Ухвала суду № 44548147, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7087/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області до ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області (далі - позивач, Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» (далі - відповідач, ліквідаційна комісія ТОВ «Агрофірма Поділля») про стягнення капіталізованих платежів на суму 929 942,50 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, Стягнуто з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі у розмірі 897 245,50 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрофірма Поділля» перебуває на обліку як платник страхових внесків у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області.

Працівники ТОВ «Агрофірма Поділля», а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазнали трудового каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку з чим відповідачем було передано до Фонду їх особові справи.

На підставі отриманих документів, зокрема актів форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві та особових справ зазначених працівників, 29.03.2013 р. позивачем були винесені відповідні постанови про призначення цим особам безстрокових щомісячних страхових виплат у відповідних розмірах.

01.09.2014 р. загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма Поділля» було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації, на підставі якого 03.09.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений відповідний запис.

Листом від 20.10.2014 р. вих. №198 позивач звернувся до відповідача з відповідним розрахунком та вимогою про визнання кредиторських вимог, пов'язаних із сплатою капіталізованих платежів.

21.11.2014 р. ТОВ «Агрофірма Поділля» повідомило Фонд про невизнання заявленої до сплати суми капіталізованих платежів.

Задовольняючи адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача капіталізованих платежів у розмірі 897 245,50 грн. суд першої інстанції виходив з того, що прийняття органом правління товариства рішення про його ліквідацію зумовлює виникнення в такого товариства обов'язку здійснити капіталізовані платежі працівникам, які зазнали каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві цього товариства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105-XIV), Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок №765), Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (далі - Порядок №999), Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» (далі - Порядок №228).

У ч.2 ст.1205 ЦК України закріплено, що в разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п.2 ч.2 ст.45 Закону №1105-XIV, роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Закону №1105-XIV, фінансуванням та джерелом надходження коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків є капіталізація платежів, що надходять у разі ліквідації страхувальника.

В абз.2 п.1 Порядку №765 передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку №765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до п.2 Порядку №999, фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з п.14 Порядку №999, заміна автомобілів, отриманих інвалідами, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем (крім випадків, передбачених пунктом 24-1 цього Порядку).

Відповідно до п.2 Порядку №228, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам у розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що підприємство, яке є платником страхових внесків, відповідно до Закону №1105-XIV, та щодо якого розпочата процедура ліквідації за рішенням загальних зборів, зобов'язано здійснити капіталізацію платежів особам, потерпілим на його виробництві, шляхом спрямування коштів Фонду як акумулюючій організації за розрахунком: множення розміру щомісячної виплати потерпілій особі на середню тривалість життя.

Аналогічний правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 р. у справі №21-156а12, яка у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права.

Крім того, з наведених правових норм також вбачається й те, що капіталізації підлягають не тільки суми щомісячних страхових виплат потерпілим особам, а й майбутні видатки їм на придбання палива, ремонт, технічне обслуговування транспортних засобів, одержаних інвалідами на підставі норм Порядку №999, та оновлення таких засобів через кожні 10 років.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції, розрахунок в частині стягнення з ТОВ «Агрофірма Поділля» капіталізованих платежів у розмірі 897 245,50 грн. був складений Фондом з урахуванням статистичних показників середньої тривалості життя людини та шляхом множення на відповідні суми щомісячних страхових платежів, належних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та з дотриманням вимог ч.2 ст.1205 ЦК України, ст.ст.45,46 Закону №1105-XIV, п.п.1,3 Порядку №765, Порядків №999 і №228, а отже є правомірним.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що позивач, при складанні вказаного розрахунку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Доводи апелянта про те, що капіталізація платежів для майбутньої виплати потерпілим особам щомісячних страхових сум передбачена лише для підприємств, які ліквідуються за процедурою банкрутства, колегія суддів вважає необґрунтованими, і такими, що спростовуються вищевикладеним.

Крім того, у своїй постанові від 26.06.2012 р. у справі №21-156а12 Верховний Суд України, вирішуючи аналогічний спір, зазначив, що ліквідація підприємства, яке є платником страхових внесків за рішенням загальних зборів поза процедурою банкрутства у жодному випадку не звільняє таке підприємство від обов'язку здійснити капіталізацію платежів.

Посилання апелянта на відсутність нормативно-правового акту, регулюючого питання щодо придбання засобів пересування для інвалідів, спростовуються приписами Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, і Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», а отже, є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що ліквідаційна комісія товариства не може бути стороною у справі, суперечать приписам ч.4 ст.105 ЦК України, згідно з якою до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відкрито провадження у цій справі, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви, а саме: не направив відповідачу копію позовної заяви, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу та те, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач був завчасно повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду справи, кілька разів подавав суду письмові заперечення на позов, надавав свої пояснення в судових засіданнях, що вказує на його обізнаність зі змістом позову Фонду та виключає жодні підстави вважати, про порушення його процесуальних прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача капіталізованих платежів у розмірі 897 245,50 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.