Ухвала суду № 44547886, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 року

справа № П/811/2142/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі № П/811/2142/14 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної господарської асоціації шляхо-будівельних підприємств "Кіровоградоблагрошляхбуд" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації Кіровоградської обласної аграрної господарської асоціації шляхо-будівельних підприємств "Кіровоградоблагрошляхбуд" (далі позивач) задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області (далі відповідач) від 22 квітня 2014р:№0000212207 та №0000222207.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з огляду на що просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач у судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.03.2014 р. по 28.03.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Біанс” за січень 2013 року, за результатами якої складено акт №16/11-23-22-07/05418247 від 04 квітня 2014 року (а.с.17-23).

За висновками акту, перевіркою виявлено порушення позивачем:

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість за січень 2013 р. на загальну суму 12 839 грн.;

- п.п.138.2, 138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в розмірі 12 197 грн..

На підставі акту, 22.04.2014 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000212207 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 19259 грн., з яких 12839грн. - основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 6 420 грн. (а.с.24);

- №0000222207 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем: податок на прибуток, у розмірі 18296грн., з яких 12 197грн. - основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 6 099 грн. (а.с.25).

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Перевіркою встановлено, що згідно поданої до податкового органу податкової звітності з ПДВ за травень 2013 року, позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ в сумі 43198 грн.. При цьому, позивачем включено до податкової декларації за травень 2013 року витрати по придбанню у січні 2013 р. товару у ТОВ “Біанс”.

Перевіркою повноти декларування позивачем податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся встановлено завищення податкового кредиту за травень 2013 року на загальну суму 12 839 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ “Біанс”.

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами перевірки ТОВ “Біанс” встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів на адресу покупців, визнано без реального настання правових наслідків та недійсними. Оскільки факти поставки товарів не підтверджено, ТОВ “Біанс” за січень 2013 року не могло поставити товари на адресу позивача.

На думку відповідача, позивачем було занижено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 12 839 грн., в тому числі: травень 2013 р. на загальну суму 12 839 грн. (включення податкового кредиту до декларації з ПДВ за травень 2013 року).

Згідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов’язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту в травні 2013 р. операції з придбання товарів у ТОВ “Біанс” в січні 2013 р. на суму 12 839 грн..

Суд встановив, що 08 січня 2013 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ “Біанс” (Продавець) було укладено договір поставки №1, згідно якого продавець зобов’язувався передати у власність покупця паливо котельне коксохімічне (товар), а покупець - прийняти й оплатити його. Виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором підтверджено первинною документацією, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем у даному випадку було дотримано всіх обов’язкових вимог закону, пов’язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов’язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 12197 грн..

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в сумі 12 197 грн. в частині правовідносин з ТОВ “Біанс”.

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, які призвели до висновку про заниження позивачем ПДВ за січень 2013 р..

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановив суд першої інстанції, виконання умов договору підтверджується наданними первинними документами, копії яких приєднані до матеріалів справи. Зауважень з приводу оформлення первинних документів відповідачем в акті не зафіксовано.

З наданих первинних документів вбачається, що зобов'язання за договором були виконані, тобто поставлено товар в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаним правочином. Протягом дії угоди сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та кількість (об'єм) поставленого товару. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентом ТОВ “Біанс”.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту та формування валових витрат лише на підставі акту перевірки підприємства-контрагента по ланцюгу постачання, що не являється належним доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит та витрати.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція щодо таких висновків не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання договорів недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі № П/811/2142/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак