Ухвала суду № 44549860, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/64793/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників ОСОБА_1 ОСОБА_2Зайця В.С. (суддя-доповідач), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заїко Ірини Володимирівни, Головного управління юстиції у м. Києві про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2013 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В., третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна:

- житлову квартиру АДРЕСА_1;

- нежилий будинок по АДРЕСА_2;

- нежилий будинок по АДРЕСА_3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 15 березня 2013 року № 915338 про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - житлову квартиру АДРЕСА_1.

Визнано незаконним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 15 березня 2013 року №916067 про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок по АДРЕСА_2.

Визнано незаконним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 15 березня 2013 року №914395 про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок по АДРЕСА_3.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що станом на 01 січня 2013 року право власності на об'єкти нерухомого майна - житлову квартиру АДРЕСА_1, нежилий будинок АДРЕСА_2, нежилий будинок АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії НОМЕР_1 від 07 грудня 2012 року, свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії НОМЕР_2 від 05 листопада 2012 року, свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року.

Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В. від 15 березня 2013 року № 916067, № 914395 та № 915338, відповідно до рішення ліквідаційної комісії ТОВ «Рікона» від 03 березня 2013 року за № 1, яке в судовому порядку ніким не оспорювалось, проведено державну реєстрацію права власності, відповідно, на нежилий будинок АДРЕСА_2, нежилий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

04 квітня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви представника ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1

Вказані рішення державного реєстратора обґрунтовані тим, що право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - житлову квартиру, розташовану по АДРЕСА_1, нежилий будинок, розташований по АДРЕСА_2, нежилий будинок, розташований по АДРЕСА_3, державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Заіко І.В. діяла не у спосіб, передбачений пунктом 1 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI), оскільки не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, оскільки не було враховано, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні записи про зареєстроване право власності ОСОБА_1 на спірні об'єкти, що підтверджується відповідною інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка наявна у матеріалах справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, пославшись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703) прийшов до висновку, що державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В., здійснюючи реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна житлову квартиру АДРЕСА_1; нежилий будинок по АДРЕСА_2; нежилий будинок по АДРЕСА_3 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку із чим відсутні підстави для задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 № 1878-VI) державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

На час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав встановлювались «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Згідно абзацу першого пункту 10 Порядку № 703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 12 Порядку № 703 встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно пункту 5.3.1 статті 5 Статуту ТОВ «Рікона» статутний капітал становить 13037908,78 (тринадцять мільйонів тридцять сім тисяч дев'ятсот вісім) гривень 78 коп., який розподіляється між засновниками в співвідношенні:

1. ОСОБА_2 - 96,8% статутного капіталу, що складає 12620612,04 (дванадцять мільйонів шістсот двадцять тисяч шістсот дванадцять грн..) грн.. 04 коп.

2. ОСОБА_1 - 1,62% статутного капіталу, що складає 211527,90 (двісті одинадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн.. 90 коп.

3. Відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 137» - 1,58% статутного капіталу, що складає 205768,84 (двісті п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 84 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, учасником даного товариства була ОСОБА_1, яка у квітні 2011 року шляхом подання нотаріально посвідченої заяви повідомила ТОВ «Рікона» про свій вихід з товариства.

Пізніше заява про вихід зі складу учасників ТОВ «Рікона» була нею ж скасована.

27 вересня 2012 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «Рікона», на яких було вирішено припинити ТОВ «Рікона» шляхом ліквідації.

Рішенням ліквідаційної комісії ТОВ «Рікона» № 1 від 03 січня 2013 року вирішено розподілити майно ТОВ «Рікона» серед засновників.

Засновнику ТОВ «Рікона» ОСОБА_2 передано майно ТОВ «Рікона» згідно акту прийому-передачі № 1 від 03 січня 2013 року.

На підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Рікона» від 27 вересня 2012 року № 27/09, рішення ліквідаційної комісії ТОВ «Рікона» № 1 від 03 січня 2013 року, акту прийому-передачі № 1 від 03 січня 2013 року та заяв про державну реєстрацію права власності, подану 14 березня 2013 року державному реєстратору прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В., 15 березня 2013 року державним реєстратором були прийняті рішення № 916067, № 914395 та № 915338 про державну реєстрацію права власності, відповідно, на нежилий будинок АДРЕСА_2, нежилий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

При оформленні права власності на ОСОБА_1 її представником було зазначено, що ним втрачені усі свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим заявником було опубліковано оголошення про втрату свідоцтв в газеті «Обухівські Вісті» № 36 (537) від 23 серпня 2012 року. 30 листопада та 26 грудня 2012 року комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності названих об'єктів нерухомості за ОСОБА_1

З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна слідує, що з травня по грудень 2012 року на спірні об'єкти нерухомості постановою слідчого відділу Кіровоградського МВ УМВС України від 08 травня 2012 року було накладено арешт.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року, у справі № 826/7648/13-а за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії комунального підприємства Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» по державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 таких об'єктів нерухомості:

- нежитлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 814,2 мІ, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрованого 30 листопада 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- нежитлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 396,5 мІ, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрованого 30 листопада 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- квартири АДРЕСА_1, номер запису 4052 в книзі д.259-178, зареєстрованої 26 грудня 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_6.

Зобов'язано комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 таких об'єктів нерухомості:

- нежитлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 814,2 мІ, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрованого 30 листопада 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- нежитлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 396,5 мІ, номер запису 97-з в книзі д.3з-41, зареєстрованого 30 листопада 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- квартири АДРЕСА_1, номер запису 4052 в книзі д.259-178, зареєстрованої 26 грудня 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_6.

Доводи представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 про порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду справи норм процесуального права (як зазначено в касаційній скарзі суд апеляційної інстанції не перевірив, чи діяв державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В. відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вийшов за межі позовних вимог, не зазначив порушення норм матеріального права, які порушені судом першої інстанції) та порушення матеріального права (не було прийнято до уваги недотримання державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіко І.В. порядку розгляду заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на майно, а саме державний реєстратор при проведенні реєстраційних дій не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями) є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому прийняте ним рішення зміні чи скасуванню не підлягає.

Крім цього колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та ухваленні постанови від 24 листопада 2014 року підстави для відмови ОСОБА_2 у здійсненні державної реєстрації майна за нею відпали, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року, визнано протиправними дії комунального підприємства Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» по державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 зазначених об'єктів нерухомості, а також зобов'язано комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на зазначені об'єкти нерухомості.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1

Судді: