Ухвала суду № 44561776, 27.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/2884/15 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Єдиний унікальний №336/7964/14 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення суми страхового відшкодування, пені та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 13.06.2013 року між нею та Запорізькою філією ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 155428, предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем HYUNDAY ACCENT р.н.НОМЕР_1 2011 року випуску.

Пункт 16.1 договору передбачає варіант страхового покриття "Все включено" та відповідальність страховика згідно умов договору 24 години 7 днів на тиждень,до страхових ризиків, відповідно до п.9 договору, віднесено викрадення,збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,збитки внаслідок інших подій.

В ніч з 04.06.2014 р. на 05. 06.2014 р. застрахований автомобіль знаходився біля будинку позивача в АДРЕСА_1, де, за невстановлених обставин, був пошкоджений, ймовірно,іншим автомобілем, та отримав пошкодження на правій передній частині бампера, крила та фари.

На виконання умов зазначеного договору ,позивач в телефонному режимі та пізніше в цей же день письмовою заявою повідомила відповідача про настання страхового випадку та про проведення ремонту автомобіля на СТО, що належить ПП ОСОБА_4

Сума матеріального збитку, заподіяна внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля, становить 9758 грн.85 коп. та була сплачена позивачем за його ремонт ПП ОСОБА_4 на підставі акту здачі приймання-викона них робіт № 65 згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 53 від 16.09.2014р.

Листом від 09.07.2014 р. відповідач відмовив позивачу в виплаті страхового відшкодування на підставі п. 29 .договору з посиланням на те, що позивачем була надана неправдива інформація стосовно факту та обставин настання заявленого страхового випадку.

Позивач вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування незаконною та безпідставною,чим порушені її права споживача фінансових послуг, за що передбачена майнова відповідальність страховика шляхом сплати пені у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, та сплата пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач, який при укладанні договору страхування не надав їй як споживачу фінансових послуг необхідної,достовірної інформації стосовно страховика, з яким був укладений договір страхування, що в подальшому призвело до затягування процедури отримання страхового відшкодування та безпідставної відмови у її виплаті, заподіяв їй моральну шкоду у виді втрати душевного спокою,погіршенні стану здоров'я, дратівливості, що мало негативний вплив на трудову діяльність та взаємини з оточуючими. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач визначила у сумі 5000 гр.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути з відповідачів солідарно на її користь страхове відшкодування з урахуванням пені в загальному розмірі 10124 гр.88 коп. та 5000 гр. відшкодування моральної шкоди, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в сумі 10 124,88 грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПрАТ "СК "АХА Страхування" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, при розгляді справи судом були встановлені обставини справи та надані сторонами докази. Зокрема, судом були враховані положення ст. 979 ЦК України за якими за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Суд поклав обов'язок на відповідача по відшкодуванню на підставі зазначених правових актів та ст. 990 ЦК України, за якою страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Законом, зокрема ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається,що 13.06.2013 року між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Пункт 16.1 договору передбачає варіант страхового покриття "Все включено" та відповідальність страховика згідно умов договору 24 години 7 днів на тиждень, до страхових ризиків, відповідно до п.9 договору, віднесено викрадення,збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,збитки внаслідок інших подій.

Як у позові так і у зверненні до відповідача, позивач посилалася на пошкодження її транспортного засобу іншими особами та завдання їй шкоди та визначена сума матеріального збитку, заподіяна внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля, яка становить 9758 грн. 85 коп. Ці витрати були фактично зроблені та підтверджені відповідними доказами.

Позивачем були вчинені дії та вжиті необхідні заходи після настання страхового випадку, які сприяли встановленню обставин, характеру і розміру збитків.

Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування з підстав п.29 договору страхування, визнана судом неправомірною.

Така відмова і доводи апеляційної скарги, у яких заперечується законність оскаржуваного рішення базуються на тому, що за висновком експертного дослідження № 0056 від 24.06.2014 р. ТОВ "Експертна компанія "ІНДЕКС" за підписом спеціаліста зазначено, що з технічної точки зору пояснення страхувальника про настання страхової події не відповідають обставинам утворення комплексу механічних пошкоджень автомобіля.

Натомість як пояснив позивач, його автомобіль було пошкоджено за невідомих йому обставин, тому що він не був присутнім при пошкодженні. Отже стверджувати, що позивач повідомив неправдиві відомості підстав немає, а позивач лише припускав, що його автомобіль було пошкоджено ймовірно іншим автомобілем.

Зазначений висновок спеціаліста також не містить категоричних стверджень, а лише зазначає про ймовірність іншого механізму пошкоджень. З огляду на це посилання страховика (апелянта) на те, що позивачем була надана неправдива інформація стосовно факту та обставин заявленого випадку також є припущеннями.

Судом було враховано, що страховиком детального розслідування обставин події не проводилося, автомобіль позивача представником страховика або спеціалістом ТОВ "Експертна компанія "ІНДЕКС" не обстежувався, висновок № 0056 від 24.06.2014 р. ТОВ "Експертна компанія "ІНДЕКС" за підписом спеціаліста буз зроблений спеціалістом, який був залучений для надання консультацій та роз'яснень з метою розв'язання спеціальних питань, що пов'язані з прийняттям рішення страховика про виплату страхового відшкодування, а не є джерелом фактів, що мають доказове значення.

Суд правомірно оцінив висновок спеціаліста як такий, що не може бути покладений в основу рішення про відмову у задоволенні позову з посланням на чинне законодавство та фактичні обставини справи.

Доводи апелянта про те, що зазначений висновок є достатнім для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечить обставинам справи, умовам договору та чинному законодавству.

Адже для відмови у виплаті страхового відшкодування у страховика мають бути достовірні відомості про те, що повідомлені страхувальником данні про подію є недостовірними, тоді як позивач повідомила лише про те, що її автомашини пошкоджена за невідомих обставин сторонніми особами. Це твердження не спростоване ані висновком спеціаліста на який посилається відповідач, ані іншими обставинами справи.

Заперечення апелянта на те, що до спірних правовідносин не застосовується Закон України "Про захист прав споживачів" не є переконливим.

Згідно зі статті 16 Закону України "Про страхування", стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

У частині п'ятій статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що в разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (статті 992 ЦК України).

А згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України "Про страхування" однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України "Про страхування" та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України "Про захист прав споживачів" - загальними.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п'ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Отже, на підставі наведених правових приписів, принципу заборони притягати особу двічі за одне й те саме правопорушення, а також правил застосування конкуренції правових норм, за умови, що укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи, страховик несе відповідальність у вигляді розміру неустойки, визначеного в договорі страхування (у разі відсутності визначення розміру в договорі - у розмірі, визначеному в Законі України "Про захист прав споживачів").

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року.

При здійсненні розрахунку пені суд, у відповідності з зазначеною позицією керувався укладеним договором та підстав для сумніву у правильності здійсненого розрахунку немає.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: