Ухвала суду № 44547969, 03.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року справа №805/726/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Казначеєва Е.Г., Васильєвої І.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у адміністративній справі № 805/726/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2015 року № 0000054000/307/10/29-03-40, 0000064000/306/10/28-03-40, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 5 лютого 2015 року, а саме, № 0000054000/307/10/29-03-40 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 562 109 грн. за листопад 2014 року та застосування штрафних санкцій у розмірі 281 054, 50 грн.; № 0000064000/306/10/28-03-40 про зменшення негативного значення суми ПДВ у розмірі 465 010 грн. за листопад 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про безпідставність висновків фіскального органу, викладених в акті камеральної перевірки № 9/28-03-40/0019129 від 21 січня 2015 року про порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 465019,00 гривень, а також порушення пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на рахунок платника у банку на загальну суму ПДВ 562109,00 гривень. (т. 1 а.с. 4-13).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05 лютого 2015 року № 0000054000/307/10/29-03-40, № 0000064000/306/10/28-03-40.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами, наданими позивачем, підтверджено правомірність виписаних спірних податкових накладних, а отже, позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у жовтні, листопаді 2014 року та позбавлення права на відшкодування ПДВ у листопаді 2014 року відповідачем є протиправним. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом (т. 2 а.с. 59-63).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит, що є порушенням пункту 201.6 статті 201 ПКУ, яким встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Крім того, відповідач зазначає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Відповідач також зазначає, що контрагентами позивача, перелік яких наведено в акті перевірки в порушення підпунктів 14.1.156., п.14.1. ст..14, п. 185.1. ст.. 185, п. 187.1. ст.. 187, п. 203.1 ст. 203 не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ (т. 2 арк. а.с. 66-71).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судами першої, апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є юридичною особою (код ЄДРПУО 00191129), перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість, про що зазначено в акті камеральної перевірки від 21.01.2015 року ( т. 1 а.с. 15).

У період з 19.01.2015 року по 21.01.2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значенню різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та сумою бюджетного відшкодування за рахунок платника у банку за листопад 2014 року.

За результатами проведення зазначеної перевірки, відповідачем складено Акт № 9/28-03-40/00191129 від 21.01.2015 року, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 465010,00 гривень, а також порушення пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на рахунок платника у банку на загальну суму ПДВ 562109,00 гривень (т. 1 а.с. 17-21).

Не погоджуючись з висновками зазначеної перевірки, позивачем на адресу відповідача, 27.01.2015 року направлено заперечення на акт перевірки № 04/128, в якому останній просив скасувати результати Акту камеральної перевірки від 21.01.2015 року № 09/28-03-40/00191129 «Про результати камеральної перевірки даних задекларованих Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЕДРПУО 00191129) у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значенню різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та сумою бюджетного відшкодування за рахунок платника у банку за листопад 2014 року без застосування до Комбінату фінансових і штрафних санкцій ( т. 1 а.с. 22-26).

У матеріалах справи відсутня відповідь на зазначені заперечення.

На підставі Акту камеральної перевірки від 21.01.2015 року № 09/28-03-40/00191129, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року:

- № 0000054000/307/10/29-03-40, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року у розмірі 562109,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 281054,50 гривень (т. 1 а.с. 16);

- № 0000064000/306/10/28-03-40 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 465010,00 гривень (т. 1 а.с. 15).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З акту перевірки вбачається, що при опрацюванні даних АІС «Податковий блок» при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності по взаємовідносинам з КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» за листопад 2014 року на загальну суму 465010,07 гривень (т. 1 а.с. 19).Тобто, відповідач фактично не визнав податкові накладні, виписані вищезазначеними постачальниками товарів, послуг.

Щодо розбіжностей, встановлених у податковій звітності за жовтень 2014 року стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту на суму 562109,47 гривень по контрагентам: КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», ТОВ «ХІМТРЕЙД», ТОВ «КРИВОРІЖПРОТЕХСЕРВИС», ТОВ «НТК ЕКОФІЗПРИЛАД», ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», ТОВ «ВКФ «ЕЛІТЕХ», ТОВ «РЕЙ ПЛЮС», ПАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», ТОВ «АЛЕКС СТЮАРТ», ІНТЕРНЕШНЛ КОРПОРЕЙШН ЛТД», ТОВ «ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ», ТОВ «ТЕМПЕСТ» та іншіх 28 СГД, перелік яких не зазначено в акті перевірки, то позбавлення права на податковий кредит трапилося через надіслання запитів стосовно перелічених сумнівних, на думку відповідача, господарюючих суб'єктів (т. 1 а.с. 19).

Посилань на проведення зустрічних звірок стосовно контрагентів позивача акт перевірки не містить.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту позивача фіскальним органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобов'язань його контрагента шляхом опрацювання даних АІС «Податковий блок».

Сторонами не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних від КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ», ТОВ «ХІМТРЕЙД», ТОВ «КРИВОРІЖПРОТЕХСЕРВИС», ТОВ «НТК ЕКОФІЗПРИЛАД», ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», ТОВ «ВКФ «ЕЛІТЕХ», ТОВ «РЕЙ ПЛЮС», ПАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», ТОВ «АЛЕКС СТЮАРТ ІНТЕРНЕШНЛ КОРПОРЕЙШН ЛТД», ТОВ «ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ», ТОВ «ТЕМПЕСТ» на загальну суму 562109,47 гривень, та які було включено до складу податкового кредиту у жовтні, листопаді 2014 року. В акті перевірки не зазначено, що зазначеними постачальниками порушено порядок заповнення податкових накладних чи вони не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за жовтень 2014 року та відшкодування за листопад 2014 року суми ПДВ з причин не декларування та несплати контрагентами їхніх податкових зобов'язань, про що прямо зазначив у акті (т. 1 а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ «НТК ЕКОФІЗПРИЛАД» підтверджені відповідним договором від 29.10.2014 року, специфікаціями, платіжними дорученнями, квитанціями та накладними (т. 1 а.с. 103-113).

Стосовно взаємовідносин позивача у жовтні 2014 року з ДП «ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ», ТОВ «ХІМТРЕЙД», ТОВ «ВКФ «ЕЛІТЕХ», ТОВ «КРИВОРІЖПРОТЕХСЕРВИС», колегія суддів зазначає, що позивачем надавались скарги (т. 1 а.с. 60-73) та копії первинних документів, що підтверджують господарські операції (т. 1 а.с. 144-239).

Щодо відносин позивача з КП «КОПАНІЯ ВОДА ДОНБАСУ» колегія суддів зазначає, що позивач подав скаргу на зазначеного контрагента, що відображено у додатку № 8 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 року з наданням договорів та всіх первинних документів, передбачених діючим законодавством (т. 1 а.с. 120-143).

Підприємства ПАТ КИЇВМІСЬКБУД», ТОВ «ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ», ТОВ «ТЕМПЕСТ», ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» у жовтні 2014 року надавали позивачеві готельні послуги (т. 1 а.с. 101-102, т. 2 а.с. 8-17, т. 2 а.с. 18-19, т. 1 а.с. 114-119).

Відповідно до приписів п. 201.11 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, у позивача є всі законні підстави для включення до складу податкового кредиту у жовтні 2014 року 28714,44 гривень, у т.ч. ПДВ 4785,74 гривень, а висновки щодо завищення сум відшкодування ПДВ по декларації за листопад 2014 року ПДВ на 4785,74 гривень є також безпідставним.

Взаємовідносин позивача з ТОВ «АЛЕКС СТЮАРТ ІНТЕРНЕШНЛ КОРПОРЕЙШН ЛТД» підтверджуються договором від 01.10.2013 року (т. 1 а.с. 240-247) та відповідними первинними документами (т. 1 а.с. 248-250). При цьому податковим органом не враховано факт надання ТОВ «АЛЕКС СТЮАРТ ІНТЕРНЕШНЛ КОРПОРЕЙШН ЛТД» квартальної декларації з ПДВ (т. 2 а.с. 1-6). Податкова декларація з ПДВ за 4 квартал 2014 року подана цим контрагентом лише 26 січня 2015 року, що підтверджено квитанцією № 2 (т. 2 а.с. 7).

Стосовно завищення податкового кредиту по декларації за жовтень 2014 року та виключенню зі складу бюджетного відшкодування за листопад 2014 року суми ПДВ у розмірі 8798,09 гривень по підприємствах-контрагентах, зазначених у акті перевірки як «інші 28 СГД», слід зазначити, що такий висновок контролюючого органу зроблений без жодних пояснень, посилань та правових підстав, що є неприпустимим з боку суб'єкта владних повноважень.

За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту останнього за перевіряємий період, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до положень статей 1-3, 9 якого дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, при цьому протилежне податковим органом не доводилось.

Згідно п.п. 201.9 ст. 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства - постачальникі є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Також, колегія суддів зазначає, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у вересні 2014 року, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті камеральної перевірки відповідачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у адміністративній справі № 805/726/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв