Постанова № 44548221, 28.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 756/1097/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Диба О.В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій стосовно відмови у здійсненні перерахунку пенсії, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на покращення соціально-побутових питань, грошової винагороди та сум індексації заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 29.12.2014 року починаючи з 30.12.2014 року та довічно.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу належить здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2010 року та довічно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

30.12.2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по заробітку з урахуванням матеріальної допомоги та індексації включити до складу заробітної плати матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про складові заробітної плати від 26.01.2015 року №10, так як при призначенні пенсії вони не ввійшли до складу заробітної плати, що суттєво вплинуло на розмір пенсії.

Листом відповідача від 31.12.2014 року №19100/08/3-478 позивачу у вказаному вище перерахунку було відмовлено з посиланням на те, що пенсія позивачу була призначена в межах чинного законодавства України та підстав для її перерахунку немає.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року N3723-XII (далі - Закон N3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 Закону N3723-XII, перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» 24.03.1995 року №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень ч. 2 ст. 33 Закону N3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Враховуючи вищевикладене, суми грошової винагороди, матеріальна допомога та суми індексації входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.02.2012 року та 14.05.2013 року.

З урахуванням наведених норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії є неправомірними, оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум грошової винагороди, матеріальної допомоги та сум індексації страхові внески (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування) були сплачені, а отже наведені складові заробітної плати повинні враховуватися при обчисленні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлених під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що позивач звернулась до суду з пропуском строку звернення визначеного ст. 99 КАС України, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення враховано не було.

Так, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зауважує, що при застосуванні наслідків, передбачених наведеною нормою визначенню підлягає початок перебігу строку звернення до суду, тобто день, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і відповідно з якого слід обчислювати строк звернення до суду.

ОСОБА_2 про порушення своїх прав знала чи повинна була дізнатися кожного місяця при отриманні відповідних сум пенсії.

Однак, у визначений процесуальним законом строк вона до суду не звернулась.

До суду позивач звернулась 27.01.2015 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду..

При цьому, матеріали справи не містять клопотання про поновлення строків звернення до суду та доказів про поважність причин його пропуску.

Отже, позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 26.07.2014 року необхідно було залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 КАС України.

Відповідно, задоволенню підлягають вимоги з 27.07.2014 року по 09.04.2015 року (по дату прийняття рішення Оболонським районним судом м. Києва).

Разом з тим, на думку колегії суддів, вимоги про зобов'язання відповідача довічно виплачувати пенсію у вказаних розмірах не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам законодавства.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє. Крім того, можливе внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Тому період, по який необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, повинен обмежитись моментом винесення рішення судом першої інстанції.

Вищевикладене судом першої інстанції не було враховано під час вирішення справи по суті, що свідчить про порушення норм процесуального права і є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з з 01.01.2010 року по 26.07.2014 року - залишити без розгляду.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_2 в здійсненні перерахунку пенсії - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за період з 27.07.2014 року по 09.04.2015 року, з урахуванням розміру виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на покращення соціально-побутових питань, грошової винагороди та індексації заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Шурко О.І.

Василенко Я.М.