Ухвала суду № 4457244, 05.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2009 р.Справа № 22-а-8547/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання - Баглаєнко Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2008р. по справі№2-а-1561/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.06.07 р. № 0000940848, від 30.08.07 р., № 0000940848/1, від 30.10.07 р. № 0000940848/2, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2008р. по справі№2-а-1561/08 позов ТОВ фірми „Тагіт" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.06.07 р. № 0000940848, від 30.08.07 р. № 0000940848/1, від 30.10.07 р. № 0000940848/2.

Відповідач, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків за придбані товари (послуги). Вважає, що судом не враховано, що Закон про ПДВ для отримання бюджетного відшкодування вимагає сплати податку до бюджету грошовими коштами. Саме факт грошової сплати податку, а не шляхом бартерних розрахунків та розрахунків, здійснених шляхом заліку зустрічної вимоги є підставою, та необхідною умовою для отримання бюджетного відшкодування. І при визначенні суми бюджетного відшкодування враховувати слід тільки грошові розрахунки з постачальниками. Оскільки дана норма Закону про ПДВ не містить будь-яких інших умов і не вимагає іншого способу розрахунків, крім грошових, вважає свої повідомлення –рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування від 25.06.07 р. № 0000940848, від 30.08.07 р., № 0000940848/1, від 30.10.07 р. № 0000940848/2, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 14.05.07р. по 04.06.07р. співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проводилася виїзна позапланова перевірка ТОВ фірма «Тагіт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період березень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1604/48-0/23759288 від 11.06.07р. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.07р. № 0000940848, згідно з яким ТОВ фірмі «Тагіт»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5845327,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеним рішенням, підприємством позивача згідно з ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було здійснено адміністративне оскарження, в результаті якого скарги позивача були залишені без задоволення, ТОВ фірмою «Тагіт»були отримані податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП від 30.08.07р. № 0000940848/1 і від 30.10.07 р. № 0000940848/2, з такою ж сумою зменшення бюджетного відшкодування, що й в податковому повідомленні-рішенні від 25.06.07р. № 0000940848.

Як вбачається з акту, підставою для зменшення бюджетного відшкодування є висновок органу податкової служби про те, що позивачем в порушення вимог абзацу "а" пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року на загальну суму 5845327,00 грн. внаслідок проведення розрахунків з постачальниками у попередньому податковому періоді не у грошовій формі, а шляхом заліку однорідних зустрічних вимог.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягає поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що і податкові зобов'язання, і податковий кредит поточного звітного періоду формується за правилом першої події, яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування (податкові зобов'язання) коштів, відвантаження товару або надання робіт (податкові зобов'язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит). Відповідно до абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7, така сума враховується у зменшення податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У пп. 7.7.2 ("а") пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7.1 даного пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченої одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, Законом прямо не передбачено, що оплата повинна відбуватися саме в грошовій формі. Тобто дія підпункту 7.7.2 Закону поширюється також на бартерні (товарообмінні) операції, у складі яких вже врахований ПДВ, нарахований відповідно до вимог пункту 4.2 Закону.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 зазначеного Закону термін "бартер" для цілей даного Закону розуміється в значенні, наданому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР). Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, інший, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку й погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що у випадку (зокрема) поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або із частковою оплатою їхньої вартості коштами в рамках бартерних (товарообмінних) операцій, база оподатковування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновкує, що розрахунки з постачальниками шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є фактичною оплатою товарів (робіт, послуг). Крім того, у складі таких розрахунків уже врахований податок на додану вартість, що розраховуються відповідно до пункту 4.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з поданою ТОВ фірмою «Тагіт»податковою декларацією з ПДВ (від 12.04.07р. вх. № 2982) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок платника у банку, складає 6082412,00 грн. Вказану суму підприємство сформувало, керуючись вимогами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Так, згідно з даними податкової декларації та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»ТОВ фірма «Тагіт»відображені такі показники:

1.          Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24) - 8298360; 2.          Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (р.17 податкової декларації попереднього податкового періоду) - 41080997; 3. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) - 6082412;

4. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума указана в рядку 1, у межах суми, вказаної в рядку 3)-6082412.

Згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, підприємством у лютому 2007 року були проведені грошові розрахунки з постачальниками товарів, робіт та послуг на загальну суму 17115970,24 грн., у тому числі ПДВ 2852663,21 грн.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено правомірність віднесення до бюджетного відшкодування, суми, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема податковими накладними.

Однак, як наведено в акті перевірки, обсяг грошових розрахунків підприємства за вказаний період у частині ПДВ склав лише 237085,00 грн. Представником відповідача у судовому засіданні не наведено обгрунтованих пояснень щодо вказаної розбіжності.

Поряд з оплатою через рахунки в банках, ТОВ фірма «Тагіт»проводила розрахунки з ВАТ «Ольга», ПФ «Апія»та ТОВ «Харків-Форвард»- постачальниками товарів, робіт та послуг шляхом укладення угод про залік зустрічних однорідних вимог. Залік було проведено з урахуванням змін сторін у зобов'язаннях згідно з договорами поруки з ПП Корманов. Таким чином, у лютому 2007 року було проведено заліків на суму 47,723 млн. грн., у тому числі ПДВ 7,954 млн. грн. При цьому, як зазначено представником позивача у ході судового засідання, підприємством при формуванні рядка 3 додатка 3 Декларації з ПДВ за березень 2007 року щодо визначення розміру бюджетного відшкодування, була врахована лише частина сплаченого у такій спосіб ПДВ, а саме у розмірі 3,230 млн. грн.

З огляду на наведене, судом визначено, що висновок СДПІ ВПП про право на отримання підприємством бюджетного відшкодування лише у сумі 237085,00 грн., та завищення бюджетного відшкодування на 5845327,00 грн. при наявності доказів щодо проведених з постачальниками розрахунків на загальну суму 36494472,00 грн. (у тому числі ПДВ 6082412,00 грн.) не відповідає фактичним обставинам.

Ст. 601 ЦК України залік зустрічної однорідної вимоги визначає, як один із способів припинення зобов'язання між сторонами (постачальником і покупцем), строк виконання яких настав, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Стаття 598 ЦК України визначає таке припинення зобов'язання як припинення виконанням на підставах, встановлених договором. Про домовленість сторін свідчать надані до матеріалів справи двосторонні акти заліку. Таким чином, зобов'язання є виконаними, тобто заборгованість перед постачальником погашена (сплачена) у тому обсязі, який визначено сторонами у двосторонній угоді.

Дія підпункту 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»розповсюджується на усі розрахункові операції з постачальником, включаючи бартерні розрахунки, та розрахунки, здійснені шляхом заліку зустрічної односторонньої вимоги. Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість»здійснення розрахунків в іншій, ніж грошова форма прямо не заборонено та не передбачено, що сплата повинна здійснюватись тільки грошовими коштами.

Крім того, вказаний Закон не містить положень про те, що у разі надмірної сплати такого податку постачальнику (у формі, відмінній від грошової) отримувачу такого товару податок на додану вартість з бюджету не відшкодовується. При цьому форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування. Для виникнення такого права має значення саме факт сплати податку (понесення витрат), а не форма такої оплати.

В процесі перевірки відповідач не встановив порушень Закону про ПДВ при формуванні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту та визначенні від'ємного значення за березень 2007 р. в порядку, визначеному пп. 7.7.1 даного Закону.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити наступне. Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить положень про те, що у разі надмірної сплати такого податку постачальнику (у формі, відмінній від грошової) отримувачу такого товару податок на додану вартість з бюджету не відшкодовується. При цьому форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування. Для виникнення такого права має значення саме факт сплати податку (понесення витрат), а не форма такої оплати.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв всупереч передбаченого законодавством способу та необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від29.01.2009р. по справі№2-а-24857/08/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.12.2008р. по справі№2-а-1561/08 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2009 р.