Ухвала суду № 44561781, 26.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 243/260/15-ц Головуючий у 1 інстанції Кривошеєва Д.А.

Провадження № 22-ц/778/3547/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та пік лування Слов'янської міської Ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та пік лування Слов'янської міської Ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав.

В позові зазначав, що ОСОБА_4 є матір'ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період з 2002 по 2006 роки ОСОБА_3 знаходився з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, а тому вважає себе біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5

19 січня 2009 року вироком суду ОСОБА_4 була визнана винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і їй призначено по карання у виді п'яти років позбавлення волі. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 29 березня 2010 року його призначено опікуном малолітнього ОСОБА_5, який знаходиться на його утриманні і проживає разом з ним. Вважає, що ОСОБА_4 необхідно позбавити батьків ських прав у відношенні малолітнього ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про припинення ОСОБА_3 опіки у відношенні ОСОБА_5. Крім того ОСОБА_4зловживає спиртними напоями та ухиляється від виховання та утримання свого сина.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка з 2002 року по 2006 рік перебували у фактичних шлюбних відносинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила сина, який в свідоцтві про народження записаний як ОСОБА_5, батько записаний зі слів матері. Позивач вважає себе біологічним батьком дитини. Дитина з 2007р. по теперішній час проживає з позивачем, знаходиться на його утриманні.

Вироком Слов"янського міськрайонного суду від 19.01.2009р. ОСОБА_4 було засуджено за ст.. 125 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 29.03.2010р. ОСОБА_3 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Слов"янського міськрайонного суду від 10.06.2010р. з ОСОБА_4 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5, які не сплачуються з липня 2014р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка звільнилася з місця позбавлення волі у липні 2014р. та звернулася до суду з заявою про припинення опіки ОСОБА_3 над малолітнім ОСОБА_5

Згідно висновку органу опіки та піклування Слов"янської міської ради від 19.01.2015р., позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав є недоцільним та вважає можливим повернути їй її дитину ОСОБА_5 (а.с. 37). Зазначений висновок зроблений на основі довідок про стан здоров"я ОСОБА_4, характеристики з місця проживання, акту обстеження умов проживання, згідно якого для дитини є всі умови для проживання та розвитку. Зазначені документи також надані суду. З зазначених документів вбачається, що ОСОБА_4 здорова, на обліку у нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає в оснащеному орендованому будинку, перебуває на обліку у центрі зайнятості, після звільнення декілька разів приходила до сина у школу, з січня 2015р. сплачує аліменти на сина.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських та поновлення прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Отже, зазначені положення Закону, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Разом з тим, матеріали справи не містять переконливих доказів доцільності позбавлення відповідачку батьківських прав.

Доводи позову та апеляції не є достатньо обґрунтованими про наявність підстав, передбачених ст.. 164 СК України, для позбавлення відповідачку батьківських прав.

Матеріали справи свідчать про те, що з часу винесення вироку та звільнення ОСОБА_4, її поведінка змінилася.

Так, відповідачка має постійне місце проживання, перебуває на обліку у центрі зайнятості, бажає працевлаштуватися, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є прихожанкою Церкви Божої "Добра звістка" м. Слов"янська.

З її письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що виявляє інтерес до дитини, бажає приймати участь у її вихованні, однак через неприязні стосунки з позивачем не може безперешкодно відвідувати дитину за місцем її проживання.

Окремі факти невиконання відповідачкою батьківських обов'язків та самі по собі наявність судових рішень про засудження та стягнення аліментів на утримання дитини, а також наявність заборгованості по ним, не є підставою для позбавлення відповідачку батьківських прав.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, висновок суду про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав є вірним.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням положень матеріального права і вимог процесуального права, то колегія не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 303, 307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: