів їх неправомірності.
Крім того, відповідач не надав а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції доказів того, що предметом договорів поставки природного газу є саме імпортований газ.
Стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не визначає зазначення належності поставленого газу, як того вимагає п. З Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" (із змінами і доповненнями) обовязковим, тому посилання відповідача на це є неправомірними, оскільки за принципом верховенства права перевагу має Закону України "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів зазначає, що позивач, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте відповідачем не надано докази суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 000352301/2/1612 від 27.07.2007 року.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавськійобласті залишити без задоволення.
Постанову Господарський суд Полтавської областi від 17.07.2008р. по справі№3/162-17/36/5018 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді(підпис)
(підпис) Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2009 р.
Судове рішення № 4457272, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.07.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 3/162-17/36/5018. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: