Постанова № 44548017, 02.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дрюк П.М.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року справа №220/928/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 25 вересня 2014 року у справі № 220/928/14-а за позовом ОСОБА_2 до Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 37191-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за кодом платежу 13050500 у сумі 40679,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на виконання приписів п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення не було додано розрахунку грошового зобов'язання та штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 25 вересня 2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року за платежем орендна плата з фізичних осіб за кодом платежу 1305500, виданого Мар'їнською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Донецькій області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і просив скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням правил предметної та територіальної підсудності, оскільки відповідач по справі є державним органом, тому розгляд справи за предметною підсудністю відповідно до приписів ч. 2 ст. 18 КАС України підлягає розгляду окружним адміністративним судом, а не місцевим як адміністративним. Таким чином, справа розглянута неповноважним судом, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та є платником земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Новопетриківської сільської ради від 20.08.2001 року № 3/18-5 позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 66,0 га, у тому числі рілля - 55,3 га, пасовища - 7,6 га, лісових смуг - 3,1 га, про що між позивачем та Новопетриківською сільської ради Великоновосілківського району Донецької області укладено договір оренди землі від 05.09.2001 року. Згідно цього договору орендна плата становить 767,84 грн. в рік, 120 % земельного податку, що складає в 2001 році: рілля 13,33 грн. за 1 га, пасовища 4,17 грн. за 1 га.

З поданої позивачем декларації з плати за землю за 2014 рік вбачається, що річна сума земельного податку позивачем визначена 1740,00 грн., помісячно 145,00 грн.

17.06.2014 року відповідачем відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 37191-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за кодом платежу 13050500 у сумі 40679,44 грн.

Згідно пояснень відповідача, розрахунок орендної плати ОСОБА_2 за площу землі 66,00 га згідно нормативної грошової оцінки 1355981,26*3% дорівнює 40679,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справа розглянута з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Розглядаючи цей спір судом першої інстанції порушено положення п. 1 ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Враховуючи те, що відповідач по справі - Мар'їнська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Донецькій області є державним органом, тому ця справа за предметною підсудністю підлягає розгляду саме окружним адміністративним судом.

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки справа розглянута неповноважним складом суду.

Що стосується суті заявлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.2 ст. 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно довідки Відділу Держземагенства у Великоновосілківському районі Донецької області від 23.04.2014 року № 735 нормативна грошова оцінка орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки (рілля) склала 1342616,17 грн., а згідно довідки від 23.04.2014 року № 726 нормативна грошова оцінка орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки (пасовища) - 13364,79 грн.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 40679,44 грн. є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Посилання позивача та суду першої інстанції, як на незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не надіслання відповідачем відповідно до приписів п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України разом з податковим повідомленням-рішенням розрахунку грошового зобов'язання та штрафних санкцій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене порушення є формальним та не впливає на законність прийнятого відповідачем рішення.

Щодо вимог апелянта закрити провадження по цій справі у зв'язку з тим, що справа розглянута неповноважним складом суду, колегія суддів вважає помилковими, оскільки норми КАС України не місять такої підстави для закриття провадження у справі.

Розгляд справи неповноважним складом суду відповідно до приписів ст. 202 КАС України є наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 25 вересня 2014 року у справі № 220/928/14-а скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар