Ухвала суду № 44548929, 28.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/3185/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області , в якому просив суд:

- скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2014 №2253о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління матеріального забезпечення Управління МВС України в Чернівецькій області;

- поновити його ОСОБА_2 на посаді начальника управління матеріального забезпечення Управління МВС України в Чернівецькій області;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_2 заборони передбаченої частиною 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".

27 березня 2015 року судом постановлено ухвалу про звернення на підставі ч. 5 ст. 9 КАС України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, а саме:

- пп.1 п.2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", ч.3 ст.1, п.8 ч.1 ст.3 Закону України "Про очищення влади" положенням статей 8, 21, частинам 2-3 ст.22, частині 2 ст.38, частинам 1, 6 ст.43, ст.58, частині 2 ст.61, частині 1 ст.64, частині 1 ст.68 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Відповідно до ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року зупинено провадження у справі №824/3185/14-а до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до Ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 у справі №824/3185/14-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник МВС України в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд даної справи без їх участі.

Інші сторони які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваним наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2014 №2253о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління матеріального забезпечення Управління МВС України в Чернівецькій області.

Тобто підставою для звільнення з посади позивача був пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Згідно матеріалам справи, на розгляді колегії суддів КС України знаходиться конституційне подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Тобто, предметом вказаного конституційного подання стали, в тому числі норми Закону № 1682-VII, які були підставою для звільнення позивача із посади.

В силу п.4 ч.2 статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст.15 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96 "Про Конституційний Суд України" (далі - ЗУ № 422/96) є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 "Про Конституційний Суд України" в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Згідно ч. 2-3 ст. 70 вказаного закону, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Частина 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, враховуючи зазначене, Конституційний Суд України, може визнати окремі положення Закону України "Про очищення влади" такими, що не відповідають Конституції України, а отже правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із очищенням влади відповідно до цього закону може змінитися.

Тобто, результат розгляду Конституційним Судом України вказаного вище питання може істотно вплинути на прийняття законного та обгрунтованого рішення, а отже наявні підстави для зупинення провадження по даній справі.

Власне, одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки вищевказані обставини ставлять під сумнів відповідність Закону України "Про очищення влади" Конституції України, суд перед тим як вирішувати справу, з метою унеможливити порушення принципу законності під час вирішення справи, повинен переконатись у конституційності вказаного закону.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України питання про відкриття конституційного провадження щодо перевірки конституційності положень Закону України «Про очищення влади».

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.