Ухвала суду № 4457241, 14.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 р.Справа № 22-а-8712/09

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Мінаєва О.М.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

представника відповідача –Пивоваров О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2008 року по справі № 2-а-5933/08/2070

за позовом ТОВ «Теркурій-Схід»

до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Теркурій-Схід», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнених позовних вимог просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 14.04.08 р. № 0000751720/0 та № 0000562330/0, від 28.05.08 р. № 0000751720/1 та № 0000562330/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.08 р. по справі № 2-а-5933/08/2070 адміністративний позов ТОВ «Теркурій-Схід»до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення був задоволений частково.

Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000751720/0 від 14.04.08 р. та № 0000751720/1 від 28.05.08 р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1052,35 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2104,7 грн.; № 0000562330/0 від 14.04.08 р. та № 0000562330/1 від 28.05.08 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 25313,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12656,5 грн.

В частині донарахування позивачу сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 179,69 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 179,69 грн. згідно податкових повідомлень-рішень ДПЇ у Ленінському районі м. Харкова № 0000751720/0 від 14.04.08 р. та № 0000751720/1 від 28.05.08 р. було відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Теркурій-Схід", код 33676348, державне мито у розмірі 3,20 грн.

Відповідач не погодився з зазначеною постановою та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.08 р. по справі № 2-а-5933/08/2070 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 690/23-304/33676348 від 26.03.08 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.10.05 р. по 30.09.07 р., при проведенні якої перевіряючими були виявлені факти порушення, зокрема, вимог п. 1.15 ст. 1, п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неотримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1229,04 грн.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, позивачем було оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000751720/0 від 14.04.08 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1229,04 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2458,08 грн.

З пояснень представників сторін в судовому засіданні випливає, що скарга платника відповідачем була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Але відповідачем з урахуванням результатів розгляду скарги було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000751720/1 від 28.05.08 р., в якому визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб та застосовані фінансові санкції залишилися без змін у порівнянні з оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Слід відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення в межах адміністративного оскарження визначені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і приписи вказаної норми не передбачають прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі незадоволення скарги платника податків та без проведення донарахування податкових зобов’язань та/або застосування штрафних санкцій. За таких обставин у відповідача не було законних підстав для прийняття податкове повідомлення-рішення № 0000751720/1 від 28.05.08 р.

Проте, відповідно положенням ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000751720/1 від 28.05.08 р.

Як вказано в акті перевірки, виявлені порушення вимог п. 1.15 ст. 1, п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»пов’язані з тим, що у грудні 2005 р., січні та лютому 2006 р. позивач виплачував доходи приватному нотаріусу Дяченко В.Є. за надані нотаріальні послуги та не утримав з цих доходів податок з доходів фізичних осіб, у зв'язку із чим занизив податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1052,35 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що при донарахуванні податку з доходів фізичних осіб з сум, виплачених приватному нотаріусу, відповідач не прийняв до уваги положення п. 8.1.3 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким якщо нормами цього Закону передбачено, що окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. А тому у разі несплати юридичною особою податку з доходів фізичних осіб, приватний нотаріус зобов'язаний розрахувати та сплатити податок з таких доходів самостійно.

При цьому судом першої інстанції був взятий до уваги лист приватного нотаріуса Дяченко В.С. № 73 від 08.08.08 р., яким він повідомив про те, що ним дійсно були отримані від ТОВ «Теркурій-Схід»кошти за надані нотаріальні послуги відповідно у розмірі 3600,0 грн., 50,0 грн. та 4445,0 грн., після чого зазначені суми були включені ним у сукупний річний оподаткований дохід за 2005 р. та 2006 р., з якого були визначені податкові зобов’язання по податку на доход фізичних осіб і здійснена їх сплата у загальній сумі податку за вказані періоди.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що роблячи висновки про заниження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб по операціям з приватним нотаріусом відповідачем не були взяті до уваги положення п. 1.9 та п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в яких визначено, що незалежною професійною діяльністю вважається діяльність приватних нотаріусів, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абз. 2 п. 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи, а податковим агентом є фізична особа які не залежно від способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

З урахуванням наведених норм слід зробити висновок, що приватний нотаріус є податковим агентом, а тому зобов’язаний самостійно нараховувати та сплачувати до бюджету податок з власних доходів та доходів найманих працівників, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов і визнав недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова № 0000751720/0 від 14.04.08 р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1052,35 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2104,7 грн.

В акті перевірки також зафіксовані порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», пов’язані із здійсненням реалізації готової продукції власного виробництва через пов'язаних осіб за цінами, меншими звичайних цін, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 25313,0 грн.

Виявлені порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000562330/0 від 14.04.08 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 25313,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12656,5 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення і подав первинну скаргу, за результатами розгляду якої вона була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Але з урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000562330/1 від 28.05.08 р., в якому визначене податкове зобов’язання по ПДВ та застосовані штрафні санкції залишилися в тих же сумі та розмірі, що і в оскарженому податковому повідомленні-рішенні, що суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За таких підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині.

Як вказано в акті перевірки і на цьому наполягав представник відповідача в судовому засіданні, при проведенні перевірки перевіряючими було встановлено, що ТОВ «Теркурій-Схід»у вересні-грудні 2006 р. та на протязі 9 місяців 2007 р. здійснювало реалізацію продукції власного виробництва через пов'язаних осіб за цінами, які є меншими за звичайні, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25313,00 грн., у т.ч. за 2006 рік - 20714,00 грн., 9 місяців 2007 року - 4599,00 грн. При цьому, в акті перевірки зазначено, що з 12.02.07 р. підприємство здійснювало реалізацію готової продукції по угоді комісії № 24/04/01 від 29.04.06 р., укладеній з СПД Черкаською Л.Г., яка за даними перевіряючих є пов'язаною особою у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки є дружиною засновника ТОВ «Теркурій-Схід»гр. Черкаського Д.М.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що згідно із п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язаною особою є особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Проте судом першої інстанції було встановлено, що гр. Черкаський Д.М. отримав права учасника ТОВ «Теркурій-Схід»лише з 12.02.07 р., а тому операції, які проводилися в межах договору комісії № 24/04/01 від 29.04.06 р., до цієї дати не можуть розцінюватися як операції з пов’язаною особою і до них не можуть застосовувати вимоги щодо застосування звичайної ціни.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на положення п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зробив висновок про те, що відповідач не використав всі встановлені законодавством механізми та способи визначення звичайної ціни, оскільки при проведенні порівняння цін, по яким продукція позивача передавалася ФОП Черкаській Л.Г. та іншим покупцям, не проведено порівняння умов договору, укладеного позивачем з Черкаською Л.Г. та з іншими контрагентами, не прийняв до уваги той факт, що відповідно умов договору комісії № 24/04/01 від 29.04.06 р. ФОП Черкаська повинна була перераховувати вартість реалізованого товару на розрахунковий рахунок комітента (ТОВ «Теркурій-Схід») протягом трьох днів з моменту реалізації (повної чи часткової) переданого на комісію товару, в той час як іншім покупцям продукції позивача, порівняння з якими робив відповідач, була надана відстрочка платежу від 15 до 30 днів, що підтверджується матеріалами справи, не прийнято до уваги те, що із звітів комісіонера ФОП Черкаської Л.Г. та податкових і видаткових накладних можна побачити, що обсяги продукції, яка була передана ФОП Черкаській Л.Г. для реалізації, значно перевищувала обсяги продукції та її реалізації іншими контрагентами позивача, не були враховані договори на поставку продукції позивача, які також існували та виконувались протягом 2006-2007 років.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», порушення якого було виявлено перевіряючими, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому слід застосовувати положення п. 1.4 ст. Закону України «Про ПДВ», в якому визначено, що поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Порядок укладання та виконання договору комісії встановлені Главою 69 ЦК України, в якій (ст. 1011) передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Також в ст. 1012 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. При цьому законодавець визначив, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013).

Зважаючи на те, що за договором комісії право власності на товар до комісіонера не переходить, реалізація товару здійснюється покупцю, який проводить його оплату (компенсацію), а комісіонеру виплачується лише комісійна винагорода, то взаємовідносин комісіонера з комітентом вимоги про застосування звичайної ціни можливо виключно в частині визначення розміру комісійної винагороди.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.08 р. по справі № 2-а-5933/08/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.08 р. по справі № 2-а-5933/08/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.08 р. по справі № 2-а-5933/08/2070 за позовом ТОВ «Теркурій-Схід»до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     О.М. Мінаєва

Повний текст ухвали виготовлений 20.07.2009 р.