Ухвала суду № 44561714, 28.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 334/5006/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Мусієнко Н.М.

Номер провадження 22-ц/778/3326/15 Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.

суддів Воробйової І.А.,

Онищенко Е.А.

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу "Запорізька обласна філармонія" Запорізької обласної ради про стягнення незаконно утриманих із заробітної плати грошових коштів при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала, до КЗ "Запорізька обласна філармонія" Запорізької обласної ради про стягнення незаконно утриманих із заробітної плати грошових коштів при звільненні.

В обґрунтування позову, позивач зазначала, що вона працювала у відповідача на посаді заступника генерального директора.

11.12.2013р. був виданий наказ №82-о/с про звільнення її за власним бажанням з 16.12.2013р. за ст.38 КЗпП України, з зазначенням про необхідність сплати компенсації за 38 днів щорічної невикористаної відпустки за період з 13.12.2013р. по 16.12.2013р.

Листом від 12.12.2013р. за вих.№01/185 відповідач повідомив ії що відповідно до наказу від 11.12.2013р. № 303-агд "Про перерахунок" здійснено перерахунок зайво використаних коштів за додаткову соціальну відпустку за 2009,2010,2011 роки.

Оскільки з наказом від 11.12.2013р. №303-агд її не ознайомлювали, вона, листом від 14.12.2013р., звернулась до відповідача з проханням надати їй розрахунковий.

З метою захисту свого порушеного права вона звернулась до Територіальної державної інспекції праці т Запорізькій області.

За результатами перевірки інспекція праці надала відповідь від 14.02.2014р. №04-М0047-1, в якій повідомила, що відповідно до наказу №303-агд від 11.12.2013р. генеральним директором ОСОБА_4 було наказано бухгалтерії здійснити перерахунок та утримати кошти нараховані їй соціальні відпустки за 2009, 2010, 2011 р.р. (додаткова соціальна відпустка була використана також і за 2008р.).

Підставою для прийняття такого рішення відповідача в наказі назначена відсутність рішення органу опіки та піклування про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, обов'язкова наявність якого не передбачена жодним законодавчим або іншим нормативним документом. 4.2 ст. 127 КЗпП України, містить вичерпний перелік підстав, які дають право проводити відрахування із заробітної плати, проте відрахування за раніше надану соціальну відпустку цією нормою не передбачено. Крім того відрахування були проведені в розмірах, які значно вище ніж передбачені. ст.128 КЗпП України, та проведені з компенсаційних виплат, а саме з компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що прямо заборонено ст.129 КЗпП України.

Крім того, Державною інспекцією праці також було встановлено, що відрахування проведені відповідачем безпідставно без згоди позивачки, чим позбавили позивачку права отримувати компенсації за невикористані соціальні відпустки за 2012 та 2013р.

Також Територіальною інспекцією праці у Запорізькій області було зазначено, що генеральний директор КЗ "Запорізька обласна філармонія" Запорізької обласної ради ОСОБА_4, яким безпосередньо допущено зазначені порушення вимог трудового законодавства, звільнений.

На підставі викладеного, позивачка просила суд, стягнути з відповідача незаконно утримані кошти за дні додаткової відпустки в розмірі 4239, 38 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 17.12.2013р. по 16.02.2015р. 75740, 50 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з КЗ "Запорізька обласна філармонія" на користь ОСОБА_3 незаконно утримані кошти із заробітної плати за додаткові соціальні відпустки за 2009, 2010, 20111 роки, проведеної з компенсації за 38 днів щорічної невикористаної відпустки за період з 13 червня 2012 рік по 16 грудня 2013 рік в сумі 4239, 38 грн.

Стягнуто з КЗ "Запорізька обласна філармонія" на користь держави судовий збір 243, 60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 грудня 2013 року по 16 лютого 2015 року в сумі 75740, 50 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді генерального директора.

02.12.2013р. вона подала заяву про звільнення за власним бажанням.

11.12.2013р. був виданий наказ №82-о/с про звільнення її за власним бажанням з 16.12.2013р. за ст.38 КЗпП Україїш, з зазначенням про необхідність сплати компенсації за 38 днів щорічної невикористаної відпустки за період з 13.12.2013р. по 16.12.2013р.

Відповідно до наказу від 11.12.2013р. №303-агд "Про перерахунок" здійснено перерахунок зайво використаних коштів за додаткову соціальну відпустку за 2009,2010,201 Ір.р., про що була повідомлена позивачка листом від 12.12.2013р. завих.№01/185.

Позивачка отримала розрахунок та свою трудову книжку 16.12.2013р. про що свідчить її особистий підпис в журналі обліку трудових книжок.

Не погоджуючись з сумою отриманих грошових коштів ОСОБА_3 звернулась до Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області, з метою захисту своїх трудових прав.

За результатами перевірки інспекція праці зробила висновок №04-М0047-1 від 14.02.2014р. в якому повідомила, що відповідно до наказу №303-агд від 11.12.2013р. генеральним директором ОСОБА_4 було наказано бухгалтерії здійснити перерахунок та утримати кошти нараховані їйсоціальні відпустки за 2009,2010,2011 р.р. (додаткова соціальна відпустка була використана також і за 2008р.).

Підставою для прийняття такого рішення відповідача в наказі назначена відсутність рішення органу опіки та піклування про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, обов'язкова наявність якого не передбачена жодним законодавчим або іншим нормативним документом.

Ч..2 ст. 127 КЗпП України містить вичерпаний перелік підстав, які дають право проводити відрахування із заробітної плати, проте відрахування за раніше надану соціальну відпустку цією нормою не передбачено. Крім того відрахування були проведені в розмірах, які значно вище ніж передбачені. Ст.128 КЗпП Украши, та проведені з компенсаційних виплат, а саме з компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що прямо заборонено ст.129 КЗпП Украши.

Крім того, Державною інспекцією праці також було встановлено, що відрахування проведені відповідачем безпідставно без згоди позивачки, чим позбавили позивачку права отримувати компенсації за невикористані соціальні відпустки за 2012 та 2013р. Також Територіальною інспекцією праці у Запорізькій області було зазначено, що генеральний директор КЗ "Запорізька обласна філармонія" Запорізької обласної ради ОСОБА_4, яким безпосередньо допущено зазначені порушення вимог трудового законодавства, звільнений.

Після отримання відповідачем висновку ТДІзПП №04-М0047-1 від 14.02.2014р. адміністрацією закладу відповідача приймалися заходи щодо вирішення зазначеного трудового спору з ОСОБА_3

Так, у лютому 2014р. юрисконсульт відповідача ОСОБА_5 особисто телефонував позивачці та запросив до філармонії для отримання її грошових коштів, однак позивачка відмовилась прийти, та повідомила, що буде звертатися до суду, у подальшому на телефонні дзвінки не відповідала, відключивши телефон.

Крім телефонних розмов з позивачкою, їй надсилались поштові повідомлення про отримання грошових коштів, однак всі листи повернулись за спливом строку зберігання. Фактично з моменту звільнення 16.12.2013р. до суду з позовом вона звернулася лише у червні 2014р.

Оскільки відповідач, з лютого 2014р., неодноразово намагався повернути позиваці грошові кошти, а вона, зловживаючи своїми правами ухилялась від їх отримання (відключила телефон, не отримувала рекомендовані листи, виїжджала за межі України, тривалий час знаходилась за кордоном, під час судового розгляду її представник ОСОБА_6 не мала в дорученні права на отримання грошей) і відповідач використав всі можливі заходи для вирішення спору в досудовому порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях відповідача немає вини щодо невиплати належних звільненому працівникові сум, щодо яких мався спір, а тому немає підстав у відповідності до ст.117 КЗпП України, для обов'язка відповідача по сплаті ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: